3.2.3 Виробнича стратегія фірми у довгостроковому періоді

У довгостроковому періоді у фірми є час, щоб домогтися максимального випуску продукції за рахунок визначеного сполучення факторів виробництва. З цією метою вона може змінювати обидва фактори виробництва, домагаючись поставленої мети. Наприклад, гіпотетичний товар виробляється з використанням праці і капіталу. У таблиці приведений максимальний випуск, що досягається при різних сполученнях факторів виробництва .

Таблиця 3.6.

Результати випуску продукції при різних сполученнях факторів виробництва

Капітальне вкладення (витрати капіталу) (од), К	Трудові витрати (од.), L
	1	2	3	4	5
1	20	40	55	65	75
2	40	60	75	85	90
3	55	75	90	100	105
4	65	85	100	110	115
5	75	90	105	115	120

Кожний результат - максимальний обсяг випуску при відповідному сполученні праці й капіталу. Наприклад, використання двох одиниць капіталу і чотирьох одиниць праці дає 85 одиниць продукції.

Дані таблиці показують, що з ростом трудових витрат при фіксованому капіталі обсяг виробництва зростає, при зміні капітальних витрат і фіксованих трудових витрат випуск продукції також зростає. Дані таблиці представимо у вигляді графіка, використовуючи поняття iзокванти.

Ізокванта являє собою криву, на якій розташовані всі сполучення виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

На малюнку зображені три вироби ізокванти. На ізокванти відзначені всі сполучення виробничих факторів, використання яких дає 55 одиниць продукції, у крапці Д такий обсяг випуску продукції досягається сполученням трьох одиниць капіталу й однієї одиниці праці.

Рис.3.17. Карта виробничих iзоквант

На інший ізокванті (випуск Q2) розташовані всі сполучення виробничих факторів, що забезпечують 75 одиниць продукції. Вона побудована по чотирьох крапках сполучення праці й капіталу, що у таблиці 3.6 забезпечують випуск рівний 75 одиницям.

Ізокванта Q3 лежить вище й правіше Q2, тому що на ній розташовані такі сполучення обох виробничих факторів, що забезпечують більший, ніж на Q2 обсяг випуску продукції.

Ізокванти аналогічні кривим байдужності, що використовувалися в економічній теорії при вивченні теорії споживчого вибору. Там, де криві байдужості визначають рівні задоволення від низьких до вищих, ізокванти визначають обсяг випуску продукції. Однак відмінність iзоквант від кривої байдужності пов'язана з тим, що кожна з них показує визначений рівень виходу продукції. Криві байдужості показують різні рівні корисності, тобто більш високі криві байдужності визначають більш високий рівень корисності. Але виміряти по кривих байдужості окремий рівень корисності не можна, а по кривих ізоквант можна вимірити рівень виходу продукції.

Карта ізоквант являє собою набір ізоквант, кожна з яких показує максимальний випуск продукції, що досягається при використанні визначених сполучень факторів.

Карта iзоквант є альтернативним методом опису виробничої функції, точно так як карта кривих байдужості являє собою один із способів опису функції корисності. Деяка кількість ізоквант складає карту ізоквант. Кожна iзокванта асоціюється з різним обсягом випуску продукції, й ці обсяги зростають по мірі руху вгору й праворуч по графіку. Ізокванти показують гнучкість рішень, які приймаються фірмами по виробництву. У більшості випадків фірми можуть домогтися визначного обсягу випуску продукції, використовуючи різні поєднання виробничих факторів.

Керівники фірми повинні розуміти природу такої гнучкості. Це дозволить їм обрати таке поєднання виробничих факторів, що мінімізує витрати виробництва й максимізує прибуток.