Чим відрізняється держ мова від мови міжнаціонального і міжнародного спілкування, загально народна від літературної?

Державна мова — закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики.

Термін державна мова з'явився у часи виникнення національних держав. В однонаціональних державах немає необхідності юридичного закріплення державної мови.

Статус державної мови в багатонаціональних країнах, закріплюється законодавчо (конституцією) як правило, за мовою більшості населення.  другого боку, у деяких країнах статус державних надано двом і більше мовам незалежно від чисельності мовних меншин.

В таких країнах федеративного устрою як Канада або Швейцарія, статус державної (офіційної) мови визначається також окремо на регіональному рівні. Це призводить на практиці до того, що, наприклад, у провінції Квебек (Канада) підприємства федерального підпорядкування виконують федеральний закон про мови і надають послуги англійською і французькою мовами, а підприємства провінційного підпорядкування — лише французькою. Підприємства ж муніципального рівня (аналог укр. ЖЕКів) виконують місцеве муніципальне розпорядження й обирають який, федеральний чи провінційний закон про мови виконувати. Так на території Великого Монреаля переважно під цим впливом мовного суверенітету місто поділилося на більш ніж десять маленьких міст, які керуються федеральним або провінційним законом про мови.

У країнах, де лише одна мова має статус державної, забороняється дискримінація громадян за мовною ознакою, носії інших мов мають право користуватися ними для задоволення своїх потреб.

В Українідержавна мова закріпленаКонституцією України, а саме ч. 1 ст. 10 Конституції, яка визначає, що

«

Державною мовою в Україні є українська мова.

»

Вживання мов в Українідетальніше регулюється ЗакономУкраїнської РСР«Про мови в Українській РСР», відповідно до частин 2 та 3 статті 2 вищевказаного закону встановлено, що

«

Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські органи, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею.

Мо́ва міжнаро́дного спілкува́ння — мова, використана представниками різних народів або лінгвістичних груп для спілкування серед носіїв різних неоднакових мов.

Визначення терміну

Мовою міжнародного спілкування, як правило, є мова поширена в межах певного регіону або навіть усієї Землі. В основному у світі статусом міжнародної користується моваанглійська, — і також найбільш поширені мови землі:іспанська,французька, та частково —німецька.

В окремих регіонах Землі роль мови міжнародного спілкування на регіональному рівні відігравати французька,арабська, йіспанська. У ЦентральнійАфрицітаку ж функцію прийняла мовахауса.

Мова набуває статусу мови міжнародного спілкування, як правило, завдяки історичним передумовам. Так, мовою міжнародного спілкування стає мова:

• панівного етносу на певній території (так було з давньоруською мовоюуВеликому Князівстві Литовському, де найбільшим етносом був давньоруський);

• колонізатора (так було з російською, французькою, англійською, іспанською, арабською).