Висновки

У ході нашого дослідження відповідно до поставлених завдань ми можемо зробити наступні висновки.

По-перше, Конституційний Суд як єдиний орган конституційної юрисдикції здійснює свою організаційну діяльність відповідно до чинного законодавства та організаційно-правових актів, що приймає Конституційний Суд, забезпечуючи права, свободи і обов'язки людини та громадянина. Він не може виходити за межі своєї діяльності та не дублює діяльність інших органів правосуддя.

Конституційний контроль, тобто забезпечення відповідності законів та інших правових актів конституції, запроваджено в усіх сучасних демократичних державах. Він здійснюється, як правило, спеціальними державними органами, серед яких у Європі вже порівняно давно віддана перевага органам конституційної юрисдикції – конституційним судам.

Вперше в українській історії, такий багатий на безаконня та несправедливість, Конституційний Суд створено відповідно до Конституції. Це має сприяти стабілізації і зміцненню конституційного ладу в Україні, утвердженню принципу верховенства права та найвищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпеченню її конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Головною проблемою, з якою зіткнувся Конституційний Суд України, стало протиріччя між стратегічним курсом, що його обрало суспільство, і тими глибокими формаційними перетвореннями, які охопили економічну, політичну, соціальну, юридичну сфери життя.

Стара радянська конституційно-правова доктрина виявилася нездатною обслуговувати вимоги соціального розвитку. В цій ситуації Конституційний Суд України змушений діяти, з одного боку, як складова державного механізму, з іншого – як науковий центр розвитку конституційно – правової думки.

Отже, Конституційний Суд України є спеціальним органом правосуддя і водночас органом державної влади нарівні з такими конституційними органами, як Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.

По-друге, у Франції поняття конституційного контролю позначає не тільки функцію загального або спеціального суду, а й окремий інститут, який ототожнюється з відповідними органами і з сукупністю правових норм, що регламентують їхню організацію та діяльність. Конституційний контроль у Франції має свої особливості і дещо виходить за рамки відомих двох моделей конституційного контролю. Конституційність актів, витікаючих від державних органів, розглядається різними органами: від парламенту – Конституційною радою, від органів виконавчої влади – Державною радою.

По-третє, підсумовуючи порівняльну характеристику органів французької моделі конституційної юстиції і України, хотілося б відзначити, що досвід Франції та країн, які запозичили французьку модель конституційного контролю, засвідчив низку проблем цієї моделі. В основі цих проблем – відсутність у органів конституційної юстиції права здійснювати наступний конституційний контроль, обмежений характер конституційного контролю та відсутність у приватних осіб права здійснювати запит щодо відповідності положень законодавства Конституції. Очевидно, що саме вказаними вище недоліками французької моделі конституційної юстиції пояснюється і розглянуті нами зміни до Конституції Франції, які наблизили організації конституційного контролю П’ятої Республіки до класичної європейської моделі конституційного контролю до якої належить і Українська держава.