3.Договірні відносини в туризмі туроператорів, тур агентів та контрагентів (виконавці туристичних послуг)

Договірні відносини між туроператорами і турагентами можуть будуватися за однією з трьох моделей (таблиця).

Правові моделі договірні відносини туроператорів та турагетнтів

Через договір доручення ( туроператор, доручає турагентуукладати договори з туристами від імені туроператора )

Через договір купівлі-продажу майнових прав на туристський продукт

Через договір комісії турагент (комісіонер) будує взаємовідносини з туроператором (комітентом) на умовах комісійної винагороди, що складає 5-12% від обсягу продаж)

У договорах між туроператором і турагентами визначають права і обов'я-зки сторін, система взаєморозрахунків, форми контролю за діяльністю, умови

просування туристського продукту на ринок, зокрема організації реклами, визначаються умови продажу туристського продукту, ступінь відповідальності сторін при претензіях та ін.

У своїй діяльності турагенти керуються договірними дорученнями туро-ператора, відступ від яких є порушенням обов'язків і спричиняє за собою юри-дичні наслідки. Всі ділові операції агента повинні здійснюватися тільки на ко-ристь партнера. Права і обов'язки сторін регламентуються укладеними догово-рами, а також чинним законодавством.

Серед існуючих моделей взаємовідносин між туроператором і турагента-ми найбільше розповсюдження отримали договори – комісії (агентські договори або агентські угоди).

До агентського договору в даний час застосовуються положення про ко-мерційне представництво, регульовані ст. 243 Цивільного кодексу (ЦК) [2] і розділом 31 Господарського кодексу (ГК) [3].

Відповідно до ст. 295 ГК сутністю агентської діяльності є надання комер-ційним агентам послуг шляхом посередництва від імені, в інтересах, під конт-ролем і за рахунок сторони, що представляється (принципала).

Підставою для надання послуг з комерційного представництва є агентський договір, укладений у письмовій формі.Ключовим моментом агентського договору є той факт, що агент (представник) при виконанні договору діє від імені принципала, тобто, по суті, агентський договір можна порівнювати з договором доручення.

Сертифікація туристичних послуг

Деякі туристичні послуги потребують сертифікації, тобто підтвердження їх відповідності встановленим нормам та стандартам, про що видається певний документ – сертифікат відповідності. Туристичними послугами, які потребують обов'язкової сертифікації, є готельні послуги та послуги харчування, що надаються суб'єктами туристичної діяльності.

Основні положення з сертифікації послуг у сфері туризму визначено у ст. 18 і 19 Закону України ”Про внесення змін до Закону України” ”Про туризм”. Перелік туристських послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони до-вкілля, порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристської діяльності визначається Кабінетом Міністрів України. Підтвердження відповідності туристських послуг здійснюється в устано-вленому порядку. З метою підвищення рівня туристського обслуговування, сприяння спо-живачам у свідомому виборі туристських послуг, забезпечення рівних можли-востей суб'єктам туристської діяльності на ринку туристських послуг, забезпе-чення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, пі-двищення рівня екологічної безпеки об'єктам туристської інфраструктури при-своюються категорії якості й рівня обслуговування. Встановлення об'єктам туристської інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчу-вання, курортним закладам тощо) відповідної категорії здійснюється за за-явою їх власника. Види категорій об'єктів туристської інфраструктури, порядок їх встанов-лення та зміни визначаються Кабінетом Міністрів України.

До готельних послуг належать послуги готелів з ресторанами або без ресторанів, послуги кемпінгів та місць для короткотермінового проживання, які розподіляються на послуги:

• молодіжних турбаз та гірських притулків;

• кемпінгів, включно з послугами майданчиків для автофургонів;

• місць короткострокового проживання;

• дитячих та студентських літніх таборів;

• центрів та будинків відпочинку;

• санаторних закладів та закладів оздоровчого характеру;

• здавання внайми умебльованих приміщень на короткий термін;

• з надання спальних місць у спальних вагонах, на круїзних суднах та інших транспортних і плавзасобах.

Договір комісії

За договором комісії одна сторона, яка бажає придбати або продати товар, послугу, доручає іншій стороні (посереднику) укласти від імені посередника договір із третьою особою на продаж або придбання такого товару або послуги.

Укласти договір комісії можуть фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи. Особа, яка дає доручення іншій особі здійснити угоду, називається Комітент, а особа, яка повинна здійснити таку угоду, називається Комісіонер.

Істотні умови договору (які обов'язково потрібно включити)

Сторони договору комісії обов'язково повинні передбачити, яке саме майно (товар, послугу) повинен купити або продати Комісіонер для Комітента, а також визначити, скільки таке майно має коштувати.

