План

Вступ

Розділ І.Види злочинів проти особистих прав громадян.

Розділ ІІ. Криміналістична характеристика злочинів проти особистих прав громадян:

2.1.Поняття криміналістичної характеристики злочинів;

2.2.Криміналістична характеристика окремих видів злочинів проти особистих прав громадян:

2.2.1. Криміналістична характеристика злочинів проти виборчих прав;

2.2.2. Криміналістична характеристика злочинів проти трудових прав;

2.2.3. Криміналістична характеристика інших особистих прав.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми: Кримінально-правова охорона конституційних прав громадян має велике суспільне значення, оскільки рівнем цієї охорони і захищеності конституційних прав громадян визначається рівень демократії у суспільстві та державі.

Нині з’явилися нові технології (схеми) вчинення злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчих, трудових та інших особистих прав, удосконалюються способи їх планування, технічної реалізації та корупційного прикриття. Аналіз правоохоронної практики свідчить, що під час розслідування цих злочинів слідчі відчувають суттєві ускладнення, пов’язані насамперед з дефіцитом інформації про типові способи учинення злочинів із властивими їм ознаками; обставини, що підлягають встановленню для обґрунтованого порушення кримінальної справи ; типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування; особливості проведення окремих слідчих дій та специфіку використання спеціальних знань тощо. Тому виникає необхідність формування окремої методики розслідування злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчих, трудових та інших особистих прав.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних учених у галузі криміналістики та кримінального процесу, зокрема Ю. П. Аленіна, В. П. Бахіна, В. Д. Берназа, Р. С. Бєлкіна, Т. В. Варфоломєєвої, А. Ф. Волобуєва, В. Я. Горбачевського, Ю. М. Грошевого, О. Ф. Долженкова, В. А. Журавля, В. С. Зеленецького, А. В. Іщенка, Н. С. Карпова, Н. І. Клименко, О. Н. Колесніченка, В. О. Коновалової, І. І. Котюка, В. С. Кузьмічова, В. В. Лисенка, В. К. Лисиченка, В. Г. Лукашевича, Є. Д. Лук’янчикова, В. Т. Маляренка, В. Т. Нора, Ю. Ю. Орлова, М. А. Погорецького, М. В. Салтевського, С. М. Стахівського, В. В. Тіщенка, Л. Д. Удалової, В. Ю. Шепітька, М. Є. Шумила, М. П. Яблокова та ін.

Метою дослідження є формування науково обґрунтованих засад розслідування злочинів, пов’язаних з реалізацією особистих прав громадян.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

– на основі комплексного аналізу законодавства та правозастосовної практики визначити поняття та провести класифікацію злочинів, пов’язаних з реалізацією особистих прав, за кримінально-правовими та криміналістичними ознаками;

– розкрити зміст основних елементів криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з реалізацією особистих прав права, виявити та описати їх взаємозв’язки;

– виокремити особливості проведення попередньої перевірки інформації про злочин для обґрунтованого порушення кримінальної справи, запропонувати комплекс слідчих та інших дій слідчого щодо розв’язання тактичних завдань у типових слідчих ситуаціях початкового етапу розслідування;

– розробити криміналістичні рекомендації щодо удосконалення взаємодії слідчого та органу дізнання, а також використання допомоги представників виборчих комісій та інших суб’єктів у розслідуванні;

– виявити можливості використання спеціальних знань у розслідуванні, визначити характер і форми залучення спеціалістів, окреслити завдання, що вирішуються під час проведення судових експертиз;

Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають під час розслідування злочинів, пов’язаних з реалізацією особистих прав громадян.

Предмет дослідження – розслідування злочинів, пов’язаних з особистих прав громадян права.

Розділ І.Види злочинів проти особистих прав громадян.

Ст.3 Конституції Укр. проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.¹Як зазначає П. М. Рабінович, цією статтею проголошується закладена у Конституції філософія прав людини, гуманістичне спрямування політики української держави, характеризуються підвалини та напрямок розвитку суспільного і державного ладу країни²

Закріплені у ІІ розд. Конституції України. (ст.21-62) права та свободи людини і громадянина гарантуються і захищаються чинним законодавством.

