Osnovy_pedahohiky_vyschoi_shkoly

нові інформаційні технології навчання”. Ми схильні до думки вчених, які вважають, що будь-яка педагогічна технологія – це інформаційна технологія, оскільки основу технологічного процесу навчання складає інформація та її рух (перетворення). Тому більш точним було б визначення для цих технологій – технічні інформаційні технології.

Технічні інформаційні технології – це процеси підготовки і передачі інформації, засобом якої є комп’ютер та інші технічні засоби. Вони розвивають ідею програмованого навчання і відкривають дійсно нові, ще не досліджені варіанти навчання, пов’язані з унікальними можливостями сучасних комп’ютерів і телекомунікацій.

Комп’ютерні технології спрямовані на: підготовку особистості інформаційного суспільства; формування умінь працювати з інформацією; розвиток комунікативних здібностей; формування дослідницьких умінь та умінь вибору оптимальних рішень; забезпечення великим об’ємом якісної інформації.

Комп’ютерні технології можуть здійснюватися у таких трьох варіантах:

І – технологія як “проникнення” (застосування комп’ютерного навчання з окремих тем розділах);

ІІ – як основна (застосування при вивченні базових тем);

ІІІ – як монотехнологія (коли весь процес навчання діагностика, управління, моніторинг, провадиться за допомогою комп’ютера).

Концептуальними положеннями комп’ютерних технологій є такі: навчання – спілкування з комп’ютером; пристосування комп’ютера до індивідуальних особливостей студента (принцип адаптивності); діалоговий характер навчання; керованість і корекція викладачем процесу навчання; здійснення взаємодії студентів з комп’ютером за всіма типами: суб’єкт, об’єкт, суб’єкт-об’єкт, об’єкт-суб’єкт; оптимальне поєднання індивідуальної і групової роботи; створення психологічного комфорту при спілкуванні з комп’ютером; необмежене навчання: зміст, його інтерпретація і додатки; комп’ютерна технологія засновується на використанні деякої формалізованої моделі змісту, котрий представлений програмними засобами, записаними у пам’ять комп’ютера, і можливостями телекомунікаційної мережі.

Головною особливістю змісту освіти засобами комп’ютерних технологій є багатократне збільшення “підтримуючої інформації”, наявність інформаційного середовища.

Комп’ютерні засоби навчання називають інтерактивними, вони мають здатність відчуватися на дії студентів і викладачів, вступати з ними в діалог, що і складає головну особливість методик комп’ютерного навчання.

191

Комп’ютер виконує функції: викладача (вчителя); джерела навчальної інформації; наочності; індивідуального інформаційного простору; тренажера; засобу діагностики і контролю.

Комп’ютер виконує функції робочого інструменту, оскільки він виступає в якості: засобу підготовки текстів та їх збереження; текстового редактора; графічного редактора; обчислювальної машини; засобу моделювання.

Функцію об’єкту навчання комп’ютер виконує при: програмуванні; створенні програмних продуктів; застосуванні різних інформаційних середовищ.

Викладач у комп’ютерній технології виконує такі функції: організація навчального процесу на рівні предмету, групи; організація внут- рішньо-групової активності і координації; індивідуальне спостереження за студентами, надання допомоги; індивідуальне навчання; підготовка компонентів інформаційного середовища.

Інформатизація навчання вимагає від викладача і студентів комп’ютерної грамотності, до структури комп’ютерної грамотності входять: знання основних понять інформатики і обчислювальної техніки; знання сучасних операційних систем та володіння їх основними командами; знання сучаснихоболоноктаопераційнихзасобів.

В останній час з’явилася нова технологія –технологія дистанційного навчання. Поява дистанційної освіти не випадкова – це закономірний етап розвитку та адаптації освіти до сучасних умов. Виконати соціальне замовлення суспільства шляхом збільшення асигнувань на освіту, збільшенням кількості навчальних закладів та іншими традиційними способами не в змозі навіть заможні країни. Тому поява дистанційної освіти, питання „бути чи не бути” дистанційній освіті вже не є актуальним. В усьому світі дистанційна освіта існує і займає свою соці- ально-значущу нішу в освіті.

