Osnovy_pedahohiky_vyschoi_shkoly
.pdf
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
. .
ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ
Підручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури
Затверджено Міністерством освіти і науки України
як підручник для студентів вищих навчальних закладів
Київ—2006
УДК 378.126 ББК 74.584
В 54
Гриф надано Міністерством освіти і науки України
(лист № 14/18.2 – 2915 від 19.12.2005 р.)
Рецензенти:
Г.П. Васянович – доктор педагогічних наук, професор, завідувач відділу гуманітарної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Львівського науково-практичного центру);
Н.В. Абашкіна – доктор педагогічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу порівняльної професійної педагогіки і психології Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України;
В.В. Обозний – доктор педагогічних наук, професор Київського національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова;
М.В. Левківський – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка.
Вітвицька С.С.
В54 Основи педагогіки вищої школи: Підручник за модульнорейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006.– 384 с.
ISBN 966-364-246-7
Підручник побудований за принципом модульності. У підручнику подані сучасні технології навчально-виховного процесу вищого навчального закладу, тести та кросворди до кожного модулю і міні-модулю.
Підручник адресований студентам магістратури, викладачам вищих навчальних закладів. Його доцільно використовувати при вивченні нормативних педагогічних курсів, на практичних заняттях спецсемінарів та спецкурсів, при написанні курсових і дипломних робіт.
ISBN 966-364-246-7 |
© Вітвицька С.С., 2006 |
|
© Центр навчальної літератури, 2006 |
2
|
ЗМІСТ |
ВСТУП |
.......................................................................................... 5 |
РОЗДІЛ І. Загальні основи педагогіки вищої школи…...........… 11
1 Модуль. |
|
Предмет, задачі, основні категорії педагогіки вищої |
|
школи. Вища школа як педагогічна система. Методи і |
11 |
методика педагогічних досліджень………………………… |
|
1.1. Міні-модуль. Предмет, категорії педагогіки вищої |
48 |
школи. Вища школа як педагогічна система.................... |
|
1.2. Міні-модуль. Методи і методика педагогічних до- |
54 |
сліджень……………………………………………………….. |
|
2 Модуль. |
|
Викладач вищого навчального закладу як організатор |
|
навчально-виховного процесу. Педагогічна культура |
62 |
викладача вищого навчального закладу …………............. |
|
2.1. Міні-модуль. Основні напрями діяльності виклада- |
|
ча вищого навчального закладу……..................... |
86 |
2.2. Міні-модуль. Педагогічна культура викладача ВНЗ |
91 |
2.3. Міні-модуль. Культура педагогічного спілкування |
|
викладача ВНЗ. Технологія взаємодії ................................. |
96 |
2.4. Міні-модуль. Мовленнєва культура викладача ВНЗ |
100 |
3 Модуль. |
|
Студент як об’єкт-субєкт педагогічної діяльності ….... |
105 |
3.1. Міні-модуль. Студентство як соціальна група…… |
125 |
4 Модуль. |
|
Організація виховної роботи у вищому навчальному |
133 |
закладі…………………………...…………............................... |
|
4.1. Міні-модуль. Процес виховання у ВНЗ……................ |
152 |
4.2. Міні-модуль. Виховна робота куратора академіч- |
|
ної групи………………………………………………. |
156 |
РОЗДІЛ ІІ. Основи дидактики вищої школи………........…...…....161
5 Модуль. |
161 |
Дидактика вищої школи. Сучасні технології в освіті…... |
|
5.1. Міні-модуль. Основні категорії дидактики вищої |
202 |
школи. Організація навчального процесу у ВНЗ................ |
|
5.2. Міні-модуль. Організація самостійної роботи сту- |
207 |
дентів…………….………………………………………….. |
|
5.3. Міні-модуль. Сучасні технології в освіті .................. |
211 |
3 |
|
217
222
244
255
271
РОЗДІЛ ІІІ. З історії вищої педагогічної освіти……..…............284
8 Модуль. |
|
Соціально-істричні характеристики розвитку системи |
|
вищої педагогічної освіти в Україні. Система вищої |
|
освіти за кордоном (США, Франція, Англія, Німеччина, |
284 |
Японія, Південна Корея, Китай)……………………………... |
|
8.1. Міні-модуль. Соціально-історичні характеристики |
342 |
розвитку вищої педагогічної освіти в Україні…................ |
|
8.2. Міні-модуль. Система вищої педагогічної освіти за |
|
кордоном (США, Франція, Англія, Німеччина, Японія, |
347 |
Південна Корея, Китай)………….……………………………. |
|
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………… |
354 |
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………….….… |
360 |
ДОДАТКИ……………………………………………………..…... |
367 |
4
ВСТУП
Початок другого тисячоліття характеризується глобалізацією суспільного розвитку, зближенням націй, народів, держав, освітніх систем, відбувається перехід людства від індустріальних до науковоінформаційних технологій, які значною мірою базуються на інтелектуальній власності, знаннях і обумовлюються рівнем наукового потенціалу країни.