Однією з таких гарантій є кримінально-правовий захист конституційних прав і свобод від злочинних посягань. Родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права та свободи людини і громадянина.

Залежно від їх безпосереднього об'єкта, всі злочини, передбачені V розділу. Особливої частини КК, можна поділити на такі види:

Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина можна поділити на три групи:

- злочини, які посягають на виборчі права громадян (ст.ст. 157— 160 КК);

- злочини, які посягають на трудові права громадян (ст.ст. 170—175 КК);

- злочини, які посягають на інші особисті права і свободи людини і громадянина (ст.ст. 161—169, 176—184 КК).

За посягання на виборчі права громадян законодавець передбачає відповідальність у випадках:

- перешкоджання здійсненню виборчого права (ст. 157);

- неправомірного використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення результатів виборів (ст. 158);

- порушення таємниці голосування (ст. 159). Кримінально караним є умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища;

- порушення законодавства про референдум (ст. 160), під яким потрібно розуміти перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у ре­ферендумі, вести агітацію до дня проведення референдуму;

З метою охорони трудових прав громадян законодавець встановлює кримінальну відповідальність за:

- перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій (ст. 170);

- перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171);

- грубе порушення законодавства про працю (ст. 172);

- грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (ст. 173);

- примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій (відключення електроенергії, блокування входу на підприємство тощо) (ст. 174);

- невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175).

Кримінальна відповідальність за злочинні посягання на інші особисті права і свободи людини і громадянина передбачена у таких складах злочинів:

- порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (ст. 161);

- порушення недоторканності житла (ст. 162;

- порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163);

- ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164);

- ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165).;

- злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166);

- зловживання опікунськими правами (ст. 167);

- розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) є кримінально караним (ст. 168) у випадку, коли воно здійснюється всупереч волі усиновителя (удочерителя);

- незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) полягають у незаконній посередницькій діяльності або інших незаконних діях щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян (ст. 169);

- порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176);

- порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію (ст. 177).;

- пошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст. 178).;

- незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь (ст. 179);

- перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180;

- посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181);

- порушення недоторканності приватного життя (ст. 182);

- порушення права на отримання освіти (ст. 183;

- порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184),³

А. В. Шмонін зазна­чає, що, не піддаючи сумніву кримінально - правову класифікацію злочинів, яка при­датна для вирішення низки криміналістич­них та процесуальних завдань, тим не мен­ше розподіл об’єктів за розділами Особливої частини кримінального кодексу, залежно від об’єкта посягання, обґрунтовано з кри­мінально-правових позицій, далеко не в усіх випадках належним чином забезпечує гно­сеологічні потреби криміналістичної науки та практики... Кримінально-правові критерії не в змозі забезпечити врахування всіх осо­бливостей, які мають значення в діяльності органів розслідування.⁴

В. В. Тіщенко пише, що криміналістична класифікація злочинів до­зволяє провести багатосторонній аналіз ви­ділених категорій злочинів, синтезувати їх криміналістично значимі властивості і дати відповідні криміналістичні характеристики таким категоріям злочинів. Вона надає мож­ливість розробляти різного рівня методики розслідування: міжвидові, видові, групові та позавидові, що дозволить успішно їх за­стосовувати у відповідних слідчих ситуаціях ⁵

Р. С. Бел­кін запропонував класифікувати злочини за такими групуваннями, прийнявши склад злочину за підставу.⁶

Використовуючи його систему види злочинів проти особистих прав громадян можна визначити так:

1. Злочини, пов’язаниі із суб’єктом злочину, що вчиня­ються: одноособово і групою; вперше і по­вторно; особами, що перебувають в особли­вих відносинах з безпосереднім предметом посягання, та такими, що не перебувають у таких відносинах; дорослими злочинця­ми і неповнолітніми; чоловіками і жінками

2. Злочини, пов’язані з об’єктом злочину: за особою потерпілого; за характером безпо­середнього предмета посягання (за місцем учинення злочину); за способом і засобами охорони безпосереднього предмета пося­гання;

3. Злочини, пов’язані з об’єктивною стороною злочину: за спосо­бом учинення злочину; за способом прихо­вування злочину, якщо він не входить як складова частина до способу вчинення зло­чину;

4. Злочини, пов’язаних із суб’єктивною стороною злочину: вчинені із заздалегідь обдуманим наміром; учинені з умислом, що раптово виник; учинені необережно.