Наказом Міністра освіти і науки України № 293 від 07.07.2000 р. створено структурний підрозділ Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут" Український центр дистанційної освіти (УЦДО), головною метою діяльності якого є створення системи дистанційної освіти України відповідно до завдань Національної програми інформатизації.

Дистанційна освіта - особлива, досконала форма, яка поєднує елементи очного, очно - заочного, заочного І вечірнього навчання на основі нових інформаційних технологій та систем мультимедіа.

Дистанційна освіта - комплекс освітніх послуг, що надаються широким колам населення в країні і за рубежем за допомогою спеціалізованого інформаційного освітнього середовища, що базується на

192

засобах обміну навчальною інформацією на відстані (супутникове телебачення, радіо, комп'ютерний зв'язок та ін.). Дистанційне навчання є однією з форм безперервної освіти, що покликане реалізувати права людини на освіту і отримання інформації.

Дистанційне навчання - нова організація освітнього процесу, що базується на принципі самостійного навчання студента.

Дистанційне навчання - сукупність інформаційних технологій, що забезпечують доставку студенту основного обсягу матеріалу; інтерактивну взаємодію студентів та викладачів в процесі навчання; надання студентам можливості самостійної роботи по засвоєнню матеріалу; а також оцінку їхніх знань та навиків в процесі навчання.

Дистанційне навчання - це нова форма організації освіти, що основана на використанні персональних комп'ютерів, електронних підручників та засобів телекомунікацій, які становлять якісно нову технологію навчання. Для цієї технології характерна сильна пізнавальна мотивація, що створюється мережею Інтернет, та якість підготовки фахівця. Це й робить дистанційне навчання технологією навчання ХХІ сторіччя.

Отже, характерними рисами дистанційної освіти є: гнучкість,

модульність. економічна ефективність, координаційна роль викладача, спеціалізований коні роль якості освіти, використання спеціалізованих технологій і засобів навчання.

Основними принципи дистанційного навчання є: гуманізм, пріо-

ритетність педагогічного підходу при проектуванні освітнього процесу в дистанційному навчанні, педагогічна доцільність застосування нових інформаційних технологій, вибір змісту освіти, відповідність технологій до навчання, мобільність навчання, неантагоністичність існуючим формам освіти.

Основними видами забезпечення дистанційного навчання є: методичне, програмне, технічне, інформаційне, організаційне.

Перехід до інформаційного суспільства кардинально змінює положення системи освіти, її інституційний статус. Освіта стає не лише інструментом взаємопроникнення знань і технологій в глобальному масштабі, але й капіталу, засобом боротьби за ринок, рішення геополітичних завдань. Сучасному суспільству необхідна масова якісна освіта, спроможна забезпечити зростаючі потреби споживача та виробника матеріальних і духовних благ.

Нові типи суспільних відносин обумовлюють розроблення і впровадження інших підходів до професійної підготовки майбутніх фахівців, інших систем навчання, що визначаються у загальному контексті європейської інтеграції з орієнтації на фундаментальні цінності загальносвітової культури. Пропонується ввести у всіх національних системах

