3.2 Хімічна меліорація грунтів господарства. Шляхи забезпечення меліорантами

Грунти можуть мати кислу, лужну і нейтральну реакції грунтового середовища. Ця реакція впливає на вирощування сільськогосподарських культур, які негативно реагують на кисле або лужне середовище, і позитивно – на нейтральне, або близьке до нього.

Щоб змінити склад увібраних катіонів, послабити вплив надмірної кислотності чи лужності, покращити фізичний стан і інші агровиробничі характеристики грунту застосовують хімічні меліорації – вапнування кислих та гіпсування лужних грунтів.

З таблиці 7 ми бачимо, що реакія грунтового середовища на глибині орного шару чорнозему звичайного карбонатного середньо гумусного важкосуглинкового на лесі та чорнозему карбонатного середньогумусного середньосуглинкового на лесi становить 6,1 і 6,2 відповідно, що близько до нейтральної реакції. Також за системою встановлення необхідності вапнування грунтів за pH і ступенем насиченості основами (за М.Ф. Корніловим) дані грунти не мають потреби у вапнуванні. Також на даних грунтах відсутня солонцюватість і відповідно внесення гіпсу не має потреби. Тому на даних грунтах не потрібно проводити ніяких хімічно меліоративних заходів.

3.3 Якісна оцінка земель господарства. Бонітування грунтів

Бонітування грунтів (від лат. – bonitus- доброякісність) – це спеціалізована генетико-виробнича класифікація грунтів, побудована на їх об’єктивних природних і стійко набутих у процесі сільськогосподарського використання ознаках і властивостях, які мають найбільше значення для росту сільськогосподарських культур, виражена в кількісних показниках – балах.

Головна мета бонітування грунтів – кількісне визначення відносної якості грунтів за їх родючістю, тобто наскільки один грунт краще чи гірше за інший здатний забезпечувати ріст і розвиток сільськогосподарськх культур.

Бонітування грунтів дозволяє порівнювати і групувати грунти за продуктивністю; надає можливість виявити найбільш сприятливі грунти для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур; допомагає найефективнішому використанню добрив, проведенню агротехнічних та меліоративних заходів; сприяє введенню зональних систем землеробства; ставить за мету підвищення продуктивності природних кормових угідь і лісових насаджень; має велике значення в охороні грунтів від деградації (ерозії, забруднення важкими металами, пестицидами, заболочення і т.д.).

Бонітування слід починати з оцінки агровиробничих груп грунтів. Для цього по кожній агровиробничій групі необхідно зібрати такі дані і провести наступні розрахунки:

1. Вміст гумусу (в %) і його запаси (т/га) у шарі 0-100 см.

Запаси гумусу розраховують спочатку в окремих генетичних горизонтах за формулою:

М = а ∙d_v ∙h,

де М – запаси гумусу, т/га для шару h;

а – вміст гумусу, %;

d_v – щільність грунту, г/см³;

h – глибина шару, см.

Потім дані по горизонтах сумують і одержують загальний запас гумусу (т/га) у шарі 0-100 см (∑М_0-100) :

Чорнозем звичайний середньогумусний на лесі

М_0-10 = 6,1∙1,10∙10 = 67,1 т/га

М_10-40 = 5,65∙1,20∙30 = 203,4 т/га

М_40-60 = 4,07∙1,25∙20 = 101,8 т/га

М_60-70 = 4,04∙1,27∙10 = 51,3 т/га

М_70-80 = 2,52∙1,27∙10 = 32 т/га

М_80-100 = 2,30∙1,28∙20 = 58,9 т/га

∑M_0-100= 67,1+203,4+101,8+51,3+32+58,9=514,5 т/га

Чорнозем пiвденний середньогумусний на лесi

М_0-10 = 3,1∙1,00∙10=31 т/га

М_10-30 = 2,6∙1,26∙20=65,5 т/га

М_30-50 = 1,5∙1,32∙20=39,6 т/га

М_50-80 = 0,90∙1,42∙30=38,3 т/га

М_80-100 = 0,60∙1,50∙20=18 т/га

∑M_0-100= 31+65,5+39,6+38,3+18=192,4 т/га

2. Максимально можливі запаси продуктивної вологи (діапазон активної вологи) розраховують як різницю між найменшою вологоємність та вологістю в’янення по шарах або генетичних горизонтах за формулою:

ДАВ = (НВ-ВВ) ∙d_v ∙h ∙0,1,

де ДАВ – діапазон активної вологи, мм;

НВ – найменша вологоємність, %;

ВВ – вологість в’янення, %;

d_v – щільність грунту, г/см³;

h – глибина шару, см;

0,1 – коефіцієнт для перерахунку в мм.