В. О. Образцов зазначає, що криміналістична класифікація злочинів- необхідна умова ефективного пізнання даного об’єкта, важливий засіб проникнення в його глибини, базисні шари і забезпечення продуктивного руху думки дослідників від вихідного цілого до утворюючих його частин і від них знову до цілого для виявлення закономірностей, знання яких необхідне для його наукового пояснення та опису.⁷

Таким чином, можна зробити висновок, що система класифікації злочинів складається з двох підсистем:

а) кримінально-правової класифікації, побудованої за родами, видами, складами та способами вчинення злочинів, а також за об’єктивними та суб’єктивними ознаками, які містяться в кримінально-правових нормах;

б) криміналістичної класифікації злочинів, в основі якої лежить кримінально-правова класифікація.

⁷ Образцов В. А. Криминалистическая классификация преступлений / Виктор Александрович Образцов. - Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1988. - с.5

Розділ ІІ. Криміналістична характеристика злочинів проти особистих прав громадян:

1. Поняття криміналістичної характеристики злочинів;

Формулюючи поняття криміналістичної характеристики злочинів, більшість науковців, як правило, підкреслюють найбільш важливі, на їх думку, її ознаки.

Так, на думку Л.Я. Драпкіна, «криміналістична характеристика злочинів — це наукова категорія, у якій з достатнім ступенем конкретності описані типові ознаки і властивості події, обстановки, способу і механізму вчинення суспільно небезпечних дій певної класифікаційної групи, процесу утворення і локалізації доказів, типологічні якості особи і поведінки обвинувачуваних, потерпілих, а також стійкі особливості інших об’єктів замахів». В.І. Куклін визначає криміналістичну характеристику злочинів як «сукупність взаємопов’язаних відомостей про механізм і способи вчиненого злочину і його наслідках, особи потерпілого і злочинців, місці і умовах вчиненого й інших структурних елементах, що сприяють визначенню напрямку, криміналістичних засобів, прийомів і методів розкриття, розслідування і попередження окремих видів злочинів». Проте, для розкриття поняття криміналістичної характеристики, запропоновані вище визначення містять велику кількість елементів, які адекватно не відображають досліджене поняття. Метою криміналістичної характеристики є оптимізація процесу розкриття та розслідування злочину. Тому в ній повинні бути не будь-які відомості про злочин, а тільки ті, які мають значення для організації діяльності працівників правоохоронних органів з розкриття та розслідування злочинів і полегшують рішення завдань правосуддя.⁸

Криміналістична характеристика злочинів – система відомостей (інформації) про криміналістично значущі ознаки злочинів даного виду, яка відтворює закономірні зв’язки між ними і служить побудові і перевірці слідчих версій у розслідуванні конкретних злочинів.⁹ В результаті вивчення такого об'єкту, як механізм скоєння злочинів окремого виду (в результаті узагальнення багатьох кримінальних справ), в кожній частковій методиці сформувалася система знань, важливих для розкриття і розслідування цих злочинів, яка визначається як криміналістична характеристика злочинів даного виду.