193

освіти обліку трудомісткості навчальної роботи у кредитах [Нині у світовій системі вищої освіти найширше використовують такі системи залікових одиниць: ЕСТS – європейська система, USCS – американська система, САТS – британська система, UMAP – країн Азії і басейну Тихого океану]. За основу пропонується взяти ЕСТS (European Community Course Credit Transfer System), зробивши її накопичувальною системою,, здатною працювати в рамках концепції "навчання протягом усього життя". ЕСТS запропонували 1989 року в структурі ERASMUS [ERASMUS – European Community Action Scheme for the Mobility of University Students]. Схема дій Європейського співтовариства для розвитку мобільності студентів університетів (програма ЄС, розділ програми академічної мобільності SOCRATES)]. Ця система допомагає визначити періоди навчання за кордоном, збільшує якість і кількість студентської мобільності в Європі. Нещодавно ЕСТS почала застосовувати накопичувальну систему, яка виконується на інституціональному, регіональному, національному та європейському рівнях. Це одне з головних положень Болонської декларації. ЕСТS засновано на конвенції про 60 кредитів за обсяг робіт студента за один академічний рік. Обсяг робіт студентів за повний робочий час навчальної програми в Європі становить переважно 36 – 40 тижнів на рік, у такому разі один кредит становить від 24 до 30 робочих годин. Обсяг робіт визначається часом, за який пересічний студент отримує необхідний результат навчання.

Повний обсяг робіт, потрібний для закінчення першого рівня циклу, становить 3-4 роки (тобто 180 – або 240 кредитів). Студентський обсяг робіт в ЕСТS включає час перебування на лекціях, семінарах, час для самостійних робіт, підготовки до іспитів, їх складання тощо. Кредити поширюються на всі компоненти навчальної програми (модулі, курси, дисертаційні роботи).

На часі розробка кредитної системи для освіти протягом всього життя, основна мета якої – трансформація існуючої системи ЕСТS у таку, яка б допомогла громадянам нагромаджувати кредити, одержані в процесі формальної та неформальної освіти. Дослідні проекти вже реалізовано у 2002 – 2003 роках. Реалізацію нової загальної схеми кредитних систем для освіти протягом усього життя (ЕСТS Plus) заплановано на 2004 – 2005 роки.

Найбільшою перевагою Болонського процесу є визначення та оцінка стандартів якості вищої освіти по всій Європі. Передбачається створення акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що

194

набули випускники. Водночас будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти. Попередньою умовою є розроблення порівняльних методів і критеріїв для встановлення якості досліджень та навчання. 1998 року Рада Європи порекомендувала розширити співпрацю у цій галузі. Було створено Європейську мережу гарантії якості у вищій освіті (ENQA). З 1999 року ENQA надавала інформацію про впроваджений досвід разом із розробками та оцінками гарантії якості. На Болонських семінарах в Амстердамі обговорювали результати дебатів про встановлення європейських стандартів якості для програм рівнів "бакалавр" та "магістр". Пілотний проект "Регулювання освітніх структур в Європі" надав критерії порівняння остаточних структур та викладацьких новацій для сімох предметів (бізнес, освітні науки, геологія, історія, математика, хімія та фізика).

Наведені елементи впроваджуються в дію за допомогою інформаційного пакета, анкети (заяви) і переліку оцінок дисциплін.

Європейська система перерахування кредитів (ЕСТS) розвивається і вдосконалюється. Основні її недоліки – це неузгодженість навчальних планів і програм, слабка кореляція між національними освітніми системами, різні вимоги до освітніх стандартів та їх оцінювання. Тому система ЕСТS нині трансформується у все європейську систему нагромадження і зарахування кредитів (ЄСПК), де всі навчальні програми виражаються в кредитах і визначається "номінальний загальний час навчання", тобто середня кількість годин, яку студент може прослухати, щоб досягнути певного результату навчання, і таким чином успішно здобути кредити. Крім того, у системі ЄСПК кредити даються лише за успішні досягнення в навчанні. Тобто у кредитному процесі поєднуються два підходи: час, необхідний для складання кредиту, і рівень компетентності для зарахування кредиту.

Всеєвропейська система накопичення і зарахування кредитів намагається врахувати різні рівні навчання (бакалавр, магістр), які характеризують глибину, складність і творчість у навчанні, тобто вводить різні рівні кредиту.

