2 . Правове регулювання праці засуджених за законодавством України.
У чинному кримінально-виконавчому законодавстві (ст. 6 ч. 3 КВК України) закріплено, що "суспільно корисна праця" засуджених є одним із основних заходів
виправлення і ресоціалізації засуджених. З метою реалізації цього положення у ст. 60 - 62 (Умови праці засуджених до обмеження волі) та 118 - 121 (Праця засуджених до позбавлення волі) КВК України визначаються порядок і умови здійснення засудженими їх трудових прав та обов’язків.
Використання праці як одного з основних заходів виправлення та ресоціалізації засуджених базується:
–по-перше, на її об’єктивних можливостях позитивно впливати на свідомість і мораль учасників трудових процесів;
–по-друге, на посиленні цих можливостей за рахунок привнесення до праці низки факторів виховного характеру, властивих нашому суспільству.
Крім ресоціалізації застосування праці засуджених здійснюється також для
досягнення економічної, соціальної та оздоровчої мети.
Економічна мета праці полягає в тому, що праця засуджених є складовою загальної праці, яка створює матеріальні цінності - засуджені працюють на себе та суспільство, членами якого вони є.
Згідно з КВК України кожен засуджений зобов’язаний працювати і сумлінно ставитись до праці. Логічно, адміністрація УВП повинна забезпечувати залучення засуджених до суспільно корисної праці з урахуванням їх працездатності та по можливості спеціальності, але цей обов’язок не закріплений у законодавстві. Відмова
працювати, якщо така робота надана, може розглядатись як непокора законним вимогам адміністрації і може тягнути за собою відповідальність, адміністративну і навіть кримінальну
("Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань" ст. 391 КК України).
Засуджені залучаються до праці, як правило, на виробництві УВП, а в окремих випадках - на контрагенській основі на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення належної їх охорони та ізоляції. Крім того, засуджені до позбавлення волі можуть залучатися до робіт, пов’язаних із господарським обслуговуванням ВТУ, а також до сільськогосподарських робіт на землях, закріплених за установою.
Засудженим чоловікам віком понад шістдесят років, жінкам - понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.Разом з тим пенсійна реформа (вступила в силу з 1 жовтня 2011 р,) передбачає поетапне підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60
років і для чоловіків-держслужбовців з 60 до 62 років (гендерна політика).Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів.
Уся виробничо-господарська діяльність УВП повинна бути підпорядкована єдиній меті - ресоціалізації засуджених.
Тривалість робочого дня є однією з важливих умов праці. Згідно із законодавством України нормальна тривалість робочого дня на підприємствах, в установах та організаціях становить 41 годину на тиждень. Ця норма поширюється також на засуджених, які відбувають покарання в колоніях.
Тривалість робочого дня неповнолітніх засуджених, які відбувають покарання у виховно-трудових колоніях, а також надання їм щотижневих днів відпочинку встановлюється на загальних підставах згідно із законодавством про працю.
"Про затвердження Інструкції про умови паці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі") – Наказ Мінюсту № 396/5 від
07.03.2013 р.).
На виконання вимог статей 60 - 62, 118 - 121 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про оплату праці” та з метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбав
лення волі , що додається.
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04 жовтня 200
4 року № 191
“Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі”, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2004 року
за № 1328/9927...
ІНСТРУКЦІЯ
про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі
I. Загальні положення
1.2.Засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації;
у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань;
на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.
1.3.Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки
безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.
1.4.Використання праці засуджених на посадах, пов’язаних з матеріальною відповідальністю, забороняється.
1.5.Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів.
ІІ. Умови праці засуджених до обмеження волі 2.1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а
також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
2.2.Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком
правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.
2.3.Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, здійснюється власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.
2.4.Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку.
2.5.Засуджені до обмеження волі, які тримаються у виправних центрах, продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах.
2.6.Відрахування із заробітної плати засуджених до обмеження волі для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати, проводиться за наказом (розпорядженням) адміністрації виправного центру або підприємства, установи чи організації, де працевлаштований засуджений.
2.7.Із засуджених, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, стягується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими законодавством нормами.
2.8.Засудженим, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими законодавством нормами за рахунок виправного центру.
ІІІ. Умови праці засуджених до позбавлення волі 3.1. Засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються
адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з
урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров’я, спеціальності.
Засуджені до позбавлення волі, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26
Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. (Текст статті 26 в редакції Закону N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011)
Інвалідам І та ІІ груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії установи.
Характер діяльності і тривалість робочого часу цих категорій засуджених
визначаються лікарською комісією залежно від їх працездатності з урахуванням стану здоров'я, профілю виробництва на підприємстві, в установі.
3.2.Засуджені до позбавлення волі залучаються без оплати праці лише до робіт з
благоустрою установ, слідчих ізоляторів і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ та слідчих ізоляторів продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості в неробочий час і не більш
як на дві години на день.
3.3.Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території виправної колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.
3.4.Засуджені неповнолітні залучаються до праці тільки на підприємствах виховних колоній.
3.5.Умови та оплата праці засуджених неповнолітніх, засуджених вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, визначаються законодавством про працю.
3.6.В установах та слідчих ізоляторах на особові рахунки засуджених, які залишені на роботах з господарського обслуговування, та засуджених, які виконують норми
виробітку або встановлені виробничо-технічною службою змінні завдання відповідно до плану виробництва продукції і не допускають порушень режиму, зараховується незалежно від усіх відрахувань п’ятнадцять відсотків, а на особовий рахунок засуджених чоловіків і
жінок, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, інвалідів
І та ІІ груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
3.7. Засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як сімдесят п’ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку.
IV. Тривалість робочого часу засуджених
4.1. Для засуджених робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості
робочого часу, встановленого законодавством про працю.
На безперервно діючих підприємствах, у цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для засуджених щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб загальна тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норму тривалості робочого часу відповідно до законодавства.
Час початку і закінчення роботи (зміни), перерви для відпочинку і приймання їжі визначається
начальником установи, слідчого ізолятора згідно з
Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за №
1277/8598 (із змінами).
4.1.1. До тривалості робочого часу засуджених не включається час:
перевірок наявності засуджених на робочих місцях, проведення огляду і обшуку виробничих об’єктів, якщо це призводить до зупинки виробничого процесу; виведення на роботу та зняття з роботи.