7.2.7. Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій

Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій — це комп’ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованої комп’ютерної системи, яка складається із сукупності електронних копій державних реєстрів об’єднань громадян та благодійних організацій, книг обліку філій, представ­ництв всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій, об’єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.

Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій введений у дію 10.03.1999 р. на виконання Законів України «Про об’єднання громадян» та «Про благодійництво та благодійні організації», а також Положення про порядок легалізації об’єднань громадян і Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, відповідно, № 40 від 26.02.1993 р. і № 382 від 30.03.1998 р.

Мета створення реєстру — забезпечення переважного права на використання назви об’єднання громадян, яке зареєстровано в реєстрі, перед іншими об’єднаннями, що легалізуються пізніше.

Реєстраторами є Міністерство юстиції України, Головне управ­ління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Респуб­ліці Крим, управління юстиції в областях, а також управління юстиції в містах Києві та Севастополі.

У день державної реєстрації до реєстру вносять такі реквізити: реєстраційний номер і дата реєстрації; назва; статус; дата надходження документів на реєстрацію; мета діяльності; юридична адреса; відомості про засновників; відомості про органи управління; номер та дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію, його дубліката чи дубліката статуту; відомості про зміни, внесені до статутних документів; відомості про припинення діяльності (ліквідацію, реорганізацію); реєстраційний орган, який здійснив дер­жавну реєстрацію організації.

Про зареєстровані філії та представництва всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій до реєстру вносять такі рек­візити: назва філії, представництва всеукраїнської або міжнародної благодійної організації; дата надходження документів на реєстрацію; юридична адреса; номер та дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію всеукраїнської або міжнародної благодійної організації; відомості про припинення діяльності (реорганізацію або ліквідацію); номер та дата листа-повідомлення про реєстрацію; реєстраційний орган, який здійснив реєстрацію.

Внесення до реєстру відомостей здійснюється безкоштовно.

7.2.8. Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ

Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ — це комп’ютер­на база даних, що містить відомості про заповіти та спадкові справи.

Реєстр введений у дію 1 грудня 2000 року.

Мета створення реєстру — захист майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, створення єдиної системи обліку заповітів та спадкових справ, зменшення навантаження на суди за рахунок розв’язання питань спадкування у безспірному порядку.

Реєстратори — державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси — здійснюють реєстрацію посвідчення, зміни, скасування заповітів, зміни місця зберігання заповітів, заведення спадкових справ, видачу свідоцтв про право на спадщину, списання спадкових справ до архіву та зміни місця зберігання спадкових справ, а також приймають на реєстрацію відповідні заяви від інших державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів, які не є реєстраторами, та заповідачів¹, виконують перевірки за даними реєстру і видають довідки про наявність або відсутність заповітів та спадкових справ.

Відповідальність за вірогідність відомостей, що вносяться до реєстру, несуть особи, які надали цю інформацію.

Заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані в установленому законодавством порядку, та заведені спадкові справи підлягають обов’язковій реєстрації в реєстрі. Реєстрація здійснюється шляхом унесення запису до реєстру протягом 5 робочих днів із часу посвідчення реєстратором заповіту або не пізніше наступного робочого дня з часу отримання від інших нотаріусів або заповідачів¹ відповідної заяви і не пізніше наступного робочого дня з моменту заведення спадкової справи або надходження відповідної заяви. Відомості про видачу свідоцтва про право на спад­щину вносяться до реєстру не пізніше 5 робочих днів після видачі такого свідоцтва або не пізніше наступного робочого дня після одержання від інших нотаріусів відповідної заяви. В аналогічному порядку до реєстру вносяться реєстраційні записи про списання до архіву.

Нотаріуси, які не мають систем комп’ютерного доступу до реєстру, подають заяви встановленого зразка про реєстрацію протягом 5 робочих днів з часу посвідчення заповіту або отримання заповіту від осіб, що перераховані у ст. 40 Закону України «Про нотаріат», і не пізніше наступного робочого дня після заведення спадкової справи.

Реєстраційний запис про посвідчення заповіту має містити такі відомості: прізвище, ім’я, по батькові заповідача; дата, місце народження заповідача; серія, номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено текст заповіту; дата, час і місце посвідчення заповіту; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, за яким посвідчено заповіт; місце зберігання заповіту; відомості про особу, яка посвідчила заповіт; відомості про реєстратора.

