Примітка: вид контролю – залік основні терміни дисципліни

Абсолютне зростання (зменшення) злочинності – показник динаміки злочинності, який характеризує зростання (зниження) її обсягу за певний період на певній території.

Боротьба зі злочинністю – сукупність заходів економічного, політичного, правового, психологічного, організаційного, технічного та іншого характеру, спрямованих на протидію злочинності (послаблення факторів, що її детермінують), розшук злочинців, здійснення правосуддя, виправлення осіб, які скоїли злочини, контроль за їхньою поведінкою після відбування покарання, а також на зменшення негативних наслідків злочинів.

Виправлення засудженого – результат його перевиховання, який усуває можливість повторення злочину.

Віктимізація – процес перетворення особи або групи осіб в жертву злочину, а також кінцевий результат такого процесу.

Віктимна поведінка – провокаційна поведінка потенційної жертви насильства.

Віктимність – підвищена здатність людини або групи осіб з огляду на соціальну роль і ряд духовних та фізичних якостей при певних обставинах ставати об’єктом злочинних посягань.

Віктимологія (від лат. victima - жертва і грец. - logos - наука) – галузь кримінології, що вивчає в найрізноманітніших аспектах людей, які стали потерпілими від злочинних посягань, особу потерпілого, її соціально-психологічні і моральні якості та роль у механізмі злочинної поведінки.

Географія злочинності – просторово-часова розповсюдженість кримінально-караних діянь (за рівнем, структурою, динамікою), пов’язаних із специфікою різних регіонів світу, різних країн чи адміністративно-територіальних одиниць, однієї держави, із чисельністю, структурою та розселенням населення, із особливостями форм організації життя людей, умовами праці та відпочинку, культури та побуту, національних традицій тощо.

Демографічна структура злочинності – склад злочинців, розподілених за демографічними ознаками: стать, вік, освіта, місце проживання, громадянство.

Детермінанти злочинності – чинники (фактори) у різних сферах і на різних рівнях суспільного життя, що обумовлюють злочинність.

Детермінація – об’єктивно існуюча обумовленість речей, процесів. Кожне явище не виникає само по собі, поза оточуючим середовищем, а, навпаки, пов’язане з ним, породжується конкретними факторами та обставинами.

Динаміка злочинності – 1. Зміни стану і структури злочинності за певний період та на певній території. 2. Кількісні і якісні показники зміни злочинності в цілому за певний проміжок часу (зниження або зростання, зміни в структурі тощо).

Етапи розвитку вітчизняної кримінології – а) її становлення (початок 20-х - середина 30-х років ХХ ст.); б) оформлення кримінології як самостійної науки (середина 60-х років ХХ ст.); в) сучасна кримінологія.

Жертва злочину – окрема людина або група людей, яким злочином прямо чи опосередковано заподіяна моральна, фізична чи матеріальна шкода.

Злочинність – 1. Сукупність злочинів, вчинених на певній території за певний проміжок часу; 2. Соціально зумовлене, історично мінливе, відносно масове та кримінологічне явище, яке проявляється в системі кримінально-карних діянь учинених на певній території за певних проміжок часу.

Індивідуальна профілактика – система заходів цілеспрямованої діяльності, об’єктом якої є особи з кримінальними нахилами, з метою запобігання вчинення ними злочинів, нейтралізації та ліквідації у них криміногенних якостей.

Інтенсивність злочинності – її поширеність серед усього населення або його окремих груп на певній території за певний проміжок часу.

Коефіцієнт (індекс) злочинності – показник поширення злочинності в регіоні, що визначається відношенням кількості злочинів (злочинців) у розрахунку на 1,10,100 тис. населення у певний період. Визначається за формулою: К= З х 1 (10, 100 тис.) / Н, де З – злочини (злочинці); Н – населення регіону.

Криміногенна обстановка – сукупність факторів, що обумовлюють зростання чи стійкість злочинності (окремих її видів) на певній території.

Кримінологічна характеристика – опис властивостей, закономірностей, тенденцій, факторів злочинності або окремих її видів, а також ознак особи злочинців (окремих їх типів).

Кримінологічне дослідження – це пізнання та вивчення законів та закономірностей розвитку такого складного негативного соціального явища, як злочинність, причин та умов її виникнення і розвитку, місця та ролі в цьому явищі особи злочинця, вироблення оптимальних рішень із запобігання і профілактики правопорушень.

Кримінологія (від лат. criminis – злочин і грецьк. logos – вчення) – наука, яка вивчає злочинність, її детермінанти, особу злочинців та жертв злочинів, а також засоби протидії злочинності.

Латентна злочинність – невиявлені або незареєстровані злочини, які не дістали свого відображення в офіційній статистичній звітності.

Методика кримінологічних досліджень – сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, опрацювання та аналізу інформації про злочинність, її детермінанти, особу злочинців, а також боротьбу з нею.

Особа злочинця – сукупність властивостей та якостей особи, які обумовили вчинення нею кримінально-караного діяння.

Предмет кримінології – те, що вона вивчає. До основних елементів П.к. відносяться: злочинність як суспільно небезпечне соціально-правове явище і тенденції її розвитку; детермінанти злочинності чи окремих її видів; особа злочинців і жертв злочинів; засоби протидії злочинності. До додаткових елементів П.к. входять методи аналізу злочинності, “фонові явища”, історія кримінології, проблеми кримінологічного планування і прогнозування.

Причини злочинності – явища (сукупність явищ), що породжують злочинність як наслідок.

Профілактика злочинів – система засобів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію дії криміногенних факторів у різних сферах суспільного життя.

Рівень віктимності – число осіб від загальної кількості населення, які стали об’єктом злочинних посягань протягом певного проміжку часу.

Рівень злочинності – кількісна характеристика злочинності, яку вимірюють в абсолютних величинах сумою вчинених злочинів, і осіб що їх вчинили, за певний проміжок часу на певній території.

Рівні профілактики – а) індивідуальна профілактика; б) профілактика в соціальних групах і колективах; в) загальна профілактика, тобто запобіжна діяльність, яка здійснюється у суспільстві в цілому.

Стан злочинності – абсолютна кількість злочинів і осіб, які їх скоїли, на певній території за певний період часу.

Структура злочинності – частка певних видів злочинів у загальній їх кількості.

Суб’єкти профілактики злочинів – державні органи, юридичні та фізичні особи, які прямо чи опосередковано беруть участь у боротьбі зі злочинністю.

Умови злочинності – сукупність явищ, що сприяють її виникненню та існуванню.

Фактори злочинності – явища і процеси, які детермінують злочинність та її відтворення.

Функції кримінології – 1) діагностична (описова), тобто виявлення і фіксація певних фактів соціальної дійсності, відображення їх властивостей; 2) пояснювальна, тобто розкриття на основі емпіричних даних і теоретичних положень суті об’єктів, що вивчаються, зокрема, закономірностей розвитку злочинності, формування особи злочинців, функціонування системи запобігання злочинів; 3) прогностична, тобто передбачення стану кримінологічно значимих явищ та процесів, особливостей їх протікання в майбутньому; 4) прикладна, тобто озброєння усіх суб’єктів профілактики злочинів науковими знаннями задля підвищення ефективності їх діяльності.

Ювенальна кримінологія – досліджує злочинність неповнолітніх, її специфічні чинники, а також заходи профілактики.

Ядро злочинності – сукупність тих видів злочинів, які залишаються стабільними або мало змінюються у часі і просторі.