3)Економічна думка старожитності.

Перехід до азіатського способу виробництва в результаті розпаду первісного ладу раніше за всіх був здійснений на Стародавньому Сході: в Єгипті, Месопотамії, Ассирії, Фінікії, Персії, Індії, Китаї. Багато в чому це пояснювалося особливостями господарської діяльності. Природні умови в цих країнах (теплий клімат, наявність родючих земель), з одного боку, сприяли бурхливому розвитку землеробства, а з іншого, - визначали певні труднощі обробки землі. Нестача води вимагала створення розвинутих іригаційних систем, що було неможливим без об'єднання зусиль великої групи людей, тобто існування централізованої форми управління, а, значить, і могутньої верховної влади. Отже, в азіатському способі виробництва держава є розпорядником всіх зрошувальних робіт і верховним власником земель. Саме тому питання ролі держави (її правителя), пошуку співвідношення суспільної та приватної власності, а також ефективних механізмів державного управління знайшли втілення у різноманітних повчаннях та законодавчих актах.

4)Форми землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху середньовіччя.

Протягом 5 -9 ст. у Франкськiй державi сформувалась класична форма феодального службового землеволодiння та сеньйорально-селянських вiдносин.У 5-поч. 6 ст.у королівствi Франкiв вiдбувся процес перетворення землеробської громади на сусiдську (марку), де переважало iндивiдуальне г-во малих сiмей. Громадi належала колективна власнiсть на землю, у спадок по чол. лiнiї передавались надiли орної землi (парцели).Приватна власнiсть пошир. на будинок iз присадибною дiлянкою i худобу. Неподiльнi угiддя були спiльною власнiстю.Поступово спадковi надiли збiльш. i перетв. на алод – приватну власнiсть сiмї або її членiв.Таким чином марка грунтується на прив. власностi на землю, колективнiй власностi на угiддя та на вiльнiй працi членiв громади, водночас зберiгаються земельна власнiсть населення та церкви. VIII – IX ст час коли зявляється ще одна форма землеволодiння – бенефiцiй;це коли воїнам-рицарям за умови викон. ними вiйск. служби i васальної присяги королевi у пожиттєве користування надавались земельнi надiли.Згодом у IX ст васальна служба стає спадковою i бенефiцiй перетворюється на феод – основну, найпоширенiшу форму землеволодiння.Феодальне г-во утвердж. в межах маєтку – сень

йорiї.Земля подiлялась на домен та селянські надiли.Селяни платили ренту та вiдробляли регулярну панщину.Зрiлi феодальнi вiдносини(XI – XV ст) практично у всiх країнах Європи мали класичну форму i майже не вiдрiзнялись.Основн. господарск.

одиницями стали сеньйорї. Зросли доменiальнi володiння за рахунок лiсiв, лукiв, пасовищ. Розширились i змiцнiли сеньйоральнi права.Селяни – власники надiлiв платили натуральну i грошову ренти землевласникам. Економiчною основою була вища продуктивнiсть працi.Комутацiя ренти пришвидшила товарно-грошовi вiдносини.

5)Середньовічні міста.Ремесла.Цехи.

У країнах Західної Європи найдавніші міста завдячували свій початок римлянам. Міста виникали скрізь, куди доходила влада Стародавнього Риму, навіть до меж римських провінцій, над Рейном і Дунаєм, особливо там, де довгий час стояли легіони. Пізніше міста стали виникати біля стін великих замків, монастирів, які давали населенню захист від небезпеки, а також на перехресті торгових шляхів, над великими річками, біля копалень, на узбережжі морів тощо.

Характерною рисою середньовічного ремесла була його цехова організація - об'єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки - цехи. Таке об'єднання було обумовлене всією системою середньовічних соціально-економічних відносин, феодально-становою структурою суспільства. Серед основних причин їх виникнення слід виділити такі: необхідність згуртування проти об'єднаного розбійницького дворянства, потреба ремісників у спільних ринкових приміщеннях (ремісники були одночасно й купцями), зростання конкуренції з боку сільських ремісників. В умовах політичної нестабільності і залежності від сил природи ремісничі корпорації створювали необхідні умови для професійної діяльності своїх членів, забезпечували їм особисту свободу, права і вольності, взаємодопомогу і захист, оберігали майно. Значного розвитку досягло виробництво зброї. Безперервні війни вимагали великої кількості зброї і металічних обладунків (кольчуг, панцирів, щитів, шоломів). Попит на метал зумовив прискорений розвиток металургії. Відбувся перехід від відкритих горнів до закритих печей, які забезпечували високий температурний режим і дозволяли виготовляти залізо із тугоплавких руд. У XV ст. доменні печі мала більшість західноєвропейських країн.

Великих успіхів досягла гірнича справа. Найбільш відомими оули альпійські, чеські, надрейнські, французькі, англійські й шведські копальні. Залізна руда мала збут для потреб міського життя і особливо для потреб війська. Соляні копальні були власністю держави і приносили великі прибутки.