В криміналістичній характеристиці злочинів містяться відомості про слідуючі елементи механізму злочинів окремого виду (групи):

- способи підготовки, скоєння і приховування злочинів (певна система дій, прийомів, окремих операцій злочинців); знаряддя скоєння злочинів (використання автотранспорту, вогнепальної і холодної зброї, знарядь зламу, обладнання для виготовлення фальшивих документів та ін.);

- сліди злочинів (різноманітні зміни, які вносять злочини в навколишню обстановку);

- місце і обстановка скоєння злочинів (для злочинів окремих видів характерні певні місця і обстановка їх скоєння); час скоєння злочинів (характерний для певного виду злочинів);

- предмет посягання (гроші, матеріальні цінності, наркотичні речовини та ін.);

- особа потерпілого (характер поведінки, майнове положення, соціальні зв'язки та інші дані); особа злочинця (комплекс властивостей злочинця, його зв'язків, відносин, що пов'язані з скоєнням злочинів і можуть бути використані для їх розкриття і розвідування), Науковими дослідженнями встановлено, що в кожному конкретному випадку скоєння злочину дії злочинця (спосіб злочину) детерміновані факторами, які можна визначити як суб'єктивні і об'єктивні. Суб'єктивними факторами, що впливають на вибір способу злочину, є: мета злочину; наявність у злочинця певних знань, досвіду, навичок (в тому числі злочинних);соціальні, психологічні і фізичні дані особи злочинця. До об'єктивних факторів, що впливають на вибір злочинцем способу злочину, належать: особливості місця і обстановки; час скоєння злочину; наявність у злочинця доступу до предмету посягання та ін.

В свою чергу кожний спосіб скоєння злочину залишає в навколишній обстановці характерні для нього сліди. Таким чином, елементи механізму конкретного злочину пов'язані один з одним і утворюють своєрідну систему. Але на цьому рівні (рівні конкретного злочину) можна тільки констатувати наявність таких зв'язків (в матеріалах конкретної кримінальної справи). Для того щоб встановити їх прояв в повній мірі і використати в практиці розкриття і розслідування аналогічних злочинів потрібне узагальнення великої кількості однорідних злочинів Таке узагальнення механізму скоєння злочинів окремого виду чи групи дає змогу встановити між елементами їх механізму закономірні зв'язки, які носять статистичний характер. Встановлення закономірних зв'язків між елементами механізму скоєння злочину окремого виду дає змогу в часткових методиках розслідування побудувати ланцюги взаємозв'язку цих елементів (наприклад, "сліди злочину - потерпілий - злочинець", або "сліди злочину - спосіб злочину - злочинець" та інші) і використати їх в практиці розкриття і розслідування конкретних злочинів. Особливо велике значення ці дані мають на початковому етапі розслідування, коли багато обставин злочину невідомо. Слідчий на цьому етапі, як правило, зіткається з окремими наслідками злочину - його слідами, в походженні яких іноді дуже важко розібратися. Але використовуючи дані, що містяться в криміналістичній характеристиці того чи іншого виду злочинів, слідчий має змогу одержати найбільш вірогідні пояснення, побудувати версії і швидко організувати їх перевірку. Таким чином досягається науково обґрунтований вибір послідовності слідчих дій і оперативно-розшукових заходів при розкритті і розслідуванні злочинів.¹⁰

Криміналістична характеристика, будучи загальною категорією методики розслідування окремих видів злочинів, має важливе значення, оскільки є вірогідною моделлю конкретного злочину, дозволяє слідчому більш точно оцінити слідчу ситуацію, будувати слідчі версії, визначити напрямки розслідування, цілеспрямовано збирати доказову інформацію, раціонально визначаючи комплекс першочергових слідчих дій та їх послідовність.

Викладене дає підстави для висновку про те, що криміналістич­на характеристика може розглядатися і застосовуватися:

1) у кон­цептуальному плані усвідомлення і розвитку самої ідеї криміналі­стичного дослідження відповідних видів злочинів з метою побудо­ви описової моделі цих злочинів для розробки відповідних методик їх розслідування;

2) з метою розробки і застосування методик роз­слідування на підставі програм “безмашинної кібернетики” (схеми, таблиці показників статистичних даних);

3) при наявності спеціаль­но розроблених програм слідчих версій із застосуванням комп'ю­терної техніки.¹¹

2.2.Криміналістична характеристика окремих видів злочинів проти особистих прав громадян:

2.2.1. Криміналістична характеристика злочинів проти виборчих прав;