Розвиток України має визначатися у загальному контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності загальносвітової культури. Відповідно до “Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки”, затвердженої Міністерством освіти і науки України, реформою вищої освіти передбачається перехід до динамічної ступеневої підготовки фахівців, запровадження двоциклової підготовки (бакалаврат, магістратура), оволодіння ними сучасними інноваційними технологіями.
Досягнення цієї мети потребує модернізації теоретикометодичних засад вищої освіти, підготовки нової джерельної бази нау- ково-методичного забезпечення.
Вища педагогічна освіта виконує особливу, ключову функцію у формуванні сучасної людини, її інтелектуального та духовного потенціалу.
Стратегія розвитку сучасного українського суспільства в умовах соціально-економічних реформ об’єктивно потребує підвищення вимог до освітньої системи та професійної підготовки фахівців високої кваліфікації.
Перехід педагогічної школи до ступеневої системи освіти передбачає оновлення змісту базової педагогічної освіти бакалаврів, а також розробки змісту, форм і методів педагогічної підготовки магістрів як фахівців найвищого кваліфікаційного рівня, котрі в майбутньому поновлять склад науковців з різних галузей науки та викладацький корпус вищих навчальних закладів, спеціалізованих середніх навчальних закладів із поглибленим вивченням окремих предметів, гімназій, ліцеїв, коледжів.
Закон "Про вищу освіту" (2002 р.) визначає, що магістр – освіт- ньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особистості, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра або спеціаліста здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні на виконання завдань та обов'язків інноваційного характеру.
5
Курс педагогіки для магістрів завершує весь цикл педагогічних дисциплін і логічно пов'язаний з основними курсами педагогіки (загальної, теорії і методики виховання, дидактики, школознавства), педагогічної майстерності та вікової і педагогічної психології, технології на- вчально-виховного процесу.
Основною метою цієї навчальної дисципліни є підготовка студентів магістратури до: виконання обов’язків викладача вищого навчального закладу; проведення науково-пошукової роботи та до керівництва дослідницькою роботою студентів; організації навчально-виховного процесу в спеціалізованих гімназіях, школах, коледжах;
Основні завдання курсу:
-поглиблення, розширення, інтеграція знань з педагогіки, педмайстерності, навчально-виховних технологій;
-практичне опанування студентами різними формами організації навчального і виховного процесів у вищих закладах освіти I-IV рівня акредитації;
-виховання у магістрантів особистісних якостей майбутнього педагога, відповідального ставлення до виконання ролі вчителя, викладача, прагнення постійно займатися самонавчанням, саморозвитком, самовдосконаленням.
Основним критерієм роботи навчального закладу є рівень підготовленості випускників, раціональне поєднання теоретичних знань з умінням застосовувати їх на практиці, що означає потребу вести пошук ефективних форм і методів навчання, удосконалення навчальних планів, програм, роз- робкунавчально-методичнихпосібників.
Процес підготовки нової генерації науковців, здатних позитивно впливати на суспільний розвиток, потребує зростання якості знань, збереження національної культури, докорінного оновлення професійнопедагогічної підготовки викладачів вищих навчальних закладів.