Істотним є завдання пов’язати кредити з механізмом контролю якості, щоб забезпечити їх реальне застосування, а отже, і "конвертованість" на території Європи.

Таким чином, європейські країни-учасниці Болонського процесу працюють над тим, як перетворити кредит з єдиної міри навчального навантаження студентів у механізм контролю за якістю їх навчання. Якість освіти можна забезпечити, якщо національні механізми контролю якості будуть суворими, відкритими, прозорими і ефективними.

195

Оскільки система ЕСТS не регулює змісту, структури чи відповідності навчальних програм, а метою всеєвропейської системи накопичення кредитів є захист своєрідності змісту й форми викладання освітніх програм, а отже, і національної, місцевої, регіональної та інституційної академічної автономії, маємо унікальну можливість, враховуючи інваріантні вимоги системи ЕСТS, створити українську національну навчальну систему.

Насамперед, потрібно усвідомити й визначити суть поняття "кредит". Розглянемо різні підходи до використання кредиту як єдиної міри навчального навантаження студента, і визначимо його роль порівняно з навчальними системами різних країн. Розглянемо американську і європейську моделі кредитних розрахунків навчального навантаження.

Усистемі вищої освіти США один кредит становить 15 год. аудиторного часу протягом семестру. Традиційно тут навчальний рік складається з двох повних 15-тижневих семестрів – весняного та осіннього,

атакож 7-тижневої літньої сесії. Середньоамериканський студент протягом семестру вивчає 5 навчальних дисциплін, на кожну з яких здебільшого виділяється три тижні аудиторно-астрономічні години (хоча є навчальні предмети з 2 – 4 аудиторними годинами в тиждень), що називаються кредитними годинами, або кредитами. Мінімальна кількість кредитів, які має отримати студент денної форми навчання у США протягом семестру, становить 12 кредитів. Якщо ж студент обрав для навчання 5 навчальних дисциплін, то середня кількість кредитів становитиме 15. Для присвоєння ступеня бакалавра студент США, як правило, повинен отримати в середньому 124 кредити, тобто граничний термін навчання – 4 роки. Щоб одержати ступінь магістра, потрібно за 1 – 2 роки засвоїти ще 30 кредитів.

УСША чітко регламентується співвідношення часу, який виділяється на аудиторне навчання й самостійну роботу. В середньому співвідношення аудиторної і самостійної роботи становить 3: 5, тобто, навчаючись протягом п’яти днів на тиждень по три астрономічні години в аудиторіях, студент зобов’язаний щодня 5 год. навчатися самостійно (читальні зали, комп’ютерні класи, лабораторії, майстерні тощо).

Кількість кредитних годин для кожної дисципліни визначає адміністрація навчального закладу. Студентам надається можливість самостійно скласти свій навчальний план і відвідувати аудиторні заняття на свій вибір у зручний час. Курс на максимальну індивідуалізацію навчання ліквідовує звичні для нас уявлення про академічну групу, одночасне складання заліків та іспитів, фіксований термін навчання.

196

Таким чином, спостерігаються різні підходи до поняття кредиту в європейській та американській системах вищої освіти. Якщо в європейських країнах кредит – це величина повного навчального навантаження студента (аудиторне, самостійна робота, консультації, екзамени тощо), то у США в кредитах визначається лише аудиторне навчання, причому воно прив’язується до тижневого розрахунку. Тобто кількість кредитних годин (кредитів) присвоюється навчальній дисципліні з урахуванням 15 тижнів навчання у кожному семестрі.

Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті. Перед вищою освітою стоїть важливе завдання: забезпечити перехід до кредитно-модульної та стимулюючої системи навчання (ЕСТS), що є однією з умов входження національної системи освіти до спільного європейського простору. Кредитно-модульна система навчання спрямована на реалізацію положень Концепції розвитку педагогічної освіти в Україні.