Вибори – один з найбільш важливих політичних інститутів, за допомогою якого формуються органи державної влади, засобом участі населення у суспільно-політичному житті. Досвід проведення виборів свідчить, що вони характеризуються низкою суспільно небезпечних виявів, які нерозривно пов’язані з виборчим процесом і, на жаль, впливають на проведення виборчої кампанії та на результат виборів загалом. Оскільки вказані суспільно небезпечні злочинні вияви під час виборчого процесу значно активізуються та набувають масового характеру, а також у багатьох випадках переростають у вчинення злочинів як у сфері виборчих відносин, так і загальнокримінальної спрямованості, необхідно визначити та здійснити криміналістичну характеристику таких протиправних виявів, які мають бути враховані при розробленні заходів запобігання правопорушенням проти виборчих прав громадян.¹²

Злочинна діяльність у сфері реалізації виборчого права являє собою складний процес, що включає три його основні етапи: підготовку до вчинення злочину, реалізацію злочинного наміру та приховання злочину із використанням його результатів. Вивчення слідчої практики свідчить, що злочинці тут застосовують кримінальні механізми, характерні для багатьох службових злочинів, зокрема: підроблення та використовування підроблених виборчих документів для введення в оману суб’єктів виборчого процесу; використовування так званого «адміністративного ресурсу» в основі якого – зловживання владою та службовим становищем.

Таким чином, криміналістичну характеристику злочинів проти виборчих прав слід почати із способу вчинення злочинних посягань.

У криміналістичній теорії представлено різні погляди стосовно визначення способу вчинення злочину. Так, на думку М. Салтевського, спосіб вчинення злочину — комплекс динамічних актів рухів, що залишають у навколишньому середовищі зміни — сліди злочину, які є джерелом інформації для розкриття злочинів, виявлення і викриття винних.¹³ В. Шепітько вважає, що спосіб злочину — це образ дій злочинця, що виражається у певній системі операцій і прийомів. Спосіб учинення злочину (modus operandi system) свідчить про те, як, яким чином особа вчиняє суспільно небезпечне діяння, які прийоми, методи і засоби вона застосовує для цього. Спосіб вчинення злочину характерний насамперед для злочинної дії як активної, вольової суспільно небезпечної поведінки особи.¹⁴М. Скригонюк зазначає, що спосіб учинення злочину — це зумовлений (детермінований) цілою низкою суб’єктивних і об’єктивних факторів комплекс дій суб’єкта (суб’єктів) щодо підготування, учинення і приховання злочинного діяння. Не всі способи містять три названих елементи. Є такі злочини, наприклад, «імпульсивні», які складаються тільки з дій щодо їх вчинення. Це безмотивне чи з хуліганських спонукань нанесення тілесних ушкоджень. Спосіб учинення злочину є стрижнем його криміналістичної характеристики.¹⁵

Аналіз поглядів криміналістів дає підстави дійти висновку, що спосіб вчинення злочину охоплює його підготовку, вчинення та приховування. Крім того, спосіб вчинення злочину в кожному конкретному випадку характеризується визначеними знаряддями, засобами, умовами місця, часу та слідами вчинення злочину.

Отже, спосіб вчинення злочину можна визначити як прийом, дію (систему дій чи прийомів) з підготовки, вчинення або приховування злочину, що характеризується конкретними знаряддями, засобами, слідами, умовами місця, часу вчинення злочину.

Способи вчинення злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права, систематизовано за такими класифікаційними групами:

1) способи перешкоджання здійсненню виборчого права: підкуп, обман виборців та інших учасників виборчого процесу; застосування насильства; знищення та пошкодження майна; безпідставне визнання голосування на виборчій дільниці недійсним; порушення таємниці голосування; знищення чи пошкодження виборчих документів, скриньок для голосування, інших предметів;

2) способи підроблення та використання підроблених виборчих документів: відкріпних посвідчень на право голосу, заяв виборців; протоколів про підрахунок та про підсумки голосування; незаконні оборудки з виборчими бюлетенями; підроблення інших виборчих документів;