Далі по шарах підсумовують і одержують величину ДАВ у шарі 0-100 см (∑ДАВ_0-100):

Чорнозем звичайний середньогумусний на лесі

ДАВ_0-10 = (32,10 – 12,06)∙1,10∙10∙0,1 = 22,0 мм

ДАВ_10-40 = (31,15 – 12,00) ∙1,20∙30∙0,1 = 68,9 мм

ДАВ_40-60 = (29,00– 11,84) ∙1,25∙20∙0,1 = 42,9 мм

ДАВ_60-70 = (28,70 – 12,20) ∙1,27∙10∙0,1 = 21,0 мм

ДАВ_70-80 = (27,90 – 12,06) ∙1,27∙10∙0,1 = 20,1 мм

ДАВ_80-100 = (27,00 – 11,72) ∙1,28∙20∙0,1 = 39,1 мм

∑ДАВ_0-100= 22,0+68,9+42,9+21,0+20,1+39,1= 214 мм

Чорнозем пiвденний середньогумусний на лесi

ДАВ_0-10 = (31,90–11,00)∙1,00∙10∙0,1 =20,9 мм

ДАВ_10-30 = (27,90–11,12) ∙1,26∙20∙0,1 =42,3 мм

ДАВ_30-50 = (23,90–12,86) ∙1,32∙20∙0,1 =29,1 мм

ДАВ_50-80 = (23,30–12,32) ∙1,42∙30∙0,1 =46,8 мм

ДАВ_80-100= (20,60–10,90) ∙1,50∙20∙0,1 =29,1 мм

∑ДАВ_0-100= 20,9+42,3+29,1+46,8+29,1=168,2 мм

3. Далі по вмісту в орному шарі грунту елементів живлення (азоту, фосфору, калію) вибирають з результатів агрохімічного обстеження грунтів господарства.

В чорноземі звичайному карбонатному середньогумусному важкосуглинковому на лесі вміст (в орному шарi):

N= 15,8 мг/100 г;

P=10,6 мг/100 г;

K=12,1 мг/100 г;

В чорноземi пiвденному карбонатному середньогумусному середньосуглинковому на лесi вміст (в орному шарi):

N= 13,1 мг/100 г;

P=15,4 мг/100 г;

K=8,5 мг/100 г;

4. Дані діагностичних ознак служать основою для встановлення балу бонітету грунтів, його розраховують таким чином: для кожного діагностичного показника, який виступає в ролі одного з основних критеріїв (М, ДАВ, N, Р, К), спочатку розраховують бал бонітету, як процентне відношення фактичного значення ознаки до еталону за формулою:

Б_оз = Ф ∙100/Е,

де Б_оз – бал типової діагностичної ознаки, %;

Ф – фактичне значення ознаки;

Е – еталонне значення ознаки.

Еталоном запасів гумусу служить величина 500 т/га у шарі 0-100 см.

Для діапазону активної вологи еталоном є величина 200 мм засвоюваної вологи у шарі 0-100 см.

Стандартом для елементів живлення служать наступні величини:

- для сполук азоту, які легко гідролізуються і визначаються за методом Тюріна-Кононової – 10 мг на 100 г грунту;

- для рухомих форм азоту визначених за Чиріковим – 20;

- для обмінного натрію, що визначаються за методом Чирікова – 20.

Чорнозем звичайний карбонатний середньогумусний на лесі

Б_озМ= 514,5∙100/ 500= 102,9 %

Б_озДАВ = 214∙100/ 200= 107 %

Б_{оз N}= 15,8∙100/ 10= 158 %

Б_озP2O5 = 10,6∙100/ 20 = 53 %

Б_озK2O = 12,1∙100/ 20 = 60,5 %

Чорнозем пiвденний середньогумусний на лесi

Б_озМ= 192,4∙100/ 500= 38,5 %

Б_озДАВ = 168,2∙100/ 200= 84,1 %

Б_{оз N}= 13,1∙100/ 10= 131 %

Б_озP2O5 = 15,4∙100/ 20= 77 %

Б_озK2O = 8,5∙100/ 20= 42,5 %

5. З усіх розрахованих типових критеріїв обчислюють для даного грунту середньозважений бал за формулою:

Б_сз = (Б_{оз М} ∙Ц_М + Б_{оз ДАВ} ∙ Ц_ДАВ + Б_{оз N} ∙ Ц _N + Б_{оз Р2О5} ∙ Ц_Р2О5 + Б_озК2 ∙Ц_К2О): ∑Ц_n,

де Б_сз – середньозважений бал з типових критеріїв;

Б_{оз М}, Б_{оз ДАВ}, Б_{оз N}, Б_{оз Р2О5} , Б_озК2О – бали типових критеріїв (гумусу, ДАВ, азоту, фосфору, калію);

Ц_М, Ц_ДАВ, Ц _N, Ц_Р2О5, Ц_К2О – ціна балу критерію;

∑Ц_n – сума цін балів усіх критеріїв.

Ціна балу (Ц) визначається для кожного критерію шляхом ділення значень еталону на 100.

