3.5 Складання калькуляції виробів

Калькуляція – розрахунково - вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей.

Методи калькуляції – це методи розрахунку витрат підприємства, собівартості продукції, об'єму незавершеного підприємства, основані на калькуляції затрат. Розрізняють простий, нормативний, позаказний методи калькуляції.

В поняття калькуляції входить сукупність способів, що використовуються для числення собівартості всього випуску і одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг) по встановленій номенклатурі витрат, місцю їх виникнення.

Калькуляція (від лат. calculatio – обчислення) – це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є: попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат. Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляції собівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за відповідними статтями.

В процесі числення собівартості продукції треба виходити з чіткого уявлення, що таке об'єкт калькуляції і калькуляційна одиниця.

В обліку об'єктом калькуляції признається продукт виробництва (деталь, вузол, виріб, група однорідних виробів), технологічна фаза (переділ, виробництво), стадія і ін., тобто продукція різного ступеня готовності, види робіт або послуг.

Калькуляційна відомість по виробу А відображена у табл 3.5.1

Таблиця 3.5.1 – калькуляційна відомість по виробу А

Найменування статті	Незавершене виробництво на початок звітного місяця	Витрати за звітний місяць	Незавершене виробництво на кінець звітного місяця	Фактична собівартість готової продукції
Сировина та матеріали	1964	3529,6	2457	3036,6
Основна і додаткова зарплата робітників	1100	1824	1320	1604
Єдиний соціальний внесок	396	693,12	475	614,12
Продовження таблиці 3.5.1
Загальновиробничі витрати	­–	1663	­–	1663
Загальна сума	3460	7709,72	4252	6917,75

Калькуляційна відомість по виробу Б відображена у табл 3.5.2

Таблиця 3.5.2 – калькуляційна відомість по виробу Б

Найменування статті	Незавершене виробництво на початок звітного місяця	Витрати за звітний місяць	Незавершене виробництво на кінець звітного місяця	Фактична собівартість готової продукції
Сировина та матеріали	–	1985,4	–	1985,4
Основна і додаткова зарплата робітників	–	1216	–	1216
Єдиний соціальний внесок	–	462,08	–	462,08
Загальновиробничі витрати	–	1108,75	–	1108,75
Загальна сума	–	4772,23	–	4772,23