Розвиток сучасної педагогічної школи в Україні багатогранний процес, котрий змінює її обличчя наближаючись до рівня соціальних, політичних, педагогічних вимог епохи технічної та технологічної революцій. Серед важливих позитивних тенденцій розвитку педагогічної школи - курс на демократизацію, диверсифікацію та диференціацію освіти, гуманістичну спрямованість виховання, використання форм і методів навчання, що підвищують активність, самостійність студентів, включення їх у дослідноекспериментальну діяльність. Вивчення педагогіки вищої школи - важлива умова формування загальної та педагогічної культури викладача вищого навчального закладу будь-якого профілю, оскільки вона озброює знаннями про процеси розвитку теорії та практики виховання і навчання студентів, сприяє становленню світогляду, педагогічного професіоналізму.
6
Ґрунтовнізнанняз теоріїпедагогікивищоїшколизначнорозширюютькругозір викладача, дозволяють цілісно бачити будь-яку навчально-виховну проблему, знаходити її оптимальне рішення.
Узапропонованому увазі магістрантам, аспірантам, молодим викладачампідручнику„Основи педагогікивищоїшколи” здійснена спроба нового підходу до структури і змісту курсу на принципах модульнорейтингової системи навчання. В основу структури і змісту цього посібника покладена концепція всебічного розвитку майбутнього фахівця у цілісному навчально-виховному процесі. У відповідності з цією концепцією і реалізацією модульного підходу структура підручника має таку логіку.
Упершому модулі розкривається методологічні та теоретичні основи педагогіки вищої школи, її функції, предмет та основні критерії.
Другий модуль присвячений суб'єкту педагогічної діяльності, організатору навчально-виховного процесу - викладачу. Він включає характеристику основних напрямів його роботи, її специфіку та психологічну структуру.
Третій модуль "Студент як об'єкт - суб'єкт педагогічної діяльності" розкриває особливості студентства як соціальної групи, процес адаптації студентів у вищому навчальному закладі, умови їх переходу з об'єкту в суб'єкт педагогічноїдіяльності.
Четвертий модуль "Організація виховної роботи у вищому навчальному закладі" віддзеркалює новітні технології виховання студентства, роль та функції куратора академічної групи в управлінні системою позааудиторною виховною роботою, що вміщує аналіз і прогнозування, планування та організацію, контроль і координацію, оцінку та корегування. Ефективність управління системою позааудиторної виховної роботи забезпечується шляхом використання різнопланових організаційних форм, розвитку самодіяльності студентів та методичної допомоги викладацького складу освітнього закладу. Проблема організації виховної роботи зі студентами є однією з найактуальніших у педагогічній теорії та практичній діяльності вищих навчальних закладів освіти. Саме у процесі виховання студентів має бути реалізована мета та основні принципи національного виховання, що передбачає, з одного боку, поглиблений аналіз соціально-психологічної природи виховання як особистісно-комунікативного, особистісно-орієнтованого процесу,
зіншого - розглядає організацію виховної роботи зі студентами крізь призму історично зумовлених соціальних функцій вищої школи та її цільового призначення.
Уп’ятому модулі "Дидактика вищої школи. Сучасні технології в освіті" розкриваються основні дидактичні концепції: традиційна парадигма, раціоналістична модель і феноменологічний напрям; провідні
7
принципи сучасної парадигми вищої освіти (фундаменталізм, варіативність і альтернативність, гуманізація навчального процесу та гуманітаризація його змісту), висвітлюються прогресивні методи, форми навчання у вищому навчальному закладі освіти, розкриті сучасні технології навчання.
Шостий модуль присвячений контролю та обліку знань студентів вищих навчальних закладів.
У сьомому модулі аналізується науково-дослідницька діяльність студентства як особливе науково-освітнє середовище.
Восьмий модуль "Соціально-істричні характеристики розвитку системи вищої педагогічної освіти в Україні. Система вищої освіти за кордоном (США, Франція, Англія, Німеччина, Японія, Південна Корея, Китай)" розкриває процеси становлення розвитку та реформування системи вищої освіти України знайомить з системою вищої педагогічної освіти в Україні та за кордоном.
