- •Нотаріат в Україні.
- •2. Місце нотаріату в системі правоохоронних органів
- •3. Законодавство про нотаріат
- •4. Принципи діяльності нотаріату в Україні
- •Принцип обгрунтованості нотаріальних дій
- •Принцип сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і законних інтересів
- •Принцип національної мови
- •Принцип додержання таємниці 'вчинюваних нотаріальних дій
- •5. Організація діяльності нотаріату в Україні
- •6. Компетенція державних нотаріальних контор
- •7. Компетенція приватних нотаріусів
- •8. Місце здійснення нотаріальних дій
- •9. Терміни здійснення нотаріальних дій
- •10. Порядок справляння державного мита.
- •11. Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні
- •12. Приймання, розгляд та реєстрація кореспонденції
- •13. Складання та оформлення службових документів
- •14. Видача свідоцтв про право на спадщину
- •15. Загальні правила посвідчення угод
- •16. Здійснення виконавчих написів
- •17. Правова природа виконавчого напису
- •18. Вчинення морських протестів
- •19. Посвідчення заповітів
- •20. Посвідчення доручень
- •21. Посвідчення шлюбних контрактів
- •22. Посвідчення договорів про відчуження транспортних засобів
- •23. Засвідчення вірності копій документів
- •24. Посвідчення договорів застави
- •25. Передача заяв громадян та організацій іншим особам
- •26. Здійснення протестів векселів
- •27. Прийняття заходів до охорони спадкового майна
- •28. Накладання заборони відчуження
- •29. Прийняття документів для зберігання
- •30. Посвідчення неоплати чеків
- •31. Перспективи розвитку нотаріату в Україні
- •32. Правова допомога при здійсненні нотаріальних дій
- •33. Загальні правила вчинення нотаріальних дій
- •34. Закон України “Про нотаріат”
- •35. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
- •36. Органи і посадові особи, що вчиняють нотаріальні дії
- •37. Права нотаріуса
- •38. Обов’язки нотаріуса
- •39. Присяга нотаріуса
- •40. Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій
- •41. Стажист нотаріуса
- •42. Вимоги до осіб, які бажають займатися нотаріальною діяльністю
- •43. Нотаріальне діловодство і звітність
- •44. Організація роботи державних нотаріальних контор
- •46. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальних дій
- •47. Правовий статус приватного нотаріуса
- •49. Витребування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій
- •50. Встановлення особи громадянина, що звертається за вчиненням нотаріальної дії
- •51. Обмеження щодо вчинення нотаріальних дій
- •52. Вимоги до текстів нотаріально посвідчувальних угод
- •53. Направлення документів на експертизу
- •54. Відмова у вчиненні нотаріальних дій
- •55. Справляння державного мита за вчинення нотаріальних дій
- •56. З’ясування дієздатності учасників посвідчувальної угоди
- •57. Єдиний реєстр доручень
- •58. Угоди, що потребують обов’язкового нотаріального посвідчення
- •59. Посвідчення договорів довічного утримання
- •60. Посвідчення договорів застави нерухомого майна
- •61. Посвідчення доручень, виданих в порядку передоручення
- •62. Посвідчення фактів
- •63. Засвідчення вірності перекладу
- •64. Вимоги до виконавчого напису
- •66. Посвідчення факту знаходження громадянина в живих або в певному місці
- •67. Поняття нотаріату
- •68. Застосування іноземного права при здійсненні нотаріальних дій
- •69. Охоронні нотаріальні дії
- •70. Діловодство приватного нотаріуса.
- •72. Засвідчення факту тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці
- •73 .Нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами України
- •74. Компетенція інших органів (крім нотаріальних), які здійснюють нотаріальні дії
- •75 .Легалізація документів
- •76. Випадки, коли згода подружжя на відчуження майна не потрібна
- •77. Складання номенклатури та оформлення справ (нарядів)
- •78. Нотаріальна статистична та бухгалтерська звітність
- •80. Посвідчення договорів на будівництво жилих будинків на праві приватної власності
- •81. Кваліфіккційні комісії нотаріату
- •82. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю
- •83. Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю
- •84. Мова нотаріального діловодства
- •85. Нотаріальні архіви
- •86. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності
- •87. Страхова застава приватного нотаріуса
- •88. Порядок заміщення приватного нотаріуса
- •89. Припинення приватної нотаріальної діяльності
62. Посвідчення фактів
Нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт, що громадянин є живим.
Нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт перебування його в певному місці.
Посвідчення факту, що громадянин є живим, та факту перебування громадянина в певному місці провадиться як при явці громадянина до нотаріуса, так і поза приміщенням державної нотаріальної контори чи приміщенням, що є робочим місцем приватного нотаріуса.