Ц_м = 500 : 100 = 5

Ц_ДАВ = 200 : 100 = 2

Ц_N = 10 : 100 = 0,1

Ц_P2O5 = 20 : 100 = 0,2

Ц_K2O = 20 : 100 = 0,2

∑Ц_n= 5+2+0,1+0,2+0,2=7,5

Чорнозем звичайний карбонатний середньогумусний на лесі:

Б_сз = (102,9∙5+107∙2+158∙0,1+53∙0,2+60,5∙0,2): 7,5= 102,3

Чорнозем пiвденний середньогумусний на лесi:

Б_сз = (38,5∙5+84,1∙2+131∙0,1+77∙0,2+42,5∙0,2): 7,5= 53

6. Коригування середньозважених балів здійснюється за формулою:

Б_б = Б_сз ∙ К_n,

де Б_б – бал бонітету грунтів;

Б_сз – середньозважений бал типових критеріїв;

К_n – коефіцієнт поправок на негативні властивості грунтів і клімату

Чорнозем звичайний карбонатний середньогумусний на лесі:

Б_б = 102,3∙1,00∙0,88=90

1,00- поправочний коєфiцiєнт на щiльнiсть зложення (оскiльки , в орному шарi, d_v=1,10);

0,88 – коєфiцiєнт поправки на солонцюватiсть (для зони Степу);

Чорнозем звичайний карбонатний середньогумусний слабозмитий на лесі:

Б_б = 102,3∙1,00∙0,80∙0,88=72

0,80 - коєфiцiєнт поправки на еродованiсть(для чорнозему звичайного)

Чорнозем звичайний карбонатний середньогумусний середньозмитий на лесі:

Б_б = 102,3∙1,00∙0,63∙0,88=56,7 ≈ 57

Чорнозем звичайний карбонатний середньогумусний сильнозмитий на лесі:

Б_б = 102,3∙1,00∙0,41∙0,88=36,9 ≈ 37

Чорнозем звичайний карбонатний середньогумусний намитий на лесі:

Б_б = 102,3∙1,00∙0,21∙0,88=18,9 ≈ 19

Чорнозем пiвденний середньогумусний на лесi:

Б_б = 53∙1,00∙0,88=46,6 ≈ 47

9. Для ґрунтових комплексів бал якісної оцінки спочатку вираховують для кожного ґрунту, а потім з них виводять середньозважений бал грунтового контуру на карті в цілому відповідно до відсотку площі під ними за формулою:

Б_бк = (Б_б1 ∙ S₁ + Б_б2 ∙ S₂ + … + Б_бn ∙ S_n) : 100

де Б_бк – бал бонітету ґрунтового контуру, який складається з комплексу ґрунтів;

Б_б1, Б_б2, … Б_бn – бал бонітету ґрунтів, які становлять комплекс;

S₁ ,S₂, … S_n – відсоток площі ґрунтів, які становлять комплекс.

Б_бк=(90∙21,6+72∙18,6+56,7∙31+36,9∙2,5+18,9∙1,5+46,6∙24,8) :100 ≈ 63

Бал бонітету для даних грунтів становить 63 і відноситься до IV класу (грунти високої якості).

Таблиця 10. Підсумкова форма проведення бонітування грунтів

Шифр грунту	Найменування грунту	Основні показники						Середньозважений бал (Бсз)		Поправка на:								Бонітет грунту		Клас бонітету
		запас гумусу в шарі 0-100 см	ДАВ в шарі 0-100 см	гідролізований азот	рухомий фосфор	обмінний калій	клімат			кислотність	еродованість	засоленість	солонцюватість	гідроморфність	Щільність
Бб1	Чорнозем звичайний карбонатний на лесi	514,5	214	158	53	60,5	102.3		0,88		-	-	-	0,88	-	1	90		II
Бб2	Чорнозем звичайний карбонатний легкозмитий на лесі	-	-	-	-	-	-		0,88		-	0,80	-	0,88	-	1	72		III
Бб3	Чорнозем звичайний карбонатний середньозмитий на лесі	-	-	-	-	-	-		0,88		-	0,63	-	0,88	-	1	57		V
Бб4	Чорнозем звичайний карбонатний сильнозмитий на лесі	-	-	-	-	-	-		0,88		-	0,41	-	0,88	-	1	37		VII
Бб5	Чорнозем звичайний карбонатний намитий на лесі	-	-	-	-	-	-		0,88		-	1,21	-	0,88	-	1	19		IX
Бб6	Чорнозем пiвденний карбонатний на лесi	192,4	168,2	131	77	42,5	53		0,88		-	-	-	0,88	1,16	1	47		VI

За даними таб.10 видно, що в господарстві присутнi грунти дуже високої якості, високої якості, середньої якості, низької якості та дуже низької якостi. Найбільш поширені грунти високої та середньої якості.