13. Припинення державної служби (Розділ V)

Стаття 37

Після випробування державні службовці повинні, як правило, мати постійне призначення (чи контракт). В аналізованому законопроекті передбачено терміни призначення, які, за винятком тимчасового виконання обов'язків замість відсутнього державного службовця, ніде окремо не визначені; тобто не наведено жодних підстав для короткотермінових призначень. Якщо такі короткотермінові призначення передбачені для політичних радників, то слід підкреслити, що політичні радники, за жодним визначенням, не є державними службовцями, оскільки вони, за жодним визначенням, не є безсторонніми і не повинні виконувати завдання державної служби.

Частина 2 знову містить дуже невиразне посилання на інші закони. Як зазначалося вище, такі посилання шкодять прозорості та правовій визначеності законодавчих актів. Якщо стаття, присвячена сфері дії закону, встановлює, що закон регулює порядок припинення державної служби, то ці питання мають дійсно бути врегульовані лише цим законом.

Стаття 38

Частина 1, пункт 5) — ці питання по-іншому врегульовано у частині 4 Статті 32. Належна нормотворча техніка вимагає чітких перехресних посилань; недостатньо зазначити «якщо інше не передбачено законом».

Видається спірним питання, чи набуття громадянства іншої держави є достатньою підставою для припинення державної служби, оскільки в деяких країнах одруження автоматично тягне за собою набуття громадянства тієї країни. Видається, що за стандартами Суду з прав людини, таке набуття громадянства не вважатиметься достатньою підставою для звільнення.

Частина 2 — триденний строк може виявитися недостатнім для виконання всіх адміністративних процедур.

Стаття 41

Частина 1, пункт 3) — як зазначалося вище, у цьому випадку слід застосувати інший порядок.

Стаття 44

Складно зрозуміти, що мається на увазі під «справами» та «майном». Це положення повинно бути частиною правил внутрішнього службового розпорядку. До того ж, звільненому державному службовцю може бути складно виконати це зобов'язання, оскільки він зможе передати справи/майно лише у тому випадку, як на посаду вже буде призначений його наступник. Насправді, ця вимога означає, що державний службовець має залишити всі справи (документи) в належному порядку і не забирати з кабінету державну власність.

Стаття 45

Потреба у внесенні відомостей до трудової книжки залишається незрозумілою.

14. Оплата праці, заохочення і соціальні гарантії (Розділ VI)

Оскільки закон стосується лише державних службовців, словосполучення «державних службовців» у назві розділу видається зайвим.

Статті 46 та 47

Словосполучення «офіційна заробітна плата» є, напевно, помилкою перекладача, оскільки коли йдеться про «офіційну», то складається враження, що існує й неофіційна заробітна плата, що є неможливим.

Частина 1 — мабуть, тут недостатньо говорити лише про «премії», оскільки, здається, існують й інші види надбавок; тому слід додати слово «надбавки». Премії зазвичай використовують лише як надбавку за позитивні результати роботи.

Частина 2 – малоймовірно, щоб Кабінет Міністрів визначав схему посадових окладів. На нашу думку, правильніше було б зазначити, що спеціально уповноважений орган розробляє, а Кабінет Міністрів схвалює схему посадових окладів.

Якщо під «офіційною заробітною платою» в перекладеному тексті мається на увазі посадовий оклад (тобто базова зарплата), то цей посадовий оклад має бути однаковим для кожної підгрупи. Надбавки за ранг можуть бути додані, або визначені окремо, однак визначення розміру посадового окладу не може бути віддано на розсуд керівника державної служби чи будь-якого іншого посадовця в державному органі.

Оскільки розмір посадового окладу прив'язний до розміру мінімальної заробітної плати, постає питання, чи можна гарантувати, що розмір мінімальної заробітної плати на наступний рік буде остаточно встановлений упродовж місяця після ухвалення державного бюджету?

Незрозуміло, чому і яким чином різниця між максимальним і мінімальним розміром посадового окладу може становити 30%, а також чи йдеться про широку схему посадових окладів. Передбачено надбавки за вислугу років та ранг, плюс інші види преміювання за результатами роботи.

Окрім мінімального розміру посадового окладу для кожної підгрупи, фактична (чиста) заробітна плата, здається, надто залежить від розсуду безпосереднього керівника службовця чи керівника державної служби конкретного державного органу.

За грубими розрахунками, фактична заробітна плата може навіть сягати понад 300% посадового окладу державних службовців, що працюють у міністерствах чи Адміністрації Президента, з урахуванням надбавок за вислугу років і ранг, надбавки, передбаченої частиною 5 Статті 46, та преміювання відповідно до Статті 47. Такий рівень залежності від розсуду керівництва та можливість необ’єктивності чи сваволі в установленні розмірів оплати праці є неприйнятним. Розмір фактичної заробітної плати стає непередбачуваним, оскільки залежить від добрих стосунків з начальством. Висновок про «позитивні результати роботи» базується, здебільшого, на суб’єктивних оціночних судженнях. Окремий державний службовець перестає бути «незалежним» у своїй роботі; йому вкрай складно не виконати неправомірний наказ чи доручення, якщо від цього залежить розмір його місячної заробітної плати.

Більше того, різні надбавки й можливість щомісяця змінювати розмір заробітної плати тягнуть за собою зайві адміністративні витрати та, водночас, позбавляють державних службовців можливості планувати своє життя наперед, оскільки вони ніколи не знають, якою буде їхня фактична заробітна плата наступного місяця.

