Тема 6. Сторони в господарському процесі
Лекція
План
1. Позивач і відповідач, їх права та обов»язки
2. Процесуальна співучасть, її види і форми
3. Заміна сторін в господарському процесі
4. Процесуальне правонаступництво
Нормативно-правові акти:
1. Господарський процесуальний кодекс України, ст.ст. 18, 21-25
2.Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», п. 5.
Навчальна література:
1. Лебеденко В.І. Судочинство в господарських судах: Навч. посібник / Лебеденко В.І., Коніжай Р.О.; За наук. ред. Костицького В.В. – К.: Університет «Україна», 2006. – С. 104-118
Основні поняття та терміни:
«сторони господарського процесу», «позивач», «відповідач», «процесуальні співучасть», «процесуальне наступництво», «заміна неналежної сторони в господарському процесі»
1. Позивач і відповідач, їх права та обов»язки
Сторони господарського процесу – учасники судового процесу, між якими виник спір з матеріальних господарських правовідносин, у зв»язку з чим вони безпосередньо заінтресовані у розв»язанні справи господарським судом на їхню користь.
Сторонами господарського процесу є позивач та відповідач (ст. 21 ГПК).
Позивач – особа, на захист суб»єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої відкривається господарська справа у суді та розпочинається господарський процес.
Відповідач – особа, яка за заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оспорювання його права і охоронюваного законом інтересу.
Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження (ст. 4-1 ГПК), тобто позивач звертається до суду з позовною заявою до відповідача. Лише у провадженні в справах про банкрутство кредитор або боржник звертається із заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки згідно ст. 4-1 ГПК цей процес має певні особливості.
Сторони є головними особами, які беруть участь у справі, адже без них неможливий сам процес. Вони мають у справі особистий юридичний інтерес, який може бути протилежним за матеріальним (визначається спірними цивільними, господарськими, іншими матеріальними правовідносинами) і процесуальними (визначається наслідками розв»язання матеріально-правового спору, одержання певного за змістом рішення суду) харакатерами.
Сторони господарського процесу повинні мати цивільну правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов»язки (ст.ст. 25, 91 ЦК) та повну дієздатність, тобто здатність своїми діями набувати для себе цивільні обов»язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30, 92 ГПК). Господарське право використовує поняття господарської компетенції, тобто сукупності господарських прав та обов»язків суб»єктів господарювання (ст. 55 ГК).
Процесуально-правове становище сторін визначається принципом рівності їх перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК), суть якого полягає в тому, що сторони в господарському процесі наділяються рівними можливостями щобо обстоювання своєї позиції у господарському суді. Рівність сторін у господарському процесі забезпечується принципами диспозитивності та змагальності.
Сторони мають право:
1) знайомитися з матеріалами справи;
2) робити з них витяги;
3) знімати копії;
4) брати участь у судових засіданнях;
5) подавати докази;
6) брати участь у дослідженні доказів;
7) заявляти клопотання;
8) давати усні та письмові пояснення господарському суду;
9) наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають під час судового процесу;
10) заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу;
11) оскаржувати судові рішення господарського суду в апеляційному і касаційному порядку;
12) заявляти відвід судді або експерта (ст.ст. 20, 31 ГПК);
13) користуватися іншими процесуальними правами, наданими ГПК.
Окремі процесуальні права водночас є обов»язком для сторін (наприклад, право сторін подавати докази, брати участь у їх дослідженні тощо). Закон покладає на сторони обов»язок доводити законність і обгрунтованість своїх вимог з метою захисту власних інтересів, зокрема кожна із сторін повинна довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 33 ГПК).
Крім наданих законодавством процесуальних прав, на сторони покладаються також процесуальні обов»язки. Сторони зобов»язані:
1) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами;
2) виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони;
3) вживати заходів щодо всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.
Процесуальні обов»язки сторін можна поділити на дві групи:
а) загальні, які полягають у добросовісному користуванні належними їм процесуальними правами;
б) спеціальні, що полягають у виконанні певних процесуальних дій (наприклад, повідомляти суд про зміну юридичної адреси; позивач зобов»язаний надати позовну заяву з доданими до неї документами господарському суду та відповідачу, а скаржники – копії апеляційних та касаційних скарг тощо).