Вищі навчальні заклади України мають певні напрацювання з упровадження елементів ЕСТS. За наказом Міністерства освіти і науки України з 2003-2004 навчального року у вищих навчальних закладах проводиться педагогічний експеримент щодо впровадження кредитномодульної системи організації навчального процесу. Розпочинаючи з 1992 року вищими навчальними закладами України розроблено струк- турно-логічні схеми підготовки фахівців, освітньо-кваліфікаційні характеристика та освітньо-професійні програми, введено систему кредитного виміру навчальних дисциплін, реформовано порядок вступу до вищих навчальних закладів, впроваджено модульно-рейтингову систему навчання, що є основою для реалізації європейської системи залікових кредитів в Україні. Кредитно-модульна система організації навчального процесу дає можливість формувати індивідуальну освіт- ньо-професійну програму підготовки спеціалістів на підставі переліку змістових модулів з урахуванням вимог замовників, побажань студентів, пов’язаних з їхнім баченням перспектив майбутньої професійної кар’єри, кон’юнктури, місця працевлаштування тощо.

Основними напрямами підготовки студентів в умовах кредитномодульної системи організації навчання є створення стандартів за напрямами освіти, в яких домінував би діяльнісний аспект засвоєння змісту з урахуванням загальноєвропейських та регіональних стандартів; створення гнучких мовленнєвих модульних програм; використання комунікативних форм і методів навчання, характерних для європейської зони освіти; поліпшення медіа освітньої підготовки викладачів, які мають проектувати освітнє та навчальне середовище з допомогою інформаційних, комп’ютерних і педагогічних технологій.

197

Кредитно-модульна система підготовки фахівців передбачає оптимізацію навчального процесу, посилення самостійної роботи студентів, уможливлює встановлення чіткої індивідуальної траєкторії здобуття вищої освіти, де враховуються всі навчальні досягнення під час навчання в різних університетах, що є дієвим засобом підтримки студентської мобільності. Нагромаджені кредити дають можливість студентам робити перерви в навчанні або продовжити його в іншому навчальному закладі, за такої системи об’єктивно оцінюються досягнення студентів, що певною мірою унеможливлює суб’єктивне ставлення до нього викладача. Запровадження ЕСТS, як нагромаджу вальної системи кредитів, дасть змогу кожній людині ефективно працювати в рамках концепції „навчання впродовж життя” сприятиме її саморозвитку, самовдосконаленню і утвердженню як професіонала.

Кредитно-модульна система навчання, що запроваджується

уЖитомирському державному університеті включає:

1.Навчальна дисципліна розбивається на модулі. На всю дисципліну планується певна кількість кредитів

2.Для кожного модуля визначається кількість аудиторних (лекційних, лабораторних, практичних, семінарських) годин та кількість годин самостійної роботи.

3.Здійснюється контроль успішності студента і оцінюється за 100-бальною шкалою.

	Шкала	Національна	Шкала
	ЖДУ	шкала	ЕСТS
	91-100 балів	„5”	А
	75-90 балів	„4”	ВС
	61-74 балів	„3”	DЕ
	26-60 балів	„2”	FX
		„2” без права
	0-25 балів	перескладання	F
		(для екзаменів
		та заліків)

4.По завершенні вивчення кожного модуля студент виконує підсумкову модульну роботу (КМР). Оцінка за контрольну роботу є оцінкою за модуль. КМР проводиться у письмовій формі (за виключенням дисциплін, де специфіка матеріалу потребує інших видів роботи).

5.Контрольна робота виконується на останньому практичному (лабораторному) занятті у модулі.

6.Студент може автоматично, без написання ПМР, одержати оцінку за модуль, якщо він відвідав не менше 80% занять та одержав

198

не менше 70% можливих оцінок. Оцінка за модуль буде дорівнювати середньому арифметичному від суми оцінок, одержаних на практичних та лабораторних заняттях.

7. Студент, який одержав автоматично оцінку за модуль, має право складати КМР. При цьому за модуль виставляється вища з двох оцінок.

