Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Korektsiya_zayikannya олефір.doc
Скачиваний:
140
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
724.48 Кб
Скачать

Пам'ятка для розвитку плавного мовлення

        1. Виховуй у собі сміливість, витримку і волю.

        2. Не відступай від поставленої мети, будь наполегливим у її досягненні. Вір у свої сили та можливості.

        3. Вчися володіти собою і зберігати спокій у будь-якій ситу­ації. Стримуй роздратованість, змагайся із вразливістю, схиль­ністю до образ.

        4. Закріплюй правильні мовленнєві навички в повсякденному житті, не хвилюйся через можливі труднощі й невдачі.

        5. Чергуй працю з відпочинком, правильно їх організо­вуй.

        6. Завжди та всюди у розмові дотримуйся правил мовлення.

        7. Користуйся різними випадками, щоб говорити.

        8. Плануй свій день. Виділи певний час для самостійної ро­боти над мовленням удома.

        9. Якщо хочеш досягти успіху, працюй над мовленням ак­тивно й систематично.

        10. Не бійся можливих невдач. Пам'ятай, що труднощі до­лаються поступово і наполегливо!

Додаток б

РЕЖИМ ПІД ЧАС РОБОТИ НАД МОВЛЕННЯМ

Шановні учні! Ми будемо працювати разом, щоб покращи­ти ваше мовлення. Проте не думайте, що вам досить тільки ретельно відвідувати кабінет, а решта станеться саме собою. Успіх залежить від вас, від вашої старанності. Ви маєте суворо дотримуватися такого режиму:

          1. Вчасно прокидатися і вчасно лягати спати. Сон повинен тривати приблизно 10 годин.

          2. Забороняються ігри, які збуджують або втомлюють нервову систему (футбол, штанга). Це ще більше погіршує мовлення.

          3. Під час лікування мовлення корисно бувати на повітрі, ка­татися на ковзанах, лижах. Добре займатися цікавими і спокій­ними іграми: шахами, шашками.

          4. Потрібно щоденно проводити мовленнєву зарядку за всіма компонентами (вправи на розслаблення, дихальні, артикуляцій­ні, голосові, рахунок, логоритмічні вправи).

Будьте впевнені, наші заняття принесуть гарний результат. Ваше мовлення стане плавним.

Додаток 7

ВПРАВИ

Релаксація

Вправи на розслаблення м'язів, рук, ніг, тулуба, шиї. Три­валість занять — 10 хвилин. Релаксацію проводити на кожному занятті.

Вправи для рук

Вправа «Кулачки»

Стиснути пальці рук у кулачки, а потім махнути, кистями так, щоб пальці розправились.

Вправа «Олені»

Схрестити руки над толовою із сильним напруженням (тверді, як роги), а потім швидко розслабити й опустити вздовж тулуба.

Вправа «Підйомний кран»

Витягнути руки вперед і напружити, ніби на них лежить важкий вантаж. Потім швидко розслабити, як після різкого звільнення від вантажу, опустити руки на «пухову ковдру».

Стискання і відпускання уявного гумового м'яча.

Вправи для ніг

Вправа «Засмагаємо»

Сидячи, випрямити ноги з напруженням (потягнутися, ніби на пляжі під сонцем) і потім розслабити.

Вправа «Ножиці»

Сидячи, випрямити напружені ноги, розвести в сторони, потім опустити, розслабитися.

Вправа «Пружинки»

Пальцями ніг натискати на уявні пружинки на підлозі, чер­гуючи напруження з розслабленням.

Вправа «Журавель на болоті»

Ходьба з високим підніманням колін і витягуванням униз ступенів ніг при напруженні м'язів, із розслабленням м'язів при опусканні ноги.

Вправи для тулуба

Вправа «Прання»

Нахилитися й робити рухи, які нагадують полоскання білиз­ни, потім випрямитися і виконувати рухи, що імітують розві­шування білизни на високу мотузку.

Вправа «Ляльки»

  • «Буратіно» — завмерти в позі дерев'яної ляльки, розсла­битися.

  • «Ганчір'яна лялька» — повне розслаблення всього тіла.