Реєстраційний запис про посвідчення заповіту, що скасовує або змінює попередній заповіт, здійснюється за заявою заповідача аналогічним чином не пізніше наступного робочого дня після вчинення нотаріальних дій або не пізніше наступного робочого дня після одержання від інших нотаріусів відповідної заяви. Він має містити такі відомості: серія та номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено текст заяви; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, за яким засвідчується справжність підпису на заяві, якою змінюється або скасовується заповіт; дата зміни або скасування заповіту; відомості про заповідача (прізвище, ім’я та по батькові; дата народження; місце народження); відомості про заповіт, який змінюється або скасовується (серія та номер спеціального бланка нотаріального документа; дата посвідчення заповіту; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; місце посвідчення заповіту); відомості про нотаріуса, який засвідчив справжність підпису на заяві; відомості про реєстратора.

Реєстраційний запис про заведення спадкової справи містить такі відомості: номер спадкової справи; дата заведення спадкової справи; місце заведення спадкової справи; прізвище, ім’я, по бать­кові спадкодавця; дата народження; дата смерті; відомості про нотаріуса, в провадженні якого знаходиться спадкова справа; місце зберігання спадкової справи; відомості про реєстратора.

Реєстраційний запис про видачу свідоцтва про право на спадщину має містити такі відомості: серія та номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено текст свідоцтва про право на спадщину; дата видачі свідоцтва; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; відомості про нотаріуса, який видав свідоцтво; відомості про реєстратора.

При надходженні заповіту або спадкової справи на зберігання до державної нотаріальної контори чи державного нотаріального архіву нотаріус безпосередньо вносить реєстраційний запис про зміну місця зберігання заповіту до реєстру або надсилає про це заяву реєстраторові.

Під час заведення спадкової справи нотаріус самостійно або шляхом подання письмового запиту реєстраторові зобов’язаний перевірити за даними реєстру наявність заведеної спадкової справи, а по закінченні 5 робочих днів після заведення спадкової справи — наявність або відсутність заповіту, складеного спадкодавцем. За результатами перевірки робиться відповідна службова позначка на заяві чи іншому документі, на підставі якого відкрита спадкова справа, і/або виготовляється витяг.

Для підтвердження факту внесення інформації до реєстру реєстратор виготовляє відповідну довідку або робить службову позначку (із зазначенням номера та дати видачі довідки) на копії заповіту, заяві про прийняття спадщини або іншому документі, що залишається у справах нотаріуса. Довідка приєднується до примірника документа, що залишається у справах нотаріуса і надається (надсилається поштою) особі, яка надала відомості на реєстрацію, протягом двох робочих днів з дати реєстрації. У разі виявлення помилок у довідці особа, яка надала відомості на реєстрацію, звертається до реєстратора із заявою про внесення змін до відповідного реєстраційного запису.

Реєстратор видає витяги про наявність або відсутність заповітів на письмовий запит нотаріусів; особи, яка є спадкоємцем за законом при пред’явленні документа, що свідчить про родинні зв’язки з спадкодавцем, та свідоцтва про смерть останнього; суду, прокуратури, органів дізнання і слідства — у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що перебувають у їх провадженні при пред’явленні свідоцтва про смерть спадкодавця. У витягу про наявність заповіту зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові заповідача; дата, місце народження заповідача; відомості про посвідчення, зміну, скасування заповіту (дата посвідчення, зміни або скасування заповіту; номер запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; серія та номер спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладено текст заповіту або заяви про зміну чи скасування заповіту; прізвище, ім’я та по батькові нотаріуса, який вчинив нотаріальні дії щодо посвідчення, зміни або скасування заповіту); відомості про місце зберігання заповіту; відомості про реєстратора.

Витяги про наявність або відсутність спадкової справи видаються реєстратором на письмовий запит нотаріусів. У витязі про наявність спадкової справи зазначаються: прізвище, ім’я, по бать­кові спадкодавця; дата смерті; місце та дата заведення спадкової справи; відомості про нотаріуса, в провадженні якого знаходиться спадкова справа; відомості про реєстратора.

Заяви до реєстру, витяги про наявність або відсутність заповіту, складеного спадкодавцем, та витяги про наявність або відсутність спадкової справи виготовляються з використанням захисних знаків нотаріальних документів. Довідки про внесення реєстраційного запису до реєстру виготовляються з використанням спеціальних бланків документів.