Myasoyid_Zadachi

А. Про що свідчать ці результати? На яку закономірність розвитку уваги вони вказують? [4, 205-23$ 12, 32-3% 13, 254-261; 24, 184-2Щ

15.17. Школяр, підкоряючись вимозі батьків, відірвався від те­левізора, по якому демонструвався цікавий фільм, і сів викону­вати домашнє завдання. Примушуючи себе, він розв'язав спо­чатку одну, а потім і другу задачу. Проаналізувавши хід розв'язу­вання, він виявив алгоритм побудови задач цього типу і взявсязастосовувати його щодо інших. Школяр так захопився цим за­няттям, що не почув, як мати покликала його вечеряти.

А Як цей приклад характеризує увагу? Динаміку яких видів уваги можна простежити у цьому випадку?

[6, 16-27; 9, 30-37, 69-80, 12, 25-2% 17, 5-30, 18, 48; 20, 54-55; 24, 69-101, 253-258

16.4. Австралійський абориген, почувши, що його зачаклува­ли, відреагував таким чином: "Він застиг без руху, втупившися поглядом в одну точку, з піднятими руками, начебто не бажаючи допустити, щоб смертоносна сила вселилася в його тіло. Його щоки зблідли, очі оскляніли, лице спотворила гримаса. Хотів кри­чати, але голос застрявав у горлі, на губах з'явилася піна. Він почав тремтіти, окремі м'язи мимовільно скорочувались. Похит­нувся і впав на землю... Потім дотягнувся до своєї халабуди і невдовзі помер".

А Як пояснити цей випадок?Як він характеризує природу емоцій? [16, 122-162; 22, 411-417; 23, 461-462; 24, 220-227; 26, 328-352, 27, 143-14% ЗО, 69-91; 35, 150-155, 177-18Д

16.6. Реєстрація проявів емоцій у японських і американських студентів при перегляді гостросюжетного фільму показала, що вони практично однаково реагують на емоціогенні ситуації. Проте під час бесіди про цей фільм американці демонстрували ті самі емоції, тоді як японці маскували негативне ставлення до певних героїв увічливими посмішками.

▲ Про що свідчать виявлені відмінності? Як вони характеризують природу емоцій?

[13, 81-83; 15, 10, 16, 71-77; 24, 168-169, 26, 143-151; ЗО, 87-91; 35, 162-173

16.10. У. Джеме, викладаючи свою теорію емоцій, писав: "Прий­нято вважати, що сприймання певного факту спричинює душев­не хвилювання, яке називають емоцією, і що цей психічний стан призводить до змін в організмі. Моя теза, навпаки, полягає в тому, що тілесні зміни відбуваються безпосередньо після сприй­мання факту, який хвилює, і що наше переживання цих змін у міру того, як вони відбуваються, і є емоцією... Правильніше го­ворити: ми засмучені тому, що плачемо, розгнівані тому, що на­носимо удар, налякані тому, що тремтимо, а не навпаки — ми плачемо, наносимо удар і тремтимо тому, що засмучені, розгні­вані або налякані" [24, 84\.

▲ Чи має ця теорія реальні підстави? Чи правильно вона тлума­ чить природу і сутність емоцій?

[7, т. 2, 418-428; т. 6, 92-318; 11, 77-7<?; 13, 45-47; 17, 47 22, 411-413; 23, 103-104; 24, 83-92, 95-97, 123-127, 176-177; 25, 7-32; 26, 28-29; 27, 143-149; 28, 8-32; 30, 69-80, 36, 35—43]

16.11. У першій серії експерименту досліджувані мали утриму­вати голку на певній точці диска, що обертався. Точність рухів була вищою тоді, коли досліджувані перебували у стані навмисне викликаного емоційного збудження. У другій серії те саме дослід­ження проводилося напередодні серйозного екзамену. В цьому випадку емоційне збудження негативно впливало на точність рухів досліджуваних.

▲ Чому так сталося? Яким чином емоції впливають на ефектив­ність діяльності?