Факти, що неповнолітній, який не досяг 15-річного віку, є живим чи перебуває в певному місці, посвідчуються на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна).
Нотаріус на прохання громадянина посвідчує його тотожність з особою, зображеною на поданій громадянином фотокартці.
На підтвердження факту, що громадянин є живим та факту перебування громадянина в певному місці нотаріус видає заінтересованим особам, а на підтвердження тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці - цьому громадянинові відповідні свідоцтва.
На примірнику свідоцтва про тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці, вміщується фотокартка, яка розташовується у верхньому лівому куті свідоцтва, скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою. При цьому печатка повинна розміщуватися частково на фотокартці, а частково - на свідоцтві.
Нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документа.
На підтвердження цієї обставини нотаріус робить посвідчувальний напис на документі із зазначенням особи, що його подала.
Нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям.
Заяви приймаються для їх передачі, якщо вони не суперечать закону і містять відомостей, що порочать честь і гідність людини.
Заяви подаються нотаріусу належним чином оформленими не менше, ніж у двох примірниках, один з яких передається поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. У цьому випадку другий примірник заяви повертається особі, що її подала.
На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
В свідоцтві викладається зміст одержаної на заяву відповіді або те, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла.
Передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дії під окремими номерами.
Витрати, пов'язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням технічних засобів, оплачуються заявником.
63. Засвідчення вірності перекладу
При засвідченні вірності перекладу з однієї мови на іншу до документів, з яких свідчиться вірність перекладу, пред'являються такі самі вимоги, як і до документів при засвідченні вірності їх копій. Тобто, вони не повинні суперечити законові як за сутністю, так і за формою, мати юридичне значення та ін.
Але є й специфічні вимоги, притаманні саме цій нотаріальній дії.
По-перше, засвідчувати вірність перекладу з однієї мови на іншу нотаріус може лише тоді, коли він знає мову, якою викладено документ, і мову, якою треба перекласти його зміст. В противному разі переклад може зробити відомий нотаріусові перекладач, який знає відповідну мову, і тоді нотаріус свідчить не вірність перекладу документа, а справжність підпису перекладача під перекладом.
По-друге, документи, складені за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами для вчинення перекладу і засвідчення вірності копії документа лише за наявності на документі відмітки про його легалізацію органами Міністерства закордонних справ України.
Під легалізацією розуміється засвідчення консулами або консульським управлінням МЗС України тієї обставини, що документ відповідає законодавству країни, якою був виданий, і що підписи іноземних посадових осіб на документі не викликають сумніву в їхній справжності. Прийняття документів без легалізації можливе, якщо це передбачено в угоді України з іноземною країною.
Процесуальний порядок засвідчення вірності перекладу з однієї мови на іншу.
Ця нотаріальна дія регулюється ст. 79 Закону України "Про нотаріат" і пунктами 146—147 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України". Засвідчувати вірність перекладу документа з однієї мови на іншу вправі державні та приватні нотаріуси, консульські установи. При цьому діє загальне правило територіальної компетенції, і за вчиненням цієї дії можна звертатися до будь-якої нотаріальної контори, до будь-якого приватного нотаріуса.
Як показує практика, при засвідченні вірності перекладу нотаріусові, як правило, доводиться користуватися послугами перекладача, бо дуже рідко наші нотаріуси володіють іноземними мовами. Таким чином, засвідчуючи вірність підпису перекладача, нотаріус повинен встановити його особу та особу громадянина, який подав документ для перекладу. При цьому перекладач, окрім документа, що свідчить його особу, подає документ, який підтверджує його кваліфікацію. Якщо ж у нотаріальній конторі є зразок підпису перекладача і його особа відома нотаріусові, то за наступного засвідчення підпису перекладача нотаріус встановлює тільки особу, яка подала документ для перекладу.
Переклад робиться з усього документа, в тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.
Досить часто громадянин, звертаючись за вчиненням якоїсь нотаріальної дії, наприклад, за посвідченням доручення, заповіту, засвідченням справжності підпису на документі, копії тощо, просить одночасно здійснити переклад документа на іноземну мову. У цьому випадку переклад вміщується поруч з оригіналом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою: оригінальний текст (доручення, заповіт, копія тощо) розташовується на лівій стороні, а переклад — на правій. Переклад робиться з усього тексту документа, в тому числі й з посвідчувального напису під документом, і закінчується підписами. Далі під текстом документа і перекладу з нього вчиняється посвідчувальний напис про засвідчення вірності перекладу, зробленого нотаріусом, або про засвідчення справжності підпису перекладача, якщо переклад зроблено перекладачем.
На прохання заінтересованих осіб нотаріус одночасно з засвідченням вірності перекладу чи справжності підпису перекладача може свідчити і вірність копії з перекладу.