3) способи порушення порядку забезпечення виборів: незаконна чи необґрунтована передача коштів; незаконне виготовлення або поширення агітаційних матеріалів; незаконне використання фінансової або матеріальної підтримки та ін.¹⁶

Як свідчить практика, поряд з традиційними способами вчинення злочинів у сфері виборчих правовідносин, в характері злочинних посягань відбулися радикальні зміни, а з підвищенням значення конституційного законодавства в цілому, та виборчого права зокрема, виникли і нові нетрадиційні прийоми злочинного втручання у виборчі правовідносини (порушення фінансування виборчих кампаній, порушення, які відбуваються на стадії складання списків виборців, втручання в діяльність виборчих комісій та перешкоджання діяльності виборчих комісій). Кримінальне законодавство на ці порушення виборчих правовідносин не завжди реагує адекватно та послідовно. ¹⁷

Слід також виділити, окремо, способи фальсифікації виборчих документів, до яких належать: завідомо неправильне складання списків виборців; заміна бюлетенів з відмітками виборців; незаконне пошкодження або знищення бюлетенів; підроблення відкріпних посвідчень; підписання членами виборчої комісії протоколу про підсумки голосування до підрахунку голосів або встановлення результатів виборів; незаконне внесення до протоколу про підсумки голосування змін після його заповнення; завідомо неправильне встановлення чи оголошення результатів виборів та ін. Автор підкреслює, що до фальсифікацій, зазвичай, причетні “рядові виконавці” – члени виборчих комісій, офіційні спостерігачі, представники політичних партій. Тому одним із найважливіших способів запобігання фальсифікаціям є формування складу місцевих виборчих комісій з досвідчених, юридично підготовлених, принципових громадян, діяльність яких перешкоджатиме порушенням виборчого законодавства. ¹⁸

Важливе значення для розслідування злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права, має криміналістична характеристика їх суб’єктів, яких можна представити у вигляді трьох груп:

1) особи, які беруть безпосередню участь в організації підготовки та проведенні виборів – члени виборчих комісій, які вчиняють злочини у вигляді підроблення виборчих документів (відкріпних виборчих посвідчень, списків виборців, протоколів про підрахунок голосів, про підсумки голосування) та неправомірного використання виборчих бюлетенів;

2) особи, які причетні до вчинення злочинів в інший спосіб (службові особи місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, офіційні спостерігачі, представники виборчих штабів кандидатів (зазвичай є організаторами вчинення злочинів, використовуючи “адміністративний ресурс”, зловживаючи владою та службовим становищем);

3) особи, які беруть участь у вчиненні злочинів за матеріальну винагороду (як правило, матеріально не забезпечені категорії осіб).

Визначальне місце у слідовій картині злочинів, пов’язаних з реалізацією виборчого права, мають сліди в документах. Слідчому необхідно досліджувати зв’язки в ланцюгу: “документ – відображений у ньому факт – виконавець документа”. Проведена класифікація типових ознак злочинів, що відповідає загальній структурі способу, виявляє закономірності, що мають значення для правильного висунення слідчих версій стосовно характеру події, про яку вони “сигналізують”, а також визначення напряму розслідування.¹⁹

Отже, можна зробити висновки про те, що злочинни у сфері виборчого процесу, незважаючи на свою велику суспільну небезпеку та гіперактуальність нині, не включаються до традиційної схеми побудови криміналістичної характеристики. Тому, цю категорію протиправних діянь виділити в окремий, самостійний вид злочинності, що сприятиме всебічному, багатоаспектному та глибокому криміналістичному дослідженню цього виду протиправних діянь, адже практика соціального життя протягом останніх років змусила визнати на найвищому рівні державної влади існування в Україні цього виду злочинності. Запобігання злочинам проти виборчих прав громадян має здійснюватись цілеспрямовано, з огляду на сучасні наукові досягнення, мати плановий характер і враховувати прогностичну інформацію.

¹⁹ Кубарєва О.В.Розслідування злочинів, пов'язаних з реалізацією виборчого права: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Кубарєва Ольга Володимирівна ; Акад. упр. М-ва внутр. справ. - К., 2010. – С.9.