345
§ 19.3. Метод перерізів. Внутрішні силові фактори і
основні види деформацій
Зовнішні сили, що діють на тіло, як зазначалося, викликають в ньому виникнення внутрішніх сил, які намагаються протидіяти деформації. Для визначення цих внутрішніх сил в перерізах тіла використовують метод перерізів.
Тіло умовно розсікають площиною на дві частини (рис. 5.1 а). Далі одну із частин тіла відкидають, замінюють її дію на іншу внутрішніми силами, прикладеними в площині перерізу, і розглядають рівновагу частини, що лишилася під дією зовнішніх і внутрішніх сил.
Таким чином, зовнішні сили, прикладені до залишеної частини тіла,
врівноважуються внутрішніми силами, діючими в площині переріза тіла
(рис. 5.1 б). Це дозволяє скласти для любої з двох частин тіла (наприклад частини А) в загальному випадку шість рівнянь рівноваги:
n |
|
kx |
0, |
P |
k 1 |
|
n |
|
ky |
0, |
P |
k 1 |
|
n |
|
kz |
0, |
P |
k 1 |
|
n |
|
P |
|
|
m |
x |
k |
|
k 1 |
|
|
|
n |
|
P |
|
|
m |
y |
k |
|
k 1 |
|
|
|
n |
|
P |
|
|
m |
z |
k |
|
k 1 |
|
|
|
Дані рівняння дозволяють визначити статичний еквівалент системи внутрішніх сил, тобто знайти головний вектор і головний момент системи внутрішніх сил (рис. 5.1 в).
|
|
347 |
|
|
В загальному випадку із шести рівнянь рівноваги в |
поперечному |
перерізі тіла визначаються шість складових внутрішніх сил: |
три сили |
N z , |
Qx , Qy |
– складові головного вектора, |
напрямлені вздовж координатних |
осей, і |
три моменти |
M x , |
M y , |
M z |
– складові головного моменту |
внутрішніх сил (рис. 5.2).
Вказані шість складових внутрішніх сил називаються внутрішніми силовими факторами, діючими в перерізі тіла. Кожна з цих складових має
свою назву і позначення: |
|
N x |
– поздовжня (нормальна) сила |
N , |
Qy |
, Qz – поперечні сили Q , |
|
M x – крутний (скручуючий) момент М к , |
M y , M z – згинаючі (згинальні) моменти М зг .
Складові внутрішніх силових факторів залежать від характеру навантаження тіла і характеру його деформації (деформованого стану).
При різних видах деформації в поперечному перерізі будуть виникати різні внутрішні силові фактори.
Розглянемо окремі випадки простих деформацій (простого деформованого стану) тіла, коли в його поперечному перерізі виникає лише один внутрішній силовий фактор:
1. Деформація розтягу (або стиску), коли в поперечному перерізі виникає внутрішній силовий фактор – поздовжня сила N , напрямлена по поздовжній осі тіла. Такої деформації зазнають стержні, троси, штоки двигунів, навантажені зовнішніми силами вздовж їх осей (рис. 5.3 а, б).
2. Деформація зсуву або зрізу, коли в поперечному перерізі виникає внутрішній силовий фактор – поперечна сила Q , що лежить в площині перерізу. Така деформація спостерігається в болтах, клепках, зварних
швах, де зовнішні сили діють паралельно і протилежно напрямлено,
зміщуючи плоскі перерізи елементів з’єднання один відносно одного
(рис. 5.3 в).
3. Деформація кручення, коли в поперечному перерізі виникає внутрішній силовий фактор – крутний момент М к , який паралельний цій площині. Таку деформацію маємо, наприклад, у валах, де зовнішні сили утворюють моменти, що діють перпендикулярно до осі вала (рис. 5.3 г).
349
4. Деформація чистого згину. При цьому в поперечному перерізі перпендикулярно до нього виникає один внутрішній силовий фактор –
згинаючий момент М зг , що врівноважує дію зовнішніх згинаючих моментів. Деформація чистого згину можна отримати від дії на стержень зовнішніх згинаючих моментів (рис. 5.3 д).
При цьому слід зауважити, що в таких конструкціях може відбуватися деформація поперечного згину, коли в поперечному перерізі виникає одночасно два внутрішніх силових фактора – згинаючий момент
М зг , і поперечна сила Q від дії зовнішніх моментів і зовнішніх сил.
Деформація згину спостерігається в балках (рис. 5.3 е), осях, зубцях зубчастих коліс, тощо. Більш докладно деформація згину буде розглянута пізніше.
Випадки одночасної дії в поперечних перерізах тіла декількох внутрішніх силових факторів відносять до складних видів деформованого стану тіла, при якому має місце поєднання основних видів деформації
(наприклад, згин з крученням, кручення і розтяг і т. ін.).
§ 19.4. Поняття про напруження
Метод перерізів дозволяє визначити внутрішні силові фактори в будь
– якому перерізі тіла при дії на нього зовнішнього навантаження. Але при цьому неможливо встановити закон розподілу внутрішніх сил в самому перерізі. Тому для визначення характеру розподілу внутрішніх сил по площині перерізу введено поняття напруження.
