- •2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки.
- •3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
- •4. Філософські основи педагогіки.
- •5. Суть нової методології педагогіки.
- •6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
- •7. Педагогічні цінності.
- •8. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
- •9. Методи педагогічних досліджень.
- •Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. 1. Особистість і умови її розвитку
- •2. Спадковість у людському розвитку.
- •3. Соціалізація і становлення особистості.
- •4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості.
- •Тема 3. Мета виховання. Тема 3. Мета виховання. 1. Поняття про мету виховання.
- •2. Умови і фактори визначення цілей виховання.
- •3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
- •4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
- •5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання.
- •6. Основні тенденції розвитку освіти.
- •Тема 4. Педагогічний процес. Тема 4. Педагогічний процес. 1. Суть педагогічного процесу.
- •2. Рушійні сили педагогічного процесу.
- •3. Педагогічний процес як система.
- •4. Цілісність педагогічного процесу.
- •5. Закономірності педагогічного процесу.
- •6. Організація педагогічного процесу.
- •Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. 1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка.
- •2. Структура педагогічної діяльності вчителя.
- •3. Педагог демократичної школи.
- •3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя.
- •3.2. Педагогічна і гуманітарна культура.
- •3.3. Професійно значимі якості.
- •3.4. Професійна компетентність.
- •Тема 6. Дидактика