Глава3.Дослідження стану тривожності під час вагітності

3.1 Обстеження контрольної та експериментальної групи на виявлення тривожності

Дослідження проводилося на базі жіночої консультації № 1 Ленінського району м. Новосибірська.В експерименті взяли 30 вагітних жінок у віці від 20 до 30 років і терміном вагітності від 12 до 39 тижнів.Були сформовані дві групи: експериментальна, в якій вагітні починали відвідувати заняття в басейні на терміні від 12 до 20 тижнів

Мета дослідження: Проаналізувати та корегувати особливості стану тривожності під час вагітності.

Завдання дослідження:

1.виявлення рівня тривожності у вагітних;

2.розробка та проведення комплексу занять на зниження тривожності;

3.контрольна перевірка рівня тривожності

Вимірювання тривожності як властивості особистості особливо важливо, оскільки це властивість багато в чому обумовлює поведінку суб'єкта.Певний рівень тривожності - природна й обов'язкова особливість активної діяльної особистості.У кожної людини існує свій оптимальний, чи бажаний, рівень тривожності - це так звана корисна тривожність.Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є для нього істотним компонентом самоконтролю й самовиховання.

Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна характеристика, яка відображає схильність суб'єкта до тривоги і передбачає наявність у нього тенденції сприймати досить широкий «віяло» ситуацій як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією.Як схильність, особиста тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, що розцінюються людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги.Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю.Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю та динамічності в часі ^36.

Особи, що відносяться до категорії високотревожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій і реагувати дуже вираженим станом тривожності.Якщо психологічний тест висловлює у випробуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підставу припускати в нього поява стану тривожності у різноманітних ситуаціях.

Більшість з відомих методів вимірювання тривожності дозволяє оцінити тільки або особистісну, або стан тривожності, або більш специфічні реакції.Методикою, що дозволяє диференційовано вимірювати тривожність і як особистісне властивість, і як стан є методика, запропонована Ч. Д. Спілбергера.Російською мовою його шкала була адаптована Ю. Л. Ханіна.

Використання тесту Дж.Телора «Особистісна шкала прояву тривоги» необхідно для виявлення навіть шкали відвертості відповідей тестованих, так як містить шкалу брехні, що дозволяє судити про чесність відповідей.

Використання тесту «Схильність до невмотивованої тривожності» дозволить виявити, наскільки у випробовуваних розвинене підсвідоме занепокоєння.

У дослідженні застосовувалися такі тести на виявлення тривожності (див. додаток 3):

1. «Шкала реактивної і особистісної тривожності» (опитувальник Спілбергера) ^37;

2. «Особистісна шкала прояву тривоги» (Дж. Тейлор, адаптація Т. А. Немчинова) ^38;

3. «Схильність до невмотивованої тривожності» ^39.

41