16.16. На тривалі впливи несприятливих чинників організм людини або тварини відповідає закономірною реакцією. На пер­шій її стадії мобілізуються захисні сили організму, які протиді­ють цьому чинникові. На другій — сили, які впливають і проти­діють, нібито врівноважуються, організм поступово адаптується до шкідливих умов. Якщо ж дія несприятливого чинника не при­пиняється, настає стадія виснаження, яке спричиняє негативні і незворотні зміни в організмі.

▲ Що це за реакція? Чому в неї саме такий перебіг?

16.19. Ч. Дарвін вважав, що вискалювання зубів твариною V стані гніву є біологічно доцільним засобом боротьби з ворогами у тремтінні він вбачав результат напруження м'язів при їх мобілі­зації для нападу. Біологічно доцільними для нього були також емоції людини, наприклад зволоження людської руки у стані страху начебто полегшувало мавпоподібним предкам хапання за гЕ дерев гад час втечі.

А Чи можна прийняти таке пояснення? Чим відрізняються емоції людини і емоції тварин?

16.20. В. О. Сухомлинський стверджував: "Без належного емо­ційного підґрунтя неможливе не лише успішне, а й взагаї нор­мальне навчання. Відсутність єдності емоційного виховання і пізнання світу є одним з найживучіших і найнебезпечнішихДже­рел байдужого ставлення до знань і, зрештою, до небажання вчитися?

Про яку психологічну закономірність йдеться? Який вид емоцій відіграє тут провідну роль?

17.3. Герой роману Ф. М. Достоевського "Злочин і кара" Родіон Раскольников у статті, написаній напередодні вбивства лих­варки, обґрунтував право сильної особистості на злочин, зали­ шаючи іншим людям необхідність діяти у встановлених суспіль­ством межах. Проте скоївши злочин, став вважати себе жертвою коїсь злої сили ("Разве я старушонку убил? Я себя убил, а не старушонку... А старушонку зту черт убил, а не я").

А Чому Раскольников дотримувався такого пояснення?Яку законо­мірність вольової поведінки характеризує цей приклад? [2, 116-154] 5, 79-92; 13, 93-127; 14, 181-214; 22, 190-200, 24, 22-30\

17.4. Коли досліджувані протягом кількох годин малюють кру­жечки, вони начебто навмисне варіюють їх розміри, збільшують бо зменшують відстань між ними, змінюють форму. Робітники, виконуючи, здавалося б, одноманітну роботу (наприклад, встав­ляючи електричну лампочку в картонну упаковку), нерідко здій­снюють ряд рухів, що пожвавлюють її.

А Про що свідчать ці приклади? Яке прагнення виявляється таким чином?

{2, 107-116; З, т. 2, 460-465, т. З, 279-291; 12, 65-78; 22, 182-190, ЗО, 260-2681

17.5. Відомий філософський анекдот про "буриданового віс­люка" (приписується французькому вченому початку XIV ст. Ж. Буридану) розповідає про голодну тварину, яка стоїть рівно посередині між двома копицями сіна. Цей віслюк начебто загине від голоду, оскільки у нього немає підстав зробити крок у той чи інший бік.

Яке відношення має цей анекдот до проблеми свободи волі? Яку теорію волі покладено в його основу?

17.7. Зайшовши до кімнати і привітавшись, експериментатор відразу ж виходив до іншого приміщення, звідки непомітно спо­стерігав за поведінкою досліджуваного. Той, як правило, спокій­но чекав 10—15 хв, а потім починав непокоїтися, не розуміючи, що він має робити. При цьому майже всі досліджувані шукали якусь зовнішню опору для своїх дій. Один, наприклад, викорис­тав рух часової стрілки ("Як тільки стрілка займе перпендику­лярне положення, я піду").

А Яку закономірність виявляє цей експеримент? Чому досліджувані шукали для своєї поведінки зовнішню опору?

17.18. Досліджуваним пропонували на вибір завдання, одні з яких вимагали наполегливості, а інші — механічного перебиран­ня способів дій. З'ясувалося, що впевнені, організовані і ціле­спрямовані з них обирали тільки перші завдання, а безініціа­тивні, безвідповідальні, схильні покладатися на волю обставин — тільки другі.

А Про що свідчать ці дані? Який аспект волі вони характери­зують ?

