20. Державний борг, його структура. Управління державним боргом.

Державний борг - це система економічних відносин між державою - позичальником та її кредиторами, що здійснюється на умовах зворотності, строковості і платності.

Поточний борг - це сума заборгованостей і процентів по них, що підлягають сплаті у поточному році.

Капітальний борг - це загальна сума заборгованостей і процентів, яка має бути сплачена країною за позиками.

Внутрішній борг - заборгованість держави перед кредиторами даної країни.

Зовнішній борг - це заборгованість держави перед іноземними кредиторами.

Розмір державного боргу і його структура характеризує стан економіки та фінансів у державі, рівень ефек­тивності функціонування її урядових структур і самостійності проведення власної політики. Міжнародний Банк реконструкції та розвитку критичним рівнем боргової залежності вважає 80-100% до ВВП.

Суб’єктами фінансово-правових відносин у сфері державного кредиту в Україні виступають: Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів і Національний банк України. Безпосередню підготовку і реалізацію проектів залучення коштів із світового ринку позикових капіталів здійснює Національне агентство України з питань реконструкції і розвитку. А за поданням Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України приймаються постанови про надання державних гарантій по державних кредитах і позиках під гарантії уряду країни.

Управління державним боргом— комплекс заходів, що здійснюються державою в особі уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

У широкому розумінні управління державним боргом передбачає формування одного із напрямів фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю у ролі позичальника і гаранта, що потребує комплексного підходу, координації грошово-кредитної (монетарної) та фіскальної політики, узгоджених взаємовідносин уряду та Національного банку з питань боргової політики; розроблення ефективних форм і методів зниження боргового тягаря у контексті переходу від антикризового менеджменту (тобто реструктуризації боргових зобов'язань) до стратегічного боргового менеджменту із застосуванням інструментів активного управління державним боргом. Управління боргом у вузькому розумінні варто розглядати як сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску, розміщенням боргових зобов'язань держави, наданням гарантій, а також проведенням операцій з обслуговування та погашення боргових зобов'язань.

Управління державним боргом варто розглядати як циклічний і багатостадійний процес, що послідовно включає три стадії: залучення — використання — погашення. На етапі залучення позик управління державним боргом здійснюється в контексті бюджетного процесу. Зокрема, Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік установлюються граничні розміри боргу, вказуються обсяги державних запозичень із чіткою класифікацією на внутрішні і зовнішні.

Управління державною заборгованістю є одним із ключових факторів забезпечення макроекономічної стабільності в державі. Від характеру врегулювання боргової проблеми залежить бюджетна дієздатність країни, стан її валютних резервів, а відповідно і стабільність національної валюти, рівень відсоткових ставок, інвестиційний клімат, характер поведінки всіх сегментів фінансового ринку. Тому управління державним боргом має бути зорієнтоване на застосування ефективної боргової стратегії, а не базуватися на короткострокових ситуативних орієнтирах. Лише ефективний менеджмент державного боргу є запорукою зростання економіки, інвестиційної привабливості, фінансової стабільності, підвищення кредитного рейтингу держави.