- •Курсова робота
- •Розділ і. Фразеологізми в системі української мови
- •1.1 Фразеологізм як окрема мовна одиниця. Основні ознаки фразеологічних одиниць
- •1.2 Класифікація фразеологічних одиниць. Джерела їх виникнення
- •Джерела виникнення фразеологізмів:
- •1.3 Стилістичне використання стійких і видозмінених фразеологізмів у творах художньої літератури
- •1.4 Функціональний аспект фразеологічних одиниць
- •Фразеологічні одиниці в синтаксично залежній та синтаксично автономній позиціях
- •Розділ II. Фразеологічні зрощення в художніх творах українських письменників
- •2.1 Фразеологічні зрощення у мові твору л. Костенко “Берестечко”
- •2.2 Використання фразеологічних одиниць у творчості м. Стельмаха
- •Висновки
- •Список використаної літератури
Висновки
У ході дослідження ми проаналізували стан проблеми на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки. Дійшли висновку, що проблема дослідження елементів розмовного стилю в художньому тексті постійно перебуває в полі зору українських мовознавців (І. Білодіда, В. Ващенко, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюха, В. Русанівського, Н. Сологуба, І. Чередниченко). Більшість науковців зазначало, що в мові художнього твору відбувається стилізація розмовності, тобто свідоме переймання письменником характерних особливостей розмовного стилю з метою створення відповідного колориту в художньому тексті. Саме з метою стилізації розмовності в мові художньої літератури письменники використовують фразеологію, окремі слова, властиві живому усному мовленню, синтаксично-інтонаційну будову речень.
В українському мовознавстві розмовні елементи художньої мови традиційно розглядаються у зв’язку з вивченням індивідуальних стилів письменників.
Слід зауважити, що функціонування фразеологічних зрощень у творчості Михайла Стельмаха та Ліни Костенко розглядалося досить поверхово у сучасному мовознавстві, що і зумовило вибір теми нашої курсової роботи.
Також, розглянули сутність понять: “фразеологічна одиниця”, “фразема”, “фразеологічні зрощення”, “фразеологічні єдності”, “фразеологічні вислови” та ін.
З’ясували, що у сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікацій фразеологізмів, які прийнятні й для української фразеології. За семантичною злитістю компонентів розрізняють: а) фразеологічні зрощення, б) фразеологічні єдності, в) фразеологічні сполучення (В. В. Виноградова). До них додаються ще фразеологічні вислови (за класифікацією М. М. Шанського).
Оскільки, фразеологія української мови сформувалася протягом ба¬гатовікового історичного розвитку мовної творчості україн¬ського народу, його контактів з іншими народами і їх культурами, то це сприяло утворенню відповідних джерел фразеології.
Детально розглянули особливості функціонування фразем у структурі українського речення: в ролі дієслівного та іменного присудків, в ролі підмета, в ролі обставини, додатка, означення, а також звернули увагу на вживання фразеологічних одиниць у вигляді звертань, вставних та вставлених конструкцій.
Проаналізувавши мову роману Ліни Костенко “Берестечко”, виділили три основні структурно-граматичні типи фразеологічних одиниць та дослідили багатство фразеологічних зрощень талановитої письменниці.
Індивідуальний стиль Ліни Костенко характеризується афористичністю мислення, яка часто ґрунтується на фразеологічному багатстві мови. Фразеологізми акумулюють у собі великий обсяг інформації, наявної у ментальному лексиконі, відображають світ національного світосприйняття предметів і понять, допомагають передати духовно-емоційний досвід певного етносу.
Виявили і дослідили у текстах М. Стельмаха особливості творення “обіграних” фразеологічних одиниць. Простежили їх стилістичний потенціал у творчості письменника.
Фразеологічні одиниці розмовного джерела є засобом створення національного колориту, виступають одним із компонентів розгортання сюжету, допомагають авторові дати яскраву характеристику дійових осіб, посилити експресивність авторської мови. Письменник залучає у свої твори відшліфовані в народній мові традиційні фразеологічні одиниці, а також робить оригінальні зміни й доповнення в структуру фразеологічних сполук, трансформує їх.