28. Інфраструктура ринку: сутність та складові.

Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперервного функціонування ринку.

І. Організаційно-технічна підсистема:

• товарні біржі - об'єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої — укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо.

• оптові ринки.

• аукціони – форма організації реалізації товарів та послуг, що ґрунтується на проведенні публічних торгів, де право купити має той, хто пропонує найвищу ціну.

• Опціон – договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленою на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду. В обмін на отримання такого права покупець опціону сплачує продавцеві певну суму-премію.

• Торговельно-промислові палати-комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку ек. і торгівельних зв’язків із партнерами зарубіжних країн.

• Ярмарки-періодично організована в одному і тому самому місці виставка зразків товарів широкого вжитку і(або) устаткування, транспортних засобів, засобів зв’язку, де експоненти укладають угоди в нац. та міжнародному масштабі.

• Сервісні центри.

• Транспортні комунікації.

• Земельні аукціони.

ІІ. Фінансово-кредитна:

• Банки(операції банків)- пасивні (сплата процентів), активні (отримування процентів), комесійні (банківські послуги) і власні операції.

• Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів.

• Валютна біржа-біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.

• Страхова компанія-комерційна, фінансово-кредитна органі­зація, що ставить за мету отримання прибутку від здійснення стра­хових операцій. Страхові компанії здійснюють систему заходів, спрямованих на повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких вона зазнала за непередбачених обставин.

• Інвестиційні, пенсійні фонди.

• Ломбарди.

• Небанківські фінансові операції.

ІІІ. Державно-регулятивна.

• Біржа праці- держ.структура, яка опосередковує стосунки між роботодавцями і найманою робочою силою.

• Ліцензування.

• Оподаткування.

• Митна с-ма.

• Держ.фонди для сприяння діловій активності.

ІV. Науково-дослідне та інформаційне забезпечення.

• Науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем.

• Консалтингові компанії-надають послуги суб’єктим ек-ки з питань: дослідження і прогнозування ринку; оцінки торгівельно-політ умов здійснення експортно-імпортних операцій.

• Інформаційні центри та агентства

• Рекламні агентства

• Спец. навчальні заклади

• Юридичні контори.

29.

Сутність попиту і фактори, що його визначають.

Попит виражає сформовану на ринку потребу в життєвих засобах, що визначається кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку та наявністю коштів.

Попит тісно пов’язаний з дійсними сусп. потребами, бажаннями але не збігається з їхньою кількісною визначеністю. Попит залежить від платоспроможності покупців. Суб’єктивне попиту репрезентує сферу споживання на ринку покупцями. Об’єктами попиту можуть бути будь-які обєкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання.

Отже, попит—платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.

Вирізняють:

• Індивідуальний попит—попит окремого споживача.

• Рисковий--це сума індивідуальних попитів, які пред’являються кожним споживачем при різних цінах.

Чинники, що визначають попит, поділяють на об'єктивні та суб'єктивні.

До об'єктивних належать економічні, соціальні, демографічні.

Економічними чинниками є: рівень технології, організаційно-інфраструктурне забезпечення, сфера обігу; державне стимулювання ринкової конкуренції, переміщення капіталів. Соціальні чинники — це професійно-кваліфікаційний склад робочої сили, суспільна престижність підприємства, розміри і активність підприємців, їхня економічна самостійність, рівень культури і спеціальної освіти учасників виробництва. Демографічні чинники охоплюють: масштаби і характер залучення у виробництво і вивільнення робочої сили, розподіл працездатного населення за територією.

До суб'єктивних чинників відносять психолого-традиційні, естетичні, природно-кліматичні.

Психолого-традиційні чинники — це зміни смаків та уподобань споживачів, місцеві, національні традиції, виховання, релігійні звичаї. Естетичні чинники включають зміни у моді, розвиток промислового дизайну. Природно-кліматичнї чинники — це клімат, рельєф та місцезнаходження, флора і фауна.

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні економісти сформулювали з-н попиту:--це закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту, і навпаки. Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Залежність між ціною і попитом хар-є крива попиту.

30.

Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають.