2.2.2. Криміналістична характеристика злочинів проти трудових прав;

В умовах сьогодення одним із результатів економічної кризи стали масові

трудових прав громадян. Прийнятий 2001 р. Кримінальний Кодекс України встановив відповідальність за порушення гарантованого Конституцією України (ч. 7 ст. 43) права громадян на належні умови праці, одержання винагороди за працю, на соціальний захист, зокрема на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат, так ставши рушійною силою для реальної боротьби з порушеннями цієї категорії прав громадян.

З огляду на дедалі частіше поширення в Україні фактів щодо невиплати заробітної плати, стипендій, пенсій, інших установлених законом виплат, грубе порушення законодавства про працю , перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій та інших порушень виникла потреба в розробленні наукових рекомендацій першочергово щодо розслідування, а в майбутньому і судового розгляду цього виду злочину та запровадження їх у практичну діяльність органів, що здійснюють провадження у справі. Тобто наразі постало питання розроблення методики розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням трудових прав громадян. З огляду на це є потреба зупинитися на криміналістичній характеристиці цього виду злочинів, як одних з основних складових елементів методики розслідування злочинів.

Говорячи про злочини, пов’язані з порушенням трудових прав, можна констатувати таку їх систему криміналістичної характеристики, зокрема – це узагальнені дані про:

1) предмет посягання;

2) спосіб приховування злочину;

3) спосіб вчинення злочину в його широкому розумінні;

4) особу злочинця;

6) інші дані.

Як відомо з криміналістичної літератури, предмет посягання – це елементи живої і неживої природи (тварини, водойми, мінерали), продукти людської діяльності (наркотичні, вибухові речовини, документи, одяг, грошові знаки, інші матеріальні цінності), які залучаються злочинцем під час вчинення злочину у процесі контактної чи безконтактної взаємодії з людьми, іншими об’єктами навколишнього середовища. Завдяки цьому криміналістична інформація про предмет посягання є визначальною для організації розшуку як самого предмета так і внаслідок причинно-наслідкових зв’язків дозволяє змоделювати обстановку, спосіб вчинення злочину, має важливе значення для встановлення особи злочинця та вирішення інших завдань у справі²⁰

Предметним злочином проти трудових прав громадян є злочин, передбачений саттею 175 ККУ- невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.

Предметом тут виступають грошові кошти (за винятком випадків заміни їх на матеріальні цінності чи іншу натуральну форму оплати праці), які повинні виплачуватись громадянам як заробітна плата, стипендії, пенсії, компенсаційні та інші встановлені законодавством виплати систематичного

характеру, на які вони мають право.²¹

Приховання злочину – діяльність (елемент злочинної діяльності), що має на меті перешкодити розслідуванню через заховування, знищення, маскування або фальсифікацію слідів злочину і злочинця та їх носіїв»¹.

У криміналістичній літературі існує багато класифікаційних рубрик різновидів способів приховання злочинів узагалі та злочинів проти трудових прав зокрема. Однак, найпоширеною є класифікація спосо­бів приховання злочинів за змістом виконуваних для цього дій. Така класифікація передбачає:

1) приховування (замовчування або завідомо неправдиві по- казання) інформації та/або її носіїв;

2. знищення інформації та/або її носіїв;

3. фальсифікація інформації та/або її носіїв;

4) змішані (комплексні) способи - поєднують у собі різні способи або їх елементи.

Суб'єктами злочинів проти трудових прав громадян є:

- керівник підприємства, установи чи організації незалежно від форм власності. На деяких підприєм­ствах можуть одночасно працювати генеральний директор, голо­ва правління та ін., тому необхідно мати на увазі, що керівником підприємства (організації, установи) є особа, яка діє без доручен­ня від імені підприємства, розпоряджається його майном, зокрема грошима, має право здійснювати угоди, приймати на ро­боту і звільняти з роботи працівників. Громадянин - підприє­мець, який використовує найману працю, не може бути визна­ним суб'єктом, передбаченим ст. 175 КК України. Це стосується і фізичних осіб засновників підприємств, які не є їх керівниками.

Згідно з судовою практикою окремих регіонів України, не­можливо притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 175 КК України керівника, якого на час порушення кримі­нальної справи звільнено з посади. Такі особи позбавлені мож­ливості виплатити заробітну плату до притягнення їх до кримі­нальної відповідальності і використати передбачену ч. З ст. 175 КК України можливість бути звільненим від кримінальної від­повідальності.²²

- службові особи підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою. ( ст.173 ККУ )²³

- інші особи.

Проблемою, яка викликає складнощі в розкритті та розслідуванні злочинів в сфері трудових відносин, є відсутність методик їх розслідування. Перш за все, нагальною практичною потребою є розробка криміналістичної характеристики цих злочинів. Для того, щоб боротися з цим явищем, треба знати його механізм. Важливо відзначити, що злочинні порушення трудового законодавства, часто бувають пов`язані з іншими економічними злочинами (розкраданням коштів, шахрайством з фінансовими ресурсами, хабарництвом та іншими). Цілком очевидно, що такий зв'язок має суттєвий вплив на провадження розслідування і потребує достатньо глибокого дослідження. Потрібен також аналіз проблеми збору первинного матеріалу для порушення кримінальних справ цієї категорії, слідчих ситуацій, тактики підготовки і проведення окремих слідчих дій.