Инновационный_менеджмент
.pdf18.Ілляшенко С. М. Економічний ризик : навчальний посібник / С. М. Ілляшенко. 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.
19.Ілляшенко С. М. Маркетингові дослідження : навч. посіб. / С. М. Ілляшенко, М. Ю. Баскакова ; за заг. ред. д. е. н., проф. С. М. Ілляшенка. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 192 с.
20.Ілляшенко С. М. Маркетингова товарна політика : підручник / С. М. Ілляшенко. – Суми : ВТД „Університетська книга‖, 2005. – 234 с.
21.Ілляшенко С. М. Сутність, структура і методичні основи оцінки інте-
лектуального капіталу підприємства / С. М. Ілляшенко // Економіка України. 2008. № 11. – С.16–26.
22. Ілляшенко С. М. Теоретико-методичні підходи до аналізу ринкових перспектив і стимулювання впровадження екологічних інновацій / С. М. Ілляшенко, Ю. С. Шипуліна // Продуктивні сили України. 2007. № 2 (003). С.
119 128.
23.Ілляшенко С.М. Товарна інноваційна політика : підручник. / С. М. Ілляшенко, Ю. С. Шипуліна. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2007. – 281 с.
24.Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком : навчальний
посібник. / С. М. Ілляшенко. 2-ге вид., перероб. і доп. – Суми : ВТД „Університетська книга‖; К. : Видавничий дім „Княгиня Ольга‖, 2005. – 324 с.
25.Ілляшенко С. М. Управління портфелем замовлень наукововиробничого підприємств : монографія / С. М. Ілляшенко, О. М. Олефіренко ; за ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2008. – 272 с.
26.Ілляшенко С. М. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління : монографія. / С. М. Ілляшенко, О. В. Прокопенко ; за
ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. Суми : ВТД ―Університетська книга‖, 2002.
–250 с.
27.Інвестиційно-інноваційна діяльність: теорія, практика, досвід : монографія / М. П. Денисенко, Л. І. Михайлова, І. М. Грищенко та ін. ; за ред. д.е.н., проф., акад. М. П. Денисенка, д.е.н., проф. Л. І. Михайлової. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2008. – 1050 с.
28.Иванюк И. А. "Воспроизводство интеллектуального капитала в совре-
менных маркетинг-системах" [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://publish.cis2000.ru
29.Инновационный менеджмент: справ. пособие / под ред. П. Н. Завлина, А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели. 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЦИСН, 1998. – 568с.
30.Инновационный менеджмент: учебник для вузов / С. Д. Ильенкова, Л. М. Гохберг, С. Ю. Ягудин и др. ; под ред. С. Д. Ильенковой. – М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 327 с.
31.Инновационный менеджмент: учебное пособие / под ред. д.э.н., проф. Л. Н. Оголевой. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 238с.
251
32.Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. Постиндустриальные теории и постэкономические тенденции в современном мире / В. Л. Иноземцев. – М. : Academia. – Наука, 1988. – 640 с.
33.Иноземцев В. Л. Перспективы постиндустриальной теории в меняющемся мире // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / под ред. В. Л. Иноземцева. – М. : Academia, 1999. – С. 3-67.
34.Каракай Ю.В. Маркетинг інноваційних товарів: монографія / Ю. В. Каракай. – К. : КНЕУ, 2005. – 226 с.
35.Касич А. Зміст та завдання державної інноваційно-інвестиційної полі-
тики України / А. Касич // Стратегічна панорама. – 2003. № 1. – С. 23 29.
36.Козырев А. Н. Интеллектуальный капитал [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://revolution.allbest.ru
37.Коробейников О. П.. Интеграция стратегического и инновационного менеджмента / О. П. Коробейников, А. А. Трифилова // Менеджмент в России и за
рубежом. 2001. № 4. – С.25–36.
38.Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент : навч. посібник / Н. В. Краснокутська. – К. : КНЕУ, 2003. – 504 с.
39.Купер Роберт Г. Разработка новых товаров / Г. Роберт Купер // Маркетинг / под ред. М. Бейкера. – СПб : Питер, 2002. – С. 434–454.