У жодній з цих статей не визначено, в який спосіб і на який період часу нараховується базова заробітна плата (посадовий оклад) та основні надбавки для окремого державного службовця (зокрема, див. Статтю 46 (5) та Статтю 47 (1)). Натомість зазначено, що кожний державний орган визначає власний порядок. Відтак система не є прозорою, що викликає занепокоєння стосовно її реалістичності та справедливості.

Як установлено у частині 6 Статті 46, скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів; це положення видається нереалістичним.

Підбиваючи підсумок, слід порекомендувати переглянути структуру оплати праці, збільшивши розмір посадових окладів та, водночас, наблизивши рівні преміювання й надбавок до європейських стандартів, тобто до 5% - 10% за видатні результати роботи чи службове навантаження. Бажано також прив’язати етапи у підвищенні окладу з результатами роботи та просуванням по службі, тоді вислуга років як критерій стане зайвим. Надбавка за роботу в міністерствах чи Адміністрації Президента може бути прийнятною, якщо її буде передбачено для всіх державних службовців, що там працюють, та якщо буде наведено підстави для призначення таких надбавок.

Стаття 48

Формулювання цієї статті є надто загальним. Закон має встановлювати певні умови, відповідно до яких Кабінет Міністрів визначатиме порядок соціально-побутового забезпечення у підзаконних актах. У нинішньому вигляді закон не виключає можливості суб’єктивності та зловживань у розподілі службового житла.

Стаття 49

Передбачене регулювання щодо пенсійного забезпечення видається складним в адмініструванні, позаяк пенсії виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та за рахунок коштів Державного бюджету (частина 11). Було б простіше передбачити надбавку до пенсій, що виплачуються за рахунок Пенсійного фонду. Така пенсія державних службовців могла б визначатися на основі стажу служби та розміру останнього посадового окладу. В будь-якому разі, порядок призначення пенсії державним службовцям слід привести у відповідність до нещодавно переглянутої пенсійної політики в Україні. Попередньо до ухвалення остаточного рішення з цього питання, слід також провести оцінку його фіскального впливу.

Частина 1 – по-перше, слід пронумерувати абзаци в цій частині. Другий абзац важко зрозуміти. Якщо право державного службовця на одержання пенсії за віком надається за умови наявності стажу державної служби не менш як 10 років, то для всіх осіб, які мають право не пенсію, її розмір має бути піднятий з 80% до 90% за стаж служби. Навіщо ж тоді регулювати цей розмір? Можливо, питання виникло через нерозуміння тексту. В будь-якому випадку, 90% є зависоким коефіцієнтом.

Водночас абсолютно не зрозуміло, що в цьому контексті означає «заробітна плата» та які надбавки до посадового окладу враховуються в цьому випадку. У четвертому абзаці йдеться про «всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Проте ця фраза не додає прозорості, а надто з огляду на відсутність посилання на відповідну статтю Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У наступному абзаці йдеться про максимальний розмір пенсії. Чи слід розуміти зміст цього абзацу так, що державні службовці найвищого рангу можуть отримати лише 40% від своєї останньої фактичної заробітної плати чи навіть менше? Чи було зроблено відповідні розрахунки?

Частина 2 – очевидно, знову мається на увазі ухвалення відповідного підзаконного акту. Який орган готуватиме цей акт? Чи це буде спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади? Чи існує порядок підготовки підзаконних актів та їх подання до Кабінету Міністрів? Чи цей порядок передбачає проведення консультацій, які, насправді, мають величезне значення?

Частина 3 – загальною практикою є скорочення пенсії, якщо пенсіонер працює повний робочий день, або якщо його заробітна плата виплачується за рахунок Державного бюджету.

Частина 9 – зміст цієї частини незрозумілий. Застосований у перекладі термін «wage» зазвичай означає заробітну плату в приватному секторі; мабуть, в цьому контексті він означає пенсію. Також не цілком зрозуміло, що означає термін «непрацездатний»; навряд чи тут ідеться про інвалідів. Якщо маються на увазі члени родини, що перебувають на утриманні, тоді для дітей, відповідно до загальної практики, варто передбачити вікове обмеження, скажімо 25 років.

Частина 12, пункт 2 – незрозуміло, як особа, що все ще перебуває на державній службі, може мати нараховану пенсію, що підлягає перерахуванню у зв'язку зі звільненням.

Частина 13 також є незрозумілою. Пенсія завжди виплачується з дня, коли виконано всі відповідні умови призначення пенсії, інакше має бути передбачено період, упродовж якого розмір пенсії обмежується.

Збільшення розміру пенсій у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям є загальною практикою.

Дуже незвичним видається положення, згідно з яким державний службовець має звертатись із заявою про призначення пенсії та надавати необхідні документи; зазвичай всі ці документи наявні в службі персоналу, яка повинна цим опікуватись.

Частина 16 – державний службовець може бути позбавлений права на призначення пенсії за неетичну поведінку, але в такому разі натомість йому має бути призначено загальну державну пенсію. Оскільки пенсії, описані в цій статті, фінансуються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету, то видається неможливим позбавити особу тієї частини пенсії, що фінансується за рахунок Пенсійного фонду за умови, що ця особа сплачувала внески до фонду.