Кожен модуль складається з міні-модулів, які можуть легко доповнюватися і змінюватися.
В основу модульно-рейтингової системи навчання студентів магістратури покладено принцип накопичення оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік) і за різнобічну діяльність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного показника якості роботи студента порівняно з успіхами його товаришів. Однак вона відображає не тільки якість знань і вмінь, а й точність у роботі, активність, самостійність, творчість. Викладачем проводиться періодичнеранжуваннястудентівмагістратури.
Високі оцінки з окремих тем курсу не можуть компенсувати відсутність знань з інших тем. З метою стимулювання самостійності та активності студентів під час проведення аудиторних занять, а також для більшого заохочення їх до навчання пропонується оцінювати пасивність і враховувати незадовільні оцінки.
Отже, загальний рейтинг студента визначається за формулою:
Р 0(5)х5 0(4)х4 0(3)х3 0(2)х2 ,
К
де 0(2) – кількість “незадовільних” оцінок, отриманих під час засвоєння всього курсу. Рейтинг повинен бути не нижчим як 70% засвоєння матеріалу з оцінкою “задовільно” і не нижчим, ніж 30% кількості “незадовільних” оцінок.
Введення додаткового рейтингу при оцінюванні навчальної діяльності студентів дає змогу диференціювати її. Так, якість виконання домашнього чи індивідуального завдання можна визначити, виходячи з
8
“узагальненої функції Бажаності УФБ Харрінгтона”, використовуючи таблиці відповідностей між співвідношеннями бажаності в емпіричній та психологічних системах:
“задовільно” |
-0,4 – 0,6 |
“добре” |
-0,6 – 0,8 |
“відмінно” |
-0,8 – 1,0 |
Рейтинг індивідуальної роботи студента визначається за форму-
лою:
Р інд = Б/К,
де Б – сума балів, отриманих за самостійну роботу; - К – кількість практичних занять, відведених навчальною програмою для засвоєння курсу.
Індивідуальна робота будується на трьох рівнях :
1 – репродуктивний, що вимагає від магістранта знань основних законів, закономірностей, принципів та уміння їх застосовувати для виконання елементарних завдань;
2– репродуктивно-творчий, що потребує самостійного пошуку, аналізу педагогічної літератури з метою її застосування для виконання певного завдання;
3– творчо-пошуковий, передбачає самостійне розв’язання індивідуальних завдань, розробку тестів, кросвордів, написання есе, рефератів, статей.
Такий комплексний підхід до оцінювання знань дає змогу враховувати обсяг, якість засвоєного матеріалу, стимулювати самостійну роботу магістрантів, аналізувати навчальний процес у динаміці.
За умови модульної програми підсумкова оцінка магістрантів складається за результатами навчальної діяльності протягом усього семестру. Рівень творчої активності визначається позитивною активністю студентів за результатами поточного контролю (участь у вікторинах, написання рефератів, кросвордів, статей тощо). При цьому визначається індивідуальний коефіцієнт творчої активності магістранта (КТА) як відношення кількості індивідуальних актів творчої активності (АТА) до АТА нормативного значення.
Це сприяє розширенню творчих контактів викладачів й магістрантів, що дає змогу інтенсифікувати навчальний процес. При цьому більшість студентів планує свою особисту індивідуальну стратегію навчання (за змістом, темпом, формами засвоєння), що унеможливлює випадковість і суб’єктивізм на екзамені і приводить кожного до запланованої мети.
9
Отже, модель рейтингової оцінки навчальної діяльності студентів магістратури повинна складається з окремих елементів навчальної, науково-дослідної та творчої діяльності.
Завершує підручник список літератури для опрацювання та рейтингова книжка студента.
Ми сподіваємося, що запропонований підручник буде корисним для студентів магістратури, аспірантів і молодих викладачів, а також, певною мірою, поповнить дефіцит навчально-педагогічної літератури з педагогіки вищої школи, який відчувають вищі навчальні заклади. Його доцільно використовувати при засвоєнні нормативних педагогічних курсів, на практичних заняттях спецсемінарів та спецкурсів, при написанні курсових і дипломних робіт.
10