17.20. Є люди, які без особливої необхідності вдаються до не­безпечних, ризикованих дій. Напевно, не випадково деякі водії їздять так, начебто навмисне шукають небезпеку, а альпіністи обирають найскладніший шлях до важкодоступної вершини.

А Чи можна вважати такі дії вольовими ? Як пояснити їх природу?

18.2. Понад 2000 років тому Гіппократ пояснював індивіду­альні відмінності між людьми співвідношенням рідин, що вхо­дять до їхнього організму. У першій половині нинішнього сто­ліття було відкрито залежність таких відмінностей від властивос­тей нервової системи людини і тварин. У світлі цих даних пояс­нення Гіппократа здавалося помилковим. Проте з'являються по­відомлення про зв'язок індивідуальних відмінностей зі станом гормональної системи та обмінних процесів організму.

А Чи мав рацію Гіппократ ? Що ж лежить в основі індивідуальних відмінностей між: людьми ?

18.7. Порівняння результатів роботи водіїв — представників слабкої і сильної нервової системи — показало, що не мали аварій і серйозних порушень не "сильні", як слід було б чекати, а "слабкі". Останні велику увагу приділяють плануванню і органі­зації своєї роботи ("програють" маршрут, особливо на складних ділянках траси, частіше, ніж "сильні", проводять профілактичні огляди машини, уникають поїздок уночі).

А Що виявило це дослідження? Які висновки випливають з нього?

18.11. Російські космонавти Валентин Лебедєв і Анатолій Бе­резовий провели разом на орбіті 211 діб. Ось їхні характеристики: "Валентин — людина дуже організована, вольова, цільна, методично впорядкована. Дуже емоційний, але твердо володіє собою... Анатолій — більш імпульсивний, відкритий, захоплюється ідеями, фонтан пропозицій і ініціатив... Небагатослівна стрима­ність Валентина слугує стрижнем і опорою запальності Анатолія. Один мудро скаже два коротких слова, інший — десять гарячих, потім обміняються поглядом — задоволені один одним". Вони успішно виконали програму польоту, причому, як вважають фа­хівці, також завдяки сумісності темпераментів.

А Про які властивості темпераменту цих космонавтів йдеться? На чому ґрунтується сумісність їхніх темпераментів?

18.12. Олена К., шестикласниця, тиха, зовнішньо невиразна дівчинка. В оточенні однокласників прагне бути непомітною, під час перерви тримається біля стінки, уникає галасливих ігор. Віль­ний час проводить здебільшого одна. На уроках не піднімає руки, на запитання вчителя відповідає дуже тихо. Коли дорослі намага­ються посилити її активність, то ображається, може заплакати.

А Що можна сказати про темперамент цієї дівчинки ? Як він міг сформуватись ?

18.14. Студент Микола У. — неврівноважений, імпульсивний, Рвучкий у рухах, дратівливий юнак. Він відгукується на будь-які події у студентському житті, приймає їх близько до серця. До кінця дня, як правило, втомлюється і потребує тривалого відпо­чинку, але у потрібний момент активізується і стає впевненою в собі людиною. Долаючи невпевненість, часто виступає на фа­культетських зборах, підтримуючи, як правило, думку декана. У Миколи немає великих здібностей, але завдяки наполегливості він вчиться добре.

А Які властивості притаманні темпераменту цього студента? В чому полягають особливості прояву їх?

18.19. Вісім цуценят двох поносів у довільному порядку було поділено на дві групи. Цуценят однієї групи виховували на волі, а другої — в клітці, звідки їх не випускали навіть під час приби­рання. Через два роки дослідили особливості формування у цих собак умовних рефлексів. З'ясувалося, що практично всі собаки, виховані у неволі, виявляли пасивно-оборонний рефлекс (боя­гузливу поведінку), характерний для слабкої нервової системи. Лише одна тварина виявила властивості сильної нервової системи. У другій кількість і "сильних", і "слабких" собак була приблизно однаковою.

Який висновок випливає з цього дослідження? Що воно дає для Розуміння природи темпераменту людини?