З метою уникнення можливих конфліктних ситуацій у договорі комісії слід детально прописати порядок виконання сторонами своїх обов'язків, укладення договорів із третіми особами, а також нарахування і сплати комісійної винагороди. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Договір комісії укладається у письмовій формі. Якщо за договором Комісіонер має укласти договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, такий договір комісії також підлягає нотаріальному посвідченню. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовились про суть угод, які Комісіонер має укласти в інтересах Комітента. Але якщо законом передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення договору, то він набирає чинності лише з моменту такого посвідчення.

Зміна договору або його розірвання здійснюється за згодою сторін, тобто шляхом укладення додаткової угоди. Вона має бути укладена в тій самій формі, що й договір комісії. Законом або договором можуть бути передбачені також випадки, коли сторони можуть односторонньо відмовитися від договору або розірвати договір комісії. Комітент має право в будь-який момент відмовитися від договору комісії. Водночас Комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли в договорі комісії не встановлений строк його дії.

Договір про надання послуг

Зобов'язання про надання послуг – це важлива група договірних зобов'язань, до яких належать страхування, комісія, туристичне обслуговування, інформаційні послуги, позика, кредит, банківський рахунок.

Загальним для всіх договірних зобов'язань з надання послуг є те, що об'єктом їх є послуги нематеріального характеру. У цьому полягає основна відмінність їх від договорів підряду, де об'єктом є результат діяльності виконавця, тобто матеріальний об'єкт.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Договір послуг, як правило, є платним. Замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не передбачено договором.

З огляду на стан сучасного законодавства можна відокремити певні види договорів про надання послуг. В юридичній літературі, з огляду на характер діяльності надавача послуг, їх поділяють на послуги фактичного характеру – перевезення, зберігання, сплатне надання послуг; послуги юридичного характеру – доручення, комісія; комплексно юридичного та фактичного характеру – транспортне експедирування, управління майном, послуги фінансового характеру – позика, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, страхування.

Однією з істотних умов договору про сплатне надання послуг є оплата, тобто її розмір, терміни та порядок внесення.

У разі, якщо виконавець не може виконати умови договору не з власної вини, замовник зобов'язаний виплатити йому розумну плату. Якщо неможливість виконання договору виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма має диспозитивний характер. Сторони можуть пом'якшити наслідки для замовника, якщо договір про надання послуг неможливо виконати з його вини, або передбачити інший варіант перебігу подій.

Сторонами договору про надання послуг виступають: особа, яка надає послуги, – виконавець та особа, яка отримує послугу, – замовник. На них поширюються загальні правила щодо участі осіб у цивільному обігу.

У зв'язку з тим, що послуги переважно пов'язуються з особою, яка їх надає, до неї ставляться певні підвищені вимоги. Це значить, що здебільшого виконавець має отримати спеціальний дозвіл – ліцензію для здійснення своєї діяльності; мати певну кваліфікацію, освіту, стаж роботи. Ця вимога стосується юридичної, туристичної, медичної, аудиторської діяльності, послуг страхування тощо. Ризик втрати майна, що використовувалось у процесі виконання договору, оскільки про це ніде окремо не йдеться, несе, за загальним правилом, його власник.

Однією з істотних умов договору надання послуг є якість виконання роботи. Якщо послуги надані з відступом від умов договору або іншими явними недоліками, що роблять результат надання такої послуги непридатним, або виконавець своїми діями при виконанні договору спричинив шкоду замовникові, то сторони мають у договорі передбачити наслідки такого неналежного виконання або керуватися загальними правилами про відповідальність, передбаченими законом.

Договір надання послуг, як і договір підряду, є двостороннім, тобто права й обов'язки за ним має кожна сторона.

Не буде перебільшенням сказати, що туристичний договір є головним елементом у процесі підготовки до подорожі. Від правильності укладання такого договору значною мірою залежатиме й майбутній відпочинок туриста. Туристичні договори розподіляються на договори на туристичне, екскурсійне та готельне обслуговування.

Договір на туристичне обслуговування – це договір, відповідно до якого туроператор або турагент надає за замовленням туриста за обумовлену плату комплекс туристичних послуг (туристичний продукт). Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій формі. Він може також укладатися шляхом видачі (про що йдеться нижче) ваучера і навіть в електронній формі.

До укладення договору на туристичне обслуговування туроператор або турагент повинен надати туристу інформацію про:

1) основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), в тому числі інформацію щодо строків їх оформлення;

2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, в тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні вади) і вік туристів;

3) туроператора (турагента), його місцезнаходження та поштові реквізити, наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертифікатів відповідності тощо;

4) розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на випадок його неплатоспроможності чи банкрутства та кредитну установу, що надала таке забезпечення.

Як туроператор або турагент, так і турист можуть вимагати внесення змін у договір або розірвання договору у зв'язку з істотними змінами обставин, з яких вони виходили при укладенні договору. До істотних змін обставин належать:

1) погіршення умов подорожі, зміна термінів подорожі;

2) непередбачене підвищення транспортних тарифів;

3) введення нових або підвищення чинних ставок податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

4) різка зміна курсу національних валют;

5) інші підстави – за домовленістю сторін.