  • «Спортсмен» — імітація піднімання штанги з напружен­ням і розслабленням усього тіла після її опускання. У такій же послідовності піднімання гирі однією, а потім другою рукою і перетягування каната.

Вправи для шиї

Вправа «На ниточці»

Почергове напруження і розслаблення м'язів шиї (голова «на ниточці» впала на груди, на ліве плече, на праве плече).

Вправа «Допитлива Варвара»

Дивитися вліво (витягаючи шию з напруженням), дивитися вправо, а потім знову вперед. Відпочивати.

Вправи для органів артикуляції

Вправа «Жабенята»

Розтягнути губи в посмішку з напруженням, потім розсла­бити і повернути назад.

Вправа «Впертий язик»

Із силою натиснути язиком на верхні зуби, потім розслабити, спокійно опустити вниз. Із силою натиснути на нижні зуби, розслабити, дати відпочити.

Почергове стискання і розстискання зубів.

Додаток 8

ТЕКСТИ ДЛЯ ПЕРЕКАЗУВАННЯ

СИНИ

Дві жінки брали воду з криниці. До них підійшла третя. І старенький дідусь сів відпочити на камінчик.

Ось одна жінка каже другій:

  • Мій син спритний і сильний, ніхто його не подужає.

  • А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу не­має, — каже друга.

А третя мовчить.

  • Чому ж ти про свого сина не скажеш? — запитують у неї сусідки.

  • А що казати, — мовить жінка. — Нічого в ньому особли­вого немає.

Набрали жінки повні відра води й пішли. А дідусь — за ними. Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки, розпліскується вода, ломить спину. Аж раптом три хлопці вибігли.

Один через голову перевертається, колесом крутиться — ми­луються жінки.

Другий пісню співає, соловейком заливається — заслухалися жінки.

А третій до матері підбіг, узяв у неї важкі відра й поніс.

Запитують жінки в дідуся:

  • Ну що? Як наші сини?

  • А де ж вони? — відповідає дідусь. — Я тільки одного сина бачу!

(В. Овсєсва.)

ВТРАЧЕНИЙ ДЕНЬ

У одного батька було троє синів — маленьких хлоп'ят.

Ввечері батько питає хлопчиків:

  • Розкажіть, як ви сьогодні прожили день.

Юрко відповів:

  • Я сьогодні посадив дерево.

  • Ти добре прожив день, — сказав батько.

Микола відповів:

  • Я сьогодні зайчика намалював.

  • Ти теж добре прожив день, — сказав батько.

Петрик відповів:

  • Я сьогодні... у м'яча грав і морозиво з'їв...

  • У тебе сьогодні втрачений день, — сказав батько.

(В. Сухамлинський)

ПО ВОЛОСИНЦІ

Теплого весняного дня бабуся Марія повела свого онука Петрика до лісу.

Першокласник Петрик був ледаченьким хлопчиком. Збира­ючись до лісу, бабуся дала йому нести вузлик з їжею і водою. Петрикові вузлик здався дуже важким. Бабуся понесла їжу сама, а хлопчикові дала тільки пляшку з водою.

Прийшовши до лісу, бабуся з онуком сіли відпочити. Аж рап­том побачили, як до куща прилетіла маленька пташка. У дзьоби­ку вона тримала волосинку. Петрик тихенько підвівся й глянув на кущ. Він побачив велике волосяне гніздо.

Пташка швидко літала до гнізда, щоразу приносила по во­лосинці.

Петрик від подиву та хвилювання стояв, широко відкривши очі.

  • Бабусю, — пошепки запитав він, — невже вона по воло­синці носила і збудувала таке велике гніздо?

  • Так, по волосинці, — відповіла бабуся. — Це працьовита пташка.

Петрик задумався.

Через хвилину він сказав:

  • Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто...

(В: Сухомлинський)

ЛИСИЦЯ ТА РАК

Біжить лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться — рак виліз із води на камінь та клешні точить, шоб гостріші були.

  • Здоров був, раче! — каже йому лисичка. — 3 тим днем, шо сьогодні! Це ти, мабуть, до косовиці готуєшся, що клешні об камені гостриш?

Поздоровкався рак та й каже:

  • Я клешнями роблю те, що ти зубами. Отож треба, шоб гостріші були.