18.20. К. Д Ушинський, характеризуючи стан проблеми темпе­раменту, зазначав: "Типи темпераменту, створені стародавніми, вражають своєю істиною; але так само, як і всі поетичні творін­ня, будучи прикладеними до дійсності, негайно потребують без­лічі винятків". І далі: "Щоб домогтися в темпераментах фактич­ної істини, слід було б відкрити фізичні причини їх, але зробити Це, незважаючи на всі спроби, досі не вдалося" [33, 441—442\. А Як можна оцінити це висловлювання з позицій сучасної психології темпераменту? Чи вже досягнута "фактична істина"? [З, 45-55; 17, 3-18, 254-276; 18, 95-129, 20, 183-186; 22, 365-366; 24, 394-395; 26, 156-165; 31, 166-185; 32, 145-146] 18.21. Уявіть, що до Вас звертається допитливий учень: "Люди, які мешкають у районах Землі, близьких до екватора, темпера­ментніші, ніж люди, що живуть у північних широтах. Письмен­ники, описуючи, наприклад, скандинавів, з одного боку, й іта­лійців, французів, з іншого, наділяють їх протилежними власти­востями темпераменту. Чи означає це, що темперамент людини залежить від її проживання у певному географічному поясі?" А Що Ви відповісте цьому учневі?

19.1. Від здібностей, як відомо, залежить успішність оволодін­ня людиною знаннями, вміннями, навичками в школі і вузі, рівень професійної майстерності. Слід було б очікувати, що і життєві успіхи будуть прямо залежати від здібностей. Проте досвідчені педагоги знають: далеко не всі здібні учні можуть похвалитися життєвими досягненнями, і навпаки, учні, які не відзначались великими здібностями, досягали неабияких життєвих висот.

А Чому так буває? Чому життєві успіхи людини не залежать без­посередньо від її здібностей?

19.6. В. А. Моцарт у 4 роки почав писати музику, у 8 — створив перші сонати і симфонії, в^# 11 — оперу. /. Ю. Рєпін у 3 роки вирі­зував з паперу коників, а у 6 — малював фарбами. Досить рано прокинувся поетичний і малярський геній Т. Г. Шевченка. X. Ка-пабланка у 13 років став чемпіоном Куби, а свою першу шахову перемогу здобувшу 4 роки, через кілька годин після того, як поба­чив гру батька з сусідом. Т. Едісон почав своє винахідництво в 12 років, коли, розвозячи газети, організував у багажному вагоні ла­бораторію. У. Гамільтон у 12 років володів дванадцятьма мовами.

А Про що свідчать подібні факти?Як вони характеризують приро­ду здібностей?

19.11 Дослідник математичних здібностей В. А. Крутецький визнав, що "мозок деяких людей своєрідно орієнтований (на­строєний) на виділення з довколишнього світу подразників типу просторових і числових відношень і символів і на оптимальну роботу саме з такими подразниками". Тому "звичайним матема­тиком можна стати, видатним, талановитим математиком пот­рібно народитись" [54, 298\.

Чи стосується цей висновок інших здібностей? Як він узгоджу-ється з розумінням природи здібностей?

19.19. Дали вказівку - контролюйте не дотритння чесними один з одним: ваш геніїв — хіба не не тактика керівника? Могутність людського Розуму», моіГост?розвитку здібностей до рівня таланту" «і вислови пр^ю лоскочуть самолюбство. Ось я, наприюіа. Розумний від природи. А "дурень залишиться дурнем, хоч засип його зірками". "Ви не вірите людині, не вірите в и талант. У Цьому витоки вашого прагнення до жорстокості, дисципліни насильства Чи можна, дбаючи про всебічний розвиток особис­тості, розв'язувати цю задачу батогом? Розвиток і насильство. Чи можна пов'язати ці поняття? Талант - завжди любов до життя, до людей, до Батьківщини, гостре відчуття власної гідності.

Хто має рацію в цій дискусії? Які висновки випливають з її аналізу?