Турист має право відмовитися від виконання договору до початку подорожі за умови оплати туроператору або турагенту фактично понесених ними витрат за послуги, надані до цього повідомлення. Туроператор або турагент має право відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування туристові збитків, заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста. Наявність понесених збитків має бути підтверджена туристом.

Договір на екскурсійне обслуговування є договором, згідно з яким суб'єкт туристичної діяльності за встановлену плату надає екскурсанту обслуговування, істотною частиною якого є послуги екскурсовода (гіда-перекладача) загальною тривалістю щонайбільше 24 години. Такі послуги не включають у себе послуги з розміщенням. Договір на екскурсійне обслуговування також може укладатися шляхом видачі ваучера.

Особа, що надає екскурсійні послуги, зобов'язана до укладення договору на екскурсійне обслуговування надати екскурсанту всю необхідну й достовірну інформацію щодо екскурсійного обслуговування, його видів та особливостей, кваліфікації екскурсовода, про порядок і строки оплати екскурсійних послуг, а також надати екскурсанту на його прохання будь-яку іншу інформацію з питань екскурсійного обслуговування.

Договором на готельне обслуговування є договір, відповідно до якого одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) надає за дорученням іншої сторони (проживаючого) оплатні послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному житловому приміщенні (номері), а також виконує або організовує виконання інших визначених договором послуг, пов'язаних із тимчасовим проживанням.

До послуг, пов'язаних із тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування житлового приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), зі збереження майна та багажу проживаючого, а також інші послуги, що надаються залежно від категорії готелю.

Готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення, зобов'язаний до укладення договору надати всю необхідну та достовірну інформацію про послуги з готельного обслуговування, їх види та особливості, про порядок і терміни оплати послуг та надати проживаючому на його прохання інші пов'язані з договором та відповідним готельним обслуговуванням відомості.

Договір на готельне обслуговування укладається як шляхом створення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка. У разі прийняття заявки договір на готельне обслуговування вважається укладеним з моменту отримання підтвердження готелю про прийняття замовлення та вказівки можливого початку надання готельного обслуговування з визначеного часу.

Туристична фірма “САМ ” має укладені договори на співпрацю з наступними агенствами:

• Coral Travel

• TUI Ukraine

• Turtess

• Отус

Ваучер

Ваучер – форма письмового договору на туристичне або екскурсійне обслуговування.

• У договорі на туристичне (екскурсійне) обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані:

• найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії (дозволу) на відповідний вид діяльності, юридична адреса;

• прізвище, ім'я, по батькові туриста (екскурсанта) або членів групи (при груповій поїздці);

• строки надання та види туристичних (екскурсійних) послуг, їх загальна вартість;

• назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення, його тип та категорія, режим харчування;

• розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування;

Ваучер є документом суворого обліку. Порядок оформлення та використання ваучера затверджується Міністерством культури та туризму України.

Таким чином, збираючись у туристичну подорож та укладаючи відповідний туристичний договір, необхідно переконатися, що:

1) обраний вами туроператор (турагент):

• має відповідну ліцензію. На вимогу туриста суб'єкт туристичної діяльності повинен пред'явити свою ліцензію;

• має фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності перед туристами у вигляді гарантії банку або іншої кредитної установи на випадок його неплатоспроможності чи порушення процесу про визнання його банкрутом.

Мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну щонайменше 20 000 євро. Для туроператорів, що надають послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, – щонайменше суму, еквівалентну 10 000 євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення турагента має становити суму, еквівалентну щонайменше 2000 євро. При цьому необхідно дізнатися, який банк чи інша кредитна установа надала відповідну гарантію, чи не є ця кредитна установа сама неплатоспроможною, точно дізнатися адресу та телефон кредитної установи;

2) послуги, які надаються туроператором (турагентом), належним чином сертифіковані. Нагадую, що обов'язковій сертифікації підлягають готельні послуги та послуги харчування;

3) гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу, які самостійно надають певні послуги, мають відповідний дозвіл на право здійснення туристичного супроводу.

Крім того, необхідно з'ясувати, яка страхова компанія здійснює обов'язкове страхування (медичне та від нещасного випадку), якщо таке страхування здійснюється не самостійно туристом, а за допомогою відповідного суб'єкта туристичної діяльності, на основі його угоди зі страховою компанією. Інформація про умови обов'язкового страхування має бути доведена туроператором (турагентом) до відома туриста перед укладенням договору на туристичне обслуговування. Страхування має забезпечити медичну допомогу туристу та відшкодування його витрат при настанні страхового випадку в країні або місці, що ним відвідується.