Про мови в Українській рср

Зако́н «Про мо́ви в Украї́нській РСР», прийнятий 28 жовтня 1989, ще до проголошення незалежності України. Закон став першим вагомим здобутком національно-демократичних сил і закріпив позиції, які на той час здобули українська інтелігенція та національний рух.

Зміст Закону

Закон містив такі розділи:

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

II. МОВА ДЕРЖАВНИХ, ПАРТІЙНИХ, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІВ, ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ

III. МОВА ОСВІТИ, НАУКИ, ІНФОРМАТИКИ І КУЛЬТУРИ

IV. МОВА ІНФОРМАЦІЇ ТА ЗВ'ЯЗКУ

V. МОВА НАЗВ

VI. СПРИЯННЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОМУ РОЗВИТКОВІ УКРАЇНЦІВ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Приписи

Згідно зі Статтею 2. Державною мовою Української РСР встановлювалася українська мова:

«Відповідно до Конституції Української РСР державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова. Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські органи, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею».

Разом з тим у Законі зазначено, що держава створює необхідні умови для розвитку і використання мов ін. національностей, які проживають в Україні.

Резонансні заходи

На підставі Закону було складено й затверджено «Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року». В ній передбачено утвердження укр. мови як державної поетапно в різних регіонах країни.

Однак програма виконувалася мляво, особливо в південних та східних областях (див. Мовно-культурне поле Східної України). Справу пригальмувало й те, що певні політ. сили протягом 1994 — 1-ї пол. 1996 настійно домагалися проголошення рос. мови як «офіційної» поряд із державною українською, тобто фактично двох держ. мов, оскільки термін «офіційна мова» в міжнар. практиці — це синонім терміна «державна мова». Визнання рос. мови як офіційної призвело б до істотного обмеження функції укр. мови в ролі єдиної держ. мови.

Значення

Прийняття Закону «Про мову в Українській РСР» є фактом утвердження демократичнихдосягнень на території колишньогоСРСР. Схожі закони прийнялиГрузія, парламентибалтійських країн. На черзі була Україна. Закон про мову дав національному відродженню друге дихання. Він, правда, дещо різнився від радикальнішого законопроекту, який пропонувалиСпілка письменників,Товариство української мови. І все-таки закон був прогресивний, бо визнав, — і це головне, — щоукраїнська моваєдержавною.

Водночас закріплювалося вагоме значення російської мови в Україні. Зокрема, службові особи зобов'язані володіти якукраїнською, так іросійською мовами, акти найвищих органів мають публікуватися обома мовами, вивчення в усіх загальноосвітніх школах української і російської мов є обов'язковим. Останній пункт всупереч Закону послідовно не виконується в незалежнійУкраїні, коли вивчення лише української мови є обов'язковим, а російської — добровільним.