Логопедична анкета для учнів

1. Прізвище, ім'я, в якому класі навчаєшся.

2. Коли почав заїкатися?

3. Пам'ятаєш це сам чи зі слів батьків?

4. Чи погіршувалося мовлення з віком?

5. Де важче говорити: у школі, в магазині...?

6. Як відповідаєш на уроках (усно, письмово, після уроків)?

7. Яким є твоє мовлення з однолітками, батьками, незнайо­мими людьми?

8. Чи змінюється твоє мовлення залежно від часу доби, пори року?

9. Чи бувають періоди плавного мовлення?

10. Зберігається заїкання, якщо тебе ніхто не чує?

11. Заважає заїкання — як, де, чому?

12. Чи псується настрій через мовлення?

13. У чому твої мовленнєві труднощі (що ти відчуваєш, коли мовлення неможливе)?

14. Як впливає хвилювання на твоє мовлення?

15. Якщо ти лікувався від заїкання, то якими вивченими прийомами користувався?

16. Чи продовжуєш удома займатися самостійно?

17. Коли ти говориш краще: коли думаєш про мовлення чи коли забуваєш про заїкання?

18. Твоє мовлення впливає на успішність у школі?

19. Як оцінюєш своє заїкання за ступенем?

20. Чи хочеш лікуватися?

Додаток З

Вимоги до логопедичних занять із дітьми, які заїкаються

1. Логопедичні заняття мають відображати основні завдання корекційно-педагогічного впливу на мовлення та особистість

дитини.

2. Логопедичні заняття повинні проводитися в певній сис­темі, послідовно, поетапно з урахуванням основних особливос­тей кожної дитини; з опорою на свідомість і активність дітей; на заняттях слід використовувати посібники, наочні й технічні засоби навчання; заняття мають сприяти міцності навичок пра­вильного мовлення та поведінки.

3. Логопедичні заняття повинні узгоджуватися з вимогами про­грам виховання та навчання дітей дошкільного і шкільного віку.

4. На заняттях має передбачатися тренування правильного мовлення та поведінки за різних умов. Із цією метою викорис­товується весь арсенал логопедичних занять: численні форми роботи з розвитку мовлення, дидактичні, рухливі, сюжетно- рольові та творчі ігри, екскурсії, підготовка та участь у дитячих ранках, концертах тощо.

5. Заняття слід організовувати так, щоб дитина говорила на них без заїкання і супутніх порушень.

6. Заняття повинні підтримувати у дитини гарний настрій, впевненість у своїх силах, бадьорість.

7. На заняттях мають бути зразки правильного мовлення: самого логопеда, магнітофонні записи, платівки, виступи дітей, які успішно пройшли курс логопедичних занять тощо.

8. Заняття мають проводитися на фоні правильного ставлення оточуючих до дитини і правильного виховання.

9. Логопедичні йняття проводяться у труповій формі Комплек­тування груп відбувається з урахуванням віку та діагнозу дітей.

Додаток 4

ПРАВИЛА МОВЛЕННЯ

1. Коли говориш, дивися в очі співрозмовника. Це допоможе подолати збентеження.

2. Стеж, щоб під час мовлення не було емоційного напру­ження.

3. Перед тим, як почати говорити, подумай, що ти хочеш сказати.

4. Перед мовленням вдихни, потім починай говорити — плав­но, на видиху.

5. Повітря витрачай в основному на голосні звуки. Виділяй наголошені голосні.

6. Чітко вимовляй усі голосні звуки.

7. Суворо дотримуйся пауз між реченнями.

8. Довгі речення поділяй на смислові частини по 3—4 слова; між ними пауза — і знову вдихни.

9. Усі слова в реченні вимовляй злито, як одне довге слово.

10. Говори чітко, голосно, виразно.

Додаток 5