20.2. Давньогрецький філософ Теофраст (III ст. до н. є.) опи­сав характери своїх сучасників. Ось що він пише про безтак­тну людину: "До зайнятого... приходить за порадою і вриваєть­ся з натовпом бражників у дім своєї милої, коли та лежить у лихоманці. До вже потерпілого при поручительстві він зверта­ється з проханням бути його поручителем... На весіллі він по­чинає поносити жіночу стать. Людину, яка тільки-но прийшла додому стомлена, він запрошує на прогулянку. До того, хто продав що-небудь, він може привести покупця, який пропо­нує більш високу ціну. На зборах, коли всі вже знають і зрозу­міли суть справи, він встає і починає розповідати все спочат­ку... Коли раба карають ударами батога, він стоїть поряд і роз­повідає, між іншим, як у нього якийсь раб повісився після шмагання"

Які висновки випливають з цього опису? Чи залежить характер людини від історичного часу?

20.4. Ознаками характеру вважають: наявність властивостей, що відрізняють одну людину від іншої; їх стійкість; виявлення у вигляді своєрідної поведінки; зв'язок з інтелектом, емоціями, во­лею. Проте й особистість має суто індивідуальні і стійкі властивості інтелекту^ь зовнішній (та ж поведінка) і внутрішній (інте-' моцц, _ВШМ)

Ці поняття описують у психології одну й ту к Ухильність? Чи можна обійтись якимось одним з них?

20.7. Група студентів мала схарактеризувати свого товариша, використовуючи лише прислівники. В результаті було отримано такий ряд слів: стриманий, серйозний, емоційно стійкий, сум­ лінний, ініціативний, чутливий, чуйний, творчий, активний.

А Які з цих слів описують характер, а які темперамент? Як це можна визначити?

20.8. Порушення дисципліни на уроці може бути прагненням учня спровокувати вчителя, наслідуванням однокласника, способом позбавитися втоми, бажанням привернути до себе увагу тощо. При цьому загалом він може бути дисциплінованим уч­нем. Доброзичлива і гуманна людина може критично, а то й во роже ставитись до когось з довколишніх. Батько сімейства вдома може бути доброзичливою, чуйною людиною, яка охоче підкоря­ється дружині, а на роботі — суворим і вщіогливим керівником, непривітним з підлеглими.

Чи не суперечать ці приклади уявленню про цільність характеру? Можливо, в людини не один, а два характери?

20.9. Сім пар розлучених з дитинства монозиготних близнюків виховували в разюче подібних умовах, 27 парами опікувалися родичі батьків, 13 пар поділили між собою друзі їхніх батьків, 10 пар зростали у родинах незнайомих між собою людей. Було ви­явлено, що ступінь подібності між близнюками від групи до гру­пи зменшувався, причому більше це стосувалося характеру, а менше — здібностей.

Про що свідчать ці результати ? Що вони дають для розуміння природи характеру?

20.11. Народна мудрість говорить: "Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю".

▲ Про яку закономірність становлення характеру тут ідеться? Чи має вона наукове обґрунтування?

20.14. Дмитро Б., восьмикласник, — жвавий, енергійний, швид­кий у рухах хлопець. Йому подобається бути в центрі уваги. При­скіпливий до своєї зовнішності: першим серед однокласників почав стежити за модою. Вчиться добре, легко і швидко схоплює матеріал на уроках, віддає перевагу предметам природничо-на­укового і математичного циклу, любить розв'язувати складні за­дачі. Темп мовлення високий, мовлення виразне. Дмитро надає допомогу батькам у веденні домашнього господарства, допома­гає у навчанні молодшому братові-другокласнику, причому заре­комендував себе як терплячий, витриманий вихователь. Проте батьки відзначають, що останнім часом поведінка сина погіршитись?

20.21. Уявіть, що до Вас звертається допитливий учень: "Я читав, що монозиготні близнюки, схожі за фізичним і розумовим розвитком, мають різний характер. Причому ці відмінності най­помітніші тоді, коли такі діти розлучені і живуть у різних сім'ях. Тому я вважаю, що характер визначається не спадковістю, а умо­вами життя людини. Проте не можу збагнути, чому ж відрізня­ються характери близнюків, які ростуть в одній сім'ї, а отже, перебувають в однакових умовах"

Що Ви відповісте цьому учневі?