Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка макро.doc
Скачиваний:
80
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
3.14 Mб
Скачать

6. Сукупна пропозиція та її чинники.

Сукупна пропозиціяS) — загальна кількість товарів і послуг, які можуть бути запропоновані за різного рівня цін. Як правило, АS прирівнюється до величини валового внутрішнь­ого продукту (ВВП) або до величини національного доходу (НД).

Крива сукупної пропозиції (АS) показує реальний обсяг націо­нального продукту, який буде виготовлений за кожного можливо­го рівня цін.

Оскільки за інших незмінних умов вищий рівень цін стимулює виробництво товарів і їх пропозицію, тоді як нижчий рівень цін змен­шує реальні обсяги виробництва, можна зробити висновок, що між рівнем цін і величиною ВВП існує пряма залежність.

Водночас зв'я­зок між рівнем цін та обсягами сукупної пропозиції залежить від ча­сового інтервалу, який ми аналізуємо.

Сукупна пропозиція (СПр) складається із сукупності обсягів товару, що виробляється і пропонується до продажу всіма виробниками (продавцями) товару за відповідною ціною.

Крива сукупної пропозиції (рис. 1) складається із кривих індивідуальних пропозиції (Пра,Поб...СПр) і може бути визначена як: К1=К1а+К1б+... К2=К2а+ К2б+...

Рис. 1. Побудова сукупної пропозиції

Рис. 2. Модель сукупної пропозиції

Таким чином, збільшення кількості виробників завжди зміщує криву сукупної пропозиції, тобто має позитивний нахил. Слід уточнити, що для сукупної пропозиції складаються абсциси лише тих індивідуальних виробництв, які мають можливість і бажання виробляти товар за даної ціни. Це зумовлює те, що крива сукупної пропозиції не завжди є плавною. Вона може складатися з окремих відрізків, прямих і кривих, які можуть з'єднуватися під різними кутами. В макроекономіці крива сукупного попиту має іншу форму побудови, ніж крива ринкової пропозиції(рис.2.)

Це можна пояснити тим, що в національній економіці можуть скластися різні ситуації: стан неповної зайнятості; стан, наближений до повної зайнятості; стан повної зайня­тості. Ці ситуації на графіку мають відповідні відрізки, а саме: 1 - кейнсіанський (горизонтальний); 2 - проміжний; 3 - класичний (вертикальний). Особливістю кривої сукупної пропозиції є те, що вона відображає зміни середніх витрат виробництва (при повному або неповному обсязі виробництва) при даному рівні цін. Розглянемо кожний із відрізків і з'ясуємо, що вони характеризують.

Кейнсіанський відрізок. Горизонтальний відрізок сукупної пропозиції виникає, якщо фактичні зміни обсягу виробництва менші від його потенційно можливої зміни. Цей відрізок характеризує економіку спаду, депресії, тобто наявність невикористаних ресурсів (трудових, матеріальних, вироб­ничих). Горизонтальний відрізок досконало був проаналізований Кейнсом на прикладі американської економіки періоду Великої депресії. Кейнсіанці вважають, що крива сукупної пропозиції зводиться переважно до горизонтального та проміжного відрізків, що свідчить про пріоритет в макроекономічному механізмі сукупного попиту (рис 2.).

Проміжний відрізок. Із графіка (рис.2.) видно, що приріст виробництва супроводжується відповідним зростанням рівня цін, тобто це характеризує те, що сукупна пропозиція на цьому відрізку відгукується тільки на такий ріст рівня цін, який компенсує ріст витрат виробництва.

Класичний відрізок. Це лінія кривої виробничих можливостей, тобто економіка досягає повного (потенційного) обсягу виробництва. Отже, в цій ситуації конкуренція між виробниками визначається в зростанні витрат виробництва (які призводять до зростання цін), а не в зростанні обсягу сукупного виробництва. Щодо робочої сили - це ситуація природного безробіття. Відрізок має назву "класичного " тому, що це втілення класичної економічної теорії повного використання ресурсів.

Сучасні прибічники класичної школи, які віддають перевагу вер­тикальному відрізку, вважають, що динаміка сукупного попиту впливає тільки на рівень цін, не впливаючи на обсяг виробництва та зайнятості (рис. 4.).

Рис. 4. Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію

Отже, якщо ми бажаємо збільшити обсяг виробництва, мане­вруючи сукупним попитом, ми не отримаємо бажаного результату.

Динаміка сукупної пропозиції відноситься до конкретного періоду часу і до конкретних умов. Умови, які впливають на вибір виробників (продавців), ми можемо віднести до цінових і нецінових факторів сукупної пропозиції. Цінові фактори діють таким чином, що змінюють обсяг сукуп­ної пропозиції, що відображається в переміщенні впродовж кривої сукупної пропозиції. Нецінові фактори діють таким чином, що змінюють характер сукупної пропозиції, що відображається в зміщенні її кривої вправо або вліво.

Загалом, можна говорити про те, що величина сукупної пропозиції є функцією сукупності чинників (факторів), які впливають на обсяги виробництва на макроекономічному рівні:

СПр = f (Ці, Цір, Т, Пп, Озр., Дп, Р3, О, ,ДРЕ,...).

Якщо змінюються нецінові фактори (сукупна пропозиція) на макрорівні, то змінюються також і середні витрати, або навпаки, тобто тут діє обернена залежність. Сукупна пропозиція та крива, яку вона прийматиме, залежить від характеру реальної поведінки економічних суб'єктів і умов економічної кон'юнктури.

У довгостроковому періоді крива АS є вертикальною лінією,оскільки в цьому часовому інтервалі обмеженням рівня су­купної пропозиції є якість і кількість наявних виробничих ресурсів і поточний стан технології.

У макроекономічних дослідженнях довгострокова крива сукупної пропозиції залежить від наявних в економіці ресурсів. Верхня межа АS відображає максимально можливий обсяг національного вироб­ництва за умов повної зайнятості всіх ресурсів.Цей рівень виробниц­тва називають потенційним обсягом виробництва або обсягом вироб­ництва при повній зайнятості.Довгострокове економічне зростання, пов'язане з нарощуванням обсягів і поліпшенням якості виробничих ресурсів, удосконаленням технологій, уможливлює здатність економіки виробляти більшу кіль­кість товарів і послуг, що призводить до зміщення кривоїАS право­руч. Однак вона залишається вертикальною. Особливостікороткострокової кривої сукупної пропозиції, пов'я­зані з тим, що вона відображає неоднаковий зв'язок між загальним рівнем цін і реальним обсягом виробництва за умов різного рівня зайнятості виробничих ресурсів.