57. Єдиний реєстр доручень

Посвідчення, що були видані до 29.05.1999р нотаріусами доручення підлягали обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі доручень, який функціонує з 21 травня 1998 р. За Положенням про Єдиний реєстр доручень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 29.05.1999 р. № 29/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції 10.06.1999 р. за № 362/3655 обов'язкова реєстрація у Єдиному реєстрі доручень провадиться щодо доручень на право користування та розпорядження майном, в тому числі транспортним засобом, та реєстрація припинення їх дії.

Створення, матеріально-технічне і технологічне забезпечення функціонування Єдиного реєстру доручень покладено на державне підприємство — "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Єдиний реєстр доручень — це комп'ютерна база даних, в якій здійснюється обов'язкова реєстрація доручень, що посвідчені нотаріусами на право користування та розпорядження майном, в тому числі транспортним засобом, а також реєстрація припинення їх дії. Ця реєстрація є обов'язковою. Нотаріус зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після посвідчення доручення подати відомості до Єдиного реєстру доручень. Відомості подаються у формі реєстраційного запису, в якому відображено: дату посвідчення доручення, номер запису в реєстрі нотаріальних дій, строк дії доручення (дату закінчення його дії), серію та номер бланку, на якому посвідчено доручення.

Якщо нотаріус має прямий доступ до Єдиного реєстру через комп'ютерну мережу, то він має змогу вносити реєстраційні записи безпосередньо до Єдиного реєстру. Якщо ж нотаріус не має прямого доступу до комп'ютерної мережі Міністерства юстиції, то записи до Єдиного реєстру про посвідчення доручень вносяться працівниками Інформаційного центру на підставі поданої нотаріусом письмової заяви.

58. Угоди, що потребують обов’язкового нотаріального посвідчення

Відповідно до чинного законодавства обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають:

• договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, довічне утримання) жилого будинку, іншого нерухомого майна (статті 227, 242, 244, 426 ЦК);

• договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів (ст. 13 Закону України "Про заставу");

• договори про відчуження земельних ділянок, що знаходяться в колективній або приватній власності (ст. 4 декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 р. № 15—92;

• договори купівлі-продажу майна державних підприємств (ст. 27 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", ст. 23 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України " Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію);

• шлюбні контракти (ст. 27^і Кодексу про шлюб та сім'ю);

• заповіти (ст. 541 ЦК);

• доручення на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо підприємств, установ, організацій (окрім випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма доручення (стаття 64 ЦК);

• доручення, що видаються в порядку передоручення (ст. 68 ЦК);

• інші угоди, для яких чинним законодавством передбачено обов'язкову нотаріальну форму.

За бажанням сторін посвідчуються й інші угоди, для яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми, як, скажімо, угоди учасників спільної часткової власності про виділення частки у спільному майні, про встановлення порядку користування спільним майном (жилим будинком, квартирою, садовим будинком, дачею, земельною ділянкою тощо), про встановлення розміру часток або про зміну часток, договори позики, доручення, схову, найму жилого приміщення тощо.