Напруження – це значення внутрішніх сил, що приходяться на одиницю площі перерізу тіла.
Виходячи із положення, що внутрішні сили діють безперервно по
всьому перерізу, виділимо в поперечному перерізі тіла площу А з
рівнодійною внутрішніх сил R . При зведенні цієї площі до точки приА 0 , елемент площі dA буде настільки малим, що внутрішні сили на ньому будуть однаковими за величиною і напрямком, їх рівнодійна dR
буде проходити через центр dA , а рівнодійний момент дорівнюватиме нулю. При цьому проекції рівнодійної dR на нормаль і дотичні напрямки координатних осей відповідно дадуть, як вже відомо, елементарні зусилля: dN , dQx , dQy (рис. 5.4).
Рис. 5.4
Тоді повне напруження в точці перерізу можна визначити як межу відношення рівнодійної внутрішніх зусиль до елементарної площі приА 0 :
p lim |
|
|
|
|
|
|
|
|
R |
|
dR |
. |
(5.2) |
|
|
|
A o A |
|
dA |
|
351
Повне напруження в точці являє собою векторну величину (тобто характеризується числовим значенням, точкою прикладення і напрямком) і
залежить від положення проведеного через точку перерізу. Тому не можна говорити про напруження, не вказавши положення перерізу, в якому вони виникають.
Розмірність вимірювання напруження: в системі СІ:
|
p |
1н |
1Па . |
|
1м |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Так як одиниця 1Па дуже мала |
і користуватися нею незручно, то |
застосовують несистемну одиницю вимірювання напруження:
Поняттям повного напруження в опорі матеріалів користуються порівняно рідко – переважно тільки в теоретичному плані. Проте проекції вектора повного напруження на нормаль і дотичну до елементарної площі перерізу мають велике значення для практичних розрахунків.
Нормальну складову повного напруження називають нормальним напруженням , а дотичну – дотичним напруженням (рис. 5.5).
Нормальне і дотичні напруження в точці перерізу будуть відповідно дорівнювати:
де |
dN , |
dQy , |
dQz |
– відповідно поздовжня і поперечні сили, на які |
розкладається по координатним осям рівнодіюча внутрішніх сил dR .
Величина повного дотичного напруження в точці визначається як:
а повне напруження, що включає в себе нормальну і дотичні складові, тоді буде дорівнювати:
p |
2 |
2 |
2 |
|
(5.5) |
|
y |
z . |
|
Для запобігання руйнування елементів конструкцій і машин, |
виникаючі в них робочі (розрахункові) |
напруження , |
|
не повинні |
перевищувати допустимих напружень , : |
|
|
, |
. |
|
(5.6) |
Рівняння (5.6) називаються умовами міцності, де допустимі напруження – це максимальні значення напружень, що забезпечують безпечну роботу матеріалу. Допустимі напруження визначаються як деяка частина експериментально знайдених значень напружень, що визначають,
границю міцності матеріалу гр , гр : |
|
|
|
|
|
гр |
, |
|
гр |
, |
(5.7) |
|
|
|
n |
|
n |
|
де n – коефіцієнт запасу міцності.
353
Запитання для самоконтролю
1.Що вивчають в опорі матеріалів?
2.Дайте визначення поняттям міцності, жорсткості і стійкості.
3.Дайте визначення внутрішнім силам і назвіть причини їх виникнення.
4.Яка деформація називається пружною?
5.Назвіть основні гіпотези і припущення в опорі матеріалів.
6.За яким методом визначаються внутрішні сили при деформації тіла, в
чому полягає його сутність?
7.Які внутрішні сили виникають в загальному випадку деформації тіла?
8.Назвіть окремі випадки простої деформації тіла.
9.Дайте визначення напруження. На які складові можна розкласти повне напруження?
10.Що таке допустиме напруження і допустимий коефіцієнт запасу міцності?
РОЗДІЛ 20
РОЗТЯГ І СТИСК
§ 20.1. Поздовжні сили і напруження в поперечному перерізі
Перейдемо до розгляду простих видів деформації на прикладі деформації бруса – тіла, довжина якого більша ніж поперечні розміри.
Розтягом або стиском називається такий вид деформації, при якому в поперечному перерізі бруса виникає лише один внутрішній силовий фактор – поздовжня сила N розтягу (стиску). Найпростішу деформацію розтягу або стиску можна отримати, якщо, наприклад, до бруса прикласти по його повздовжній осі дві зовнішніх сили, однакові за величиною і протилежні за напрямком (рис. 5.3 а, б).
Бруси, що працюють на розтяг (стиск) називають стержнями.
Розглянемо випадок, коли на стержень діють дві однакові розтягуючи зовнішні сили P (рис. 5.6).
Рис. 5.6
Для визначення величини поздовжньої сили N в цьому стержні,
застосуємо метод перерізів.