А лисиця йому:

  • Тепер я бачу, чого з тебе люди сміються, розказуючи, як ти сім літ по воду ходив, та й ту на порозі розлив! Як його ходити, коли на ногах зуби? Признайся, що таки правду люди говорять про тебе!

  • Може, колись те й правдою було, та тепер брехнею стало! Ось коли хочеш, то давай побіжимо наввипередки. Я тобі ше на один скік уперед ходу дам. Біжимо до тієї осички, що стоїть онде на узліссі.

  • Як так, то й так, — каже лисиця.

Повернулася до лісу, стала на один скок уперед проти рака та й дожидає, коли той звелить бігти. А рак, учепившись клешнями за лисиччиного хвоста, підібгав усі вісім сво'іх ніг та й гукнув:

  • Ну!

От лисичка і подалася впродовж поля. Добігає до осики, повернулась, щоб подивитись, де той рак чимчикує, аж чує позад себе:

  • Та й забарилася ти, лисичко! Я вже й на осику лазив, усе визирав, чи скоро ти прибіжиш.

Дуже здивувалася лисичка, аж рота роззявила:

  • Чи то ж видано! — каже.

І більше не сміялася з рака.

(Українська народна казка) СИНИЧКА

Коли я снідав, над головою враз щось цвірінькнуло. Гля­нув — у кімнаті пурхає зелененька пташка з чорною манишкою. Синичка!

Надворі було холодно, пташці захотілося погрітись, а ква­тирка у вікні була відчинена. Мабуть, ще й їсти хотіла, бідо­лашна.

Я причаївся. Сиджу й не ворушуся. Тільки очима позираю за пташкою. Пурхала, пурхала, потім опустилася на край канапи і крутить голівкою — до мене придивляється. Оченята блищать, як краплинки чорнила. Я посміхнувся.

Синичка пурхнула й сіла край столу, а біля мене стояла вазочка з грудкою масла. Синичка — скік, скік, скік, потім стрибнула на вазочку й заходилася клювати масло. Перед самим моїм носом.

  • Може, ти цукор будеш їсти? — спитав я й підсунув їй цукорницю.

Синичка відскочила на край столу, зиркнула на цукор — по­думала, мабуть, що це білий сніг, і пурхнула на буфет.

Снігу вона й надворі скільки завгодно наїсться, а от гарбузове насіння — це не часто трапляється. Дивлюсь, лушпиння з-під її дзьобика розлітається на всю кімнату.

Від задоволення вона навіть цвірінькнула, Я повернувся до неї і кажу:

  • Синичко, синичко, зеленая птичко, заспівай!

Синичка підняла голівку й зацвірінькала. А потім пурхнула

і вилетіла надвір.

Другого ранку синичка знову залетіла в мою кімнату — і просто до масла.

Тепер ми щодня снідаємо вдвох.

(П. Панн)

РУДЕНЬКИЙ

На дитячому майданчику гралося двоє хлопчиків і дівчинка. Бабуся дала кожному по цукерці. Чорнявий хлопчик похапливо тицьнув цукерку до рота. Тимчасом дівчинка і руденький хлоп­чик свої ще тільки розгортали. Враз чорнявий хлопчик вихопив у дівчинки цукерку і дременув у під'їзд. Дівчинка зойкнула, скривилась і заплакала.

Руденький подивився на дівчинку, тоді на свою цукерку, тоді знову на дівчинку, тицьнув їй цукерку і швидко пішов геть. Наче боявся, що вона поверне її.

Коли хлопчик проходив повз дідуся, який сидів на лавочці і все бачив, той усміхнувся до малого і сказав:

  • Ти зробив правильно. Ти хороший хлопчик.

Руденький спинився, почервонів. Потім зітхнув:

  • Ні, дідусю, я не зовсім хороший... Мені не хотілося від­давати... Правда! І чого поганим бути легко, а хорошим важко? Мені інколи хочеться бути поганим. Але... соромно.

Дідусь повільно глянув на нього.

  • Ну, тоді я помилився. Пробач. Ти не просто хороший хлопчик. Ти справжній молодець! Бо в тебе є совість. А совість, голубе мій, — це в людині головне.

І дідусь ласкаво поплескав його по плечу.

(В. Нестойко)

Додаток 9