Отже, кредитно-модульна система організації навчального процесу підготовки фахівців відкриває нові можливості в системі вищої школи.

Індивідуальна самостійна робота Питання з теми для самостійного вивчення та осмислення:

1. Прорецензувати статтю:

І.М. Богданова. Соціально-педагогічні аспекти оновлення професійної підготовки майбутніх вчителів // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. - №3.

2. Проаналізувати статті:

Гуменюк Оксана. Самотвердження Я – духовного за модуль- но-розвивального навчання// Рідна школа – вересень – 2000 – с.16-22.

Мамаєв Л. Романюк О. Нові технології навчання у ВНЗ // Рідна школа – квітень – 2002 – с.68-70.

Костенко Віктор. Модульно-розвивальне навчання: від управління до машинного забезпечення//Рідна школа – липень – 2000 –

с.17-23.

Завдання з вивчення першоджерел:

Законспектувати:

1. Ряппо Я. О педагогическом образовании //Путь просвещения.

–1922. - №3. - С.342-350.

2.Коротяев В.І., Гришин Є.О., Устенко О.А. Гнучкі педагогічні технології навчання і підготовка спеціаліста // Педагогіка вищої школи.

-Київ, 1990. - С. 45 – 67.

3.Фурман Анатолій. Підручник у модульно-розвивальній системі: зміст, структура, оформлення//Рідна школа – липень – 2000 – с.2332.

4.Подставкіна Анжела. Педагогічні інновації та їх обговорення на шпальтах часопису “Рідні школа”//Рідна школа – січень – 2002 –

с.13-15.

5.Карпенчук Світлана. Педагогічна технологія: антропологічний підхід//Рідна школа – грудень – 2001 – с.20-22.

Завдання з науково-дослідної роботи:

Провести мікродослідження.

Тест-самооцінка професійно-педагогічної діяльності

199

студента (молодого викладача, молодого вчителя) (тестування проводиться на IV—V курсах після закінчення передвипускної та випускної педагогічних практик)

Чи можете Ви:

А — можу і завжди так поступаю (3 бали); Б — можу, але не завжди так поступаю (2 бали); В — не можу (1 бал)

1.Поєднувати професійно-педагогічну підготовку, наполегливість, витримку, терпіння з чуйністю, співчуттям і доброзичливістю? (А Б В)

2.Бути спокійним, витриманим, але не байдужим до студентів?

(А Б В)

3.Бути принциповим, але не впертим? (А Б В)

4.До себе вимогливішим, ніж до студентів і своїх колег? (А Б В)

5.Стежити за своєю мовою, чітко формулювати висловлену думку? (А Б В)

6.Відчувати "дух" моди, бути охайним і акуратним? (А Б В)

7.Вибачати завдані Вам образи, враховувати, що слова та дії, які здалися Вам образливими, могли бути сказані без злого наміру? (А

БВ)

8.Визнати чесно свою помилку перед колегами та студентами?

(А Б В)

9.Слухати співбесідника (колегу чи студента), намагатися не говорити про те, що його не цікавить (не хвилює, чи неприємне для нього)? (А Б В)

10.Оцінювати свої вміння та поведінку шляхом критичного аналізу (на прикладі різних педагогічних ситуацій)? (А Б В)

11.Бути непримиренним до всього, що шкідливо відбивається на навчанні та вихованні студентів? (А Б В)

12.Реально оцінювати свою працю насамперед за успішністю та поведінкою студентів? (А Б В)

13.Скласти план самоосвіти (педагогічного самовдосконалення) та виконувати його?(А Б В)

14.Володіти у виховній роботі методами послідовного переконання? (А Б В)

15.Поєднувати педагогічну вимогу з повагою до особистості? (А

БВ)

16.Визнати, що не володієте всією системою виховних засобів і що причина педагогічних невдач саме у Вашій недостатній підготовленості? (А Б В)

200