40.Лапко О. О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання
:монографія / О. О. Лапко. – К. : Ін-т економ. прогнозування НАН України, 1999.
– 254 с.
41.Леонтьев Б. Б. Цена интеллекта. Интеллектуальный капитал в россий-
ском бизнесе / Б. Б. Леонтьев. М. : Издательский центр "Акционер", 2002. 200 с.
42.Макаренко І. П. Деякі інструменти прогнозу економічної динаміки й економічних криз [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://iee.org.ua/
43.Маркетинг: бакалаврський курс : підручник / за заг. ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2009. – 1134 с.
44.Маркетинг для магістрів : навчальний посібник / за заг. ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2007. – 928 с.
45.Маркетинг і менеджмент інноваційного розвитку : монографія / за заг. ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2006. – 728 с.
46.Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу : монографія / за ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2008. – 615 с.
47.Маркетинг / под ред. М. Бейкера. – СПб : Питер, 2002. – 1200 с.
48.Медынский В. Г. Инновационный менеджмент : учебник / В. Г. Медынский. – М. : Инфра-М, 2002. – 295 с.
49.Мельник Л.Г. Методология развития : монография / Л. Г. Мельник. – Сумы : ИТД "Университетская книга", 2005. – 602 с.
252
50.Мельник Л.Г. Экономика и информация: экономика информации и информация в экономике : энциклопедический словарь / Л. Г. Мельник. – Сумы : ИТД "Университетская книга", 2005. – 384 с.
51.Мельник Л. Г. Экономика информации и информационные системы предприятия : учебн. пособ. / Л. Г. Мельник, С. Н. Ильяшенко, В. А. Касьяненко.
–Сумы : ИТД "Университетская книга", 2004. – 400 с.
52.Менеджмент для бакалаврів : підручник: у 2 т. / за заг. ред. О. Ф. Балацького, О. М. Теліженка. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2009. – Т.1. – 605 с.
53.Менеджмент для бакалаврів : підручник: у 2 т. / за заг. ред. О. Ф. Балацького, О. М. Теліженка. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2009. – Т.2. – 592 с.
54.Морозов Ю. П. Инновационный менеджмент: учебное пособие / Ю. П. Морозов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 248 с.
55.Науково-технічний потенціал України: структура, динаміка, ефективність (1991-1998). – К. : Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, 1998. 46 с.
56.Організація та управління інноваційною діяльністю: підручник / за ред. проф. Перерви П. Г., проф. Меховича С. М., проф. Погорєлова М. І. – Х. : НТУ "ХПІ", 2008. – 1025 с.
57.Оцінка активів підприємства: навчальний посібник / [Панасовський Ю. В., Семененко Б. А., Теліженко О. М. та ін.] ; за заг. ред. Ю. В. Панасовського.
–Суми : Університетська книга, 2009. – 512 с.
58.Пестрецова О. Финансовая ответственность внутри предприятия как
метод мотивации персонала / О. Пестрецова // Бизнес. 2004. № 6. – С.56–57. 59. Про пріоритети науково-технічного та інноваційного розвитку і шля-
хи їх реалізації / [А. В. Горбатюк, О. І. Грига, А. І. Сазонова та ін.] // Наука та інновації. – 2005. – № 1. – С. 25 33.
60.Проблеми управління інноваційним розвитком підприємств у транзитивній економіці: монографія / за заг. ред. д.е.н., проф. С. М. Ілляшенка. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2005. – 582 с.
61.Провайдинг інновацій: підручник / [М. П. Денисенко, А. П. Гречан, М. В. Гаман та ін.] ; за ред. проф. М. П. Денисенка. – К. : "Видавничий дім "Професіонал", 2008. – 448 с.
62.Рижов В. А. Перспективи інноваційного розвитку України (аналітична доповідь) / В. А. Рижов // Перспективи інноваційного розвитку України. – К. :
Укр. держ. іннов. компанія. – 2002. – С. 12 35.
63.Рюли Эдвин. Исследование стратегических процессов в организации / Эдвин Рюли, Саша Л. Шмидт // Проблемы теории и практики стратегического управления. – 2000. – № 6. – С. 99–104.
64.Самуельсон П. Економіка: підручник / П. Самуельсон. – Львів : Світ, 1993. – 493 с.
65.Семиноженко В. П. Глобалізація і стратегія гуманітарної економіки / В. П. Семиноженко // Вісник. – 2004. – № 4. – С. 3–8.
253
66.Статистика науки и инноваций : краткий терминологический словарь / под ред. А. М. Гохберга. – М. : ЦИСН, 1991. – 348 с.
67.Статистичний щорічник України за 2006 рік / під. ред. О. Г. Осаулен-
ка. К. : Державний комітет статистики ; Консультант, 2007. – 663 с.
68.Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / под. ред. А. П. Градова, Б. И. Кузина. – СПб : Специальная литература, 1996. – 510 с.
69.Тофлер Э. Метаморфозы власти / Э. Тофлер ; пер. с англ. – М. :
ООО"Издательство АСТ", 2004. – 669 с.
70.Фатхуддинов Р. А. Инновационный менеджмент / Р. А. Фатхуддинов.
– СПб. : Питер, 2002. – 400 с.
71.Фатхутдинов Р. А. Производственный менеджмент / Р. А. Фатхуддинов. – М. : Дашков и Ко, 2002. – 464 с.
72.Цибульов П. М. Популярно про інтелектуальну власність / П. М. Ци-
бульов, В. П. Чеботарьов. К. : Міжнародний науковий комітет, 2003. – 56 с.
73.Цихан Т. В. О концепции технологических укладов и приоритетах инновационного развития Украины / Т. В. Цихан // Теория и практика управления. – 2005. – № 1. – С. 33–39.
74.Чухрай Н., Патора Р. Товарна інноваційна політика: управління інноваціями на підприємстві: підручник / Н. Чухрай, Р. Патора. – К. : КОНДОР, 2006.
–398 с.
75.Шипулина Ю. С. Инновационный потенциал предприятия / Потенциал инновационного развития предприятия : монография / Ю. С. Шипулина ; под
ред. д.э.н., проф. Козьменко С.Н., Сумы : Деловые перспективы, 2005. – 256 с. 76. Штраейгг Георг. Тенденции и перспективы развития стратегического
менеджмента / Георг Штрайегг // Проблемы теории и практики стратегического управления. – 2000. № 5. – С. 93–98.
77.Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер ; пер. с англ. – М. : Прогресс, 1992. – 456 с.
78.Экономика природопользования : учебник / под. ред. Л. Хендса, Л.
Мельника, Э. Буна. – К. : Наукова думка, 1998. 480 c.
79. Экономическая стратегия фирмы : учебное пособие / под ред. Градова А. П. – СПб. : Специальная литература, 1999. – 589 с.
254
ГЛОСАРІЙ
Бізнес інкубатор інноваційний – структура з підтримки малого інноваційного бізнесу, формування сприятливого середовища для прискореної реалізації інноваційних проектів. Складається з виробничих приміщень та лабораторної бази, у яких на обмежений термін на правах оренди розміщають малі інноваційні фірми, яким на пільгових умовах надаються матеріально-технічні, фінансові, інформаційні та ін. ресурси, консалтингова, сервісна та ін. підтримки з метою сприяння комерціалізації науково-технічних розробок, винаходів, ноу-хау тощо.
Відкриття – встановлення невідомих раніше об’єктивних закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що сприяють накопиченню теоретичних знань.
Винахід – нове технічне або технологічне розв’язання конкретного завдання, що дає позитивний ефект, поліпшує якість продукції чи змінює умови праці. Об’єктами винаходу є:
-пристрій – конструктивний елемент або комплекс елементів, що знаходяться між собою у функціональних та інших зв’язках (машини, апарати, установки, агрегати, прилади, інструменти тощо та їх деталі);
-спосіб – процес опрацювання сировини, матеріалів, виготовлення хімічних
іінших речовин, вирощування різних культур, лікування хвороб тощо. Він полягає у встановленні нового порядку або черговості застосування визначених дій;
-речовина – штучно створене матеріальне утворення (наприклад, пластмаса, ліки, сплав тощо), що є сукупністю взаємозалежних елементів чи інгредієнтів;
-штам мікроорганізмів – спадково однорідна культура бактерій, вірусів, водоростей тощо (колонії живих мікроорганізмів), які виробляють корисні речовини чи використовуються безпосередньо;
-застосування раніше невідомих пристроїв, способів, речовин за новим при-
значенням (наприклад, синтетичного барвника для знищення бактерій).
Географічне зазначення (найменування місць походження товарів) –назва країни, галузі або місцевості, де виготовляється виріб (бразильська кава, французьке вино, дамаська сталь і т.п.).
Задум (концепція) інноваційного продукту – виражена в зрозумілій для споживачів формі ідея інновації.
Ідея інновації – загальне уявлення про інновацію, яку можна запропонувати на ринку.
Інноваційна інфраструктура – сукупність політичних, економічних, правових, управлінських, фінансових, інформаційних, наукових та інших інститутів
255
ринку інновацій, що створюють умови для ефективної реалізації інноваційної діяльності.
Інноваційна культура країни (регіону) складова частина інноваційного потенціалу, яка характеризує рівень освітньої, загальнокультурної та соціальнопсихологічної підготовки особистості й суспільства в цілому до сприйняття і творчого втілення в життя ідеї розвитку економіки країни на інноваційних засадах. Інноваційна культура відображає ціннісну орієнтацію людини на нововведення, закріплену в мотивах, знаннях, уміннях і навичках, а також зразках і нормах поведінки. Вона відіграє роль соціокультурного механізму регуляції інноваційної поведінки людини.
Інноваційна культура організації накопичені знання, досвід, переконання, особливості поведінки і взаємовідносин персоналу (менеджерів, інженернотехнічних працівників, робітників), система його мотивації, порядки в організації тощо, які характеризують ступінь сприятливості окремих працівників, груп працівників (підрозділів) і організації в цілому до нововведень, готовність втілити їх у нові продукти, технології, управлінські рішення тощо.
Інноваційної культури функції:
-трансляційна – передача з минулого і сьогодення в майбутнє стійких типів інноваційної поведінки, які пройшли тривалу апробацію і ввійшли в систему цінностей суспільства;
-селекційна – відбір новостворених чи запозичених інноваційних моделей поведінки, що відповідають потребам суспільства на певному етапі його розвитку;
-інноваційна – розроблення нових типів інноваційної поведінки на основі зразків інноваційної діяльності, що виникли всередині певної суспільної культури чи привнесені ззовні.
Інноваційний менеджмент – сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, організаційними структурами, що нею займаються, та їх персоналом.
Інноваційний процес – процес створення (розроблення та виготовлення) і комерціалізації новацій, що втілені в нові продукти, технології методи управління тощо, які мають споживчу цінність. Передбачає маркетингові і прикладні наукові дослідження, планування, розроблення, виготовлення і просування інновацій (комерціалізацію новацій) на ринок тощо. Може складатися з багатьох інноваційних циклів.
Інноваційний ризик – загроза втрати своїх ресурсів, недоотримання доходу чи появи додаткових витрат суб’єктами інноваційного процесу. Розрізняють:
256
-ризики розробників інновацій полягають у тому, що їхні розробки (новації або нововведення) можуть бути незатребувані;
-ризики виробників інновацій виявляються в тому, що нова продукція не реалізується в прогнозованих обсягах і за визначеними цінами;
-ризики інвесторів виявляються у вигляді низької прибутковості (низкою норми віддачі) інноваційних проектів, утрати (повної або часткової) інвестиційних вкладень;
-ризики постачальників виявляються як їх можливі збитки або недоодержання прибутку через те, що виробники не можуть виконати умови контрактів на закупку вихідних сировини й матеріалів, а також через високі витрати на виробництво сировини і матеріалів для інновацій;
-ризики посередників полягають у можливому несприйнятті нової продукції ринком;
-ризики суспільства (суспільних і державних інститутів): виникають через невідповідність інновацій інтересам державних і суспільних інститутів.
Інноваційна стратегія підприємства – взаємопов'язаний комплекс дій для забезпечення умов тривалого виживання й розвитку підприємства на ринку на основі створення і впровадження інновацій.
Інноваційних ризиків класифікація:
-зовнішні (об’єктивні):
-спричинені факторами макросередовища: економічні, політикоправові, соціально-демографічні, екологічні, технологічні;
-спричинені факторами мікросередовища: споживацькі, конкурентні, інвестиційні, постачальницькі; посередницькі, контактні;
-внутрішні (об’єктивно-суб’єктивні);
-суб’єктивні (ризики прийняття інноваційних рішень): аналізу відповідності внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім; генерування ідей інновацій; перевірки і відбору ідей; розроблення і перевірки задуму товару; аналізу ринку для інновації і розроблення плану її просування на ринку; оцінки можливостей підпри- ємства-інноватора; розроблення товару; ринкових випробувань товару; розгортання комерційного виробництва нового товару.
Інноваційних стратегій типи:
-наступальна, яка передбачає активне проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР ), у тому числі розроблення і впровадження нових продуктів і технологій. Може бути рекомендована для підприємств, які мають сильні науково-дослідні і дослідно-конструкторські підрозділи і відповідну базу;
-захисна, яка передбачає поліпшення продуктів і технологій. Її доцільно застосовувати на підприємствах, що мають сильні маркетингові підрозділи, стійкі до конкурентного тиску, здатні активно протидіяти конкурентам;
257
-змішана як комбінація перших двох, вона характерна для підприємств зі значною диверсифікацією продукції і ринків збуту;
-ліцензування (продаж патентів та ліцензій). Рекомендується для невеликих підприємств, які неспроможні самостійно організувати великомасштабне впровадження своїх розробок.
Інноваційний цикл – частина інноваційного процесу, що починається з початку роботи на інновацією і закінчується її комерціалізацію.
Інновація – кінцевий результат діяльності, що спрямована на створення й використання нововведень, втілених у вигляді вдосконалених чи нових товарів (виробів чи послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, які сприяють розвитку й підвищенню економічної ефективності виробництва і споживання або забезпечують соціальний чи інший ефект.
Інновація базисна (радикальна) – інновація, що здатна докорінним чином змінити характер людської діяльності, створити нові галузі економіки, започаткувати новий технологічний уклад. Наприклад, двигуни внутрішнього згорання, мікропроцесорна техніка, космічна техніка тощо.
Інновація поліпшуюча – інновація, яка враховує особливості певних галузей, ринків, їх сегментів чи ніш, наприклад, різновид персонального комп’ютера notebook, який є мобільним і ним можна користуватися практично будь-де.
Інтелектуальний капітал підприємства сукупність інтелектуальних ре-
сурсів (матеріальних і нематеріальних) і здатностей до їх реалізації, що визначають спроможність підприємства розвиватися на основі інформації і знань.
Інтелектуального капіталу підприємства структура (складові):
-людський капітал: знання, навички, досвід, ноу-хау, творчі здатності, креативний спосіб мислення, моральні цінності, культура праці та ін.;
-організаційний капітал: патенти, ліцензії, ноу-хау, програми, товарні знаки, промислові зразки, технічне й програмне забезпечення, організаційна структура, корпоративна культура й т.п.;
-споживчий капітал (його слід трактувати більш широко, як інтерфейсний капітал): зв'язки з економічними контрагентами (постачальниками, споживачами, посередниками, кредитно-фінансовими установами, органами влади та ін.), інформація про економічних контрагентів, історія взаємин з економічними контрагентами, торговельна марка (бренд).
Інтелектуального капіталу підприємства складові: - ресурсна (сукупність інтелектуальних ресурсів);
258
- потенційна, тобто можливість і здатність ефективно реалізувати інтелектуальний капітал.
Інфопорт – компактно розташований комплекс, який може охоплювати наукові установи, ВНЗ, промислові підприємства, малі фірми, орієнтується на розвиток інформаційних технологій, формування кадрового забезпечення інноваційної діяльності.
Керування (управління) інноваційним проектом – процес правового впливу керівника на основі наданої йому влади (вищим керівництвом чи командою, яка його обирає) на членів проектної команди.
Команда інноваційного проекту – сукупність працівників, які виконують функції управління проектом та його персоналом.
Конфлікт – відкрите зіткнення сторін, думок, сил, що пов’язане з відмінністю уявлень про цілі, шляхи й методи їх досягнення, характер завдань і способи їх розв’язання. З позицій інноваційного менеджменту, конфлікт – відсутність згоди між двома і більше особами або групами осіб, що виконують інноваційний проект.
Корисна модель – технічне рішення, що є новим і корисним для організації, якою воно подане, і яке передбачає зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосування техніки або складу матеріалу (наприклад, інструменти чи верстати, для яких характерні нові форми розташування їх елементів). Корисною визнається модель, що має всі перераховані ознаки.
Лідерство – процес психологічного впливу однієї людини на інших під час їх спільної життєдіяльності, який здійснюється на основі сприйняття та наслідування, зараження (певною ідеєю, видом діяльності, стилем життя чи поведінки тощо), навіювання, переконання.
Маркетинг інновацій – діяльність, спрямована на пошук нових сфер і способів використання потенціалу підприємства, розроблення на цій основі нових товарів (виробів чи послуг) та технологій їх просування на ринку з метою задоволення потреб і запитів споживачів більш ефективним, ніж у конкурентів, способом, отримання завдяки цьому прибутку та забезпечення умов тривалого виживання й розвитку на ринку.
Методи оцінки інтелектуального капіталу:
методи прямого вимірювання інтелектуального капіталу (Direct Intellectual Capital methods (DIC)). Ці методи ґрунтуються на вартісній оцінці окремих елементів інтелектуального капіталу, які потім зводяться в інтегральну оцінку;
259
методи визначення ринкової капіталізації (Market Capitalization Methods (MCM)). Ґрунтуються на обчисленні гудвіла різниці між ринковою вартістю суб’єкта господарювання (оцінка фондового ринку) і вартістю його чистих активів;
методи розрахунку віддачі активів (Return on Assets methods (ROA)).
Базуються на обчисленні різниці між відношенням доходу суб’єкта господарювання за певний період (за винятком податків) до вартості його матеріальних активів (ROA) і аналогічним показником галузі в цілому. Добуток отриманої різниці
йвартості матеріальних активів оцінюваного суб’єкта господарської діяльності є середнім доходом від інтелектуального капіталу. Потім шляхом прямої капіталізації або дисконтування одержуваного грошового потоку визначають вартість його інтелектуального капіталу;
методи бальної оцінки (Scorecard Methods (SC)). Ці методи передба-
чають виділення елементів інтелектуального капіталу суб’єкта господарювання і їх відносну бальну або ж індикативну оцінку (у динаміці або ж порівняно з іншими суб’єктами господарювання даної галузі або ринку).
Науково-виробнича агломерація – конгломерат розміщених на одній території (що охоплює певний регіон) дослідницьких установ і фірм, зацікавлених у швидкій комерціалізації нових ідей.
НДДКР – роботи творчого характеру, що пов’язані з науковим пошуком, проведенням досліджень, експериментів з метою розширення наявних і отримання нових знань, втіленням їх у нові (вдосконалені) вироби і технології, методи управління тощо, науковим обґрунтуванням інноваційних проектів.
Новація – це новинка, кінцевий метод, принцип, новий порядок, винахід, новий продукт, процес тощо, якісно відмінні від попереднього аналога, які є результатом інтелектуальної діяльності, завершених наукових досліджень і розробок.
Нововведення – результат практичного освоєння новації в різних сферах діяльності, який дає економічний чи соціальний ефект.
Ноу-хау – секрети виробництва, що мають промислову та комерційну цінність і не захищені національним і міжнародним патентним законодавством. Наприклад, секрет виготовлення концентрату, з якого готується Кока-Кола, який до цих пір є нерозгаданим, незважаючи на численні спроби.
Організаційні форми ризикового інноваційного бізнесу:
- венчурні підприємства; займаються розробленням нових видів продукції (виробів, послуг, технологій тощо). Працюють на всіх етапах інноваційного циклу, включно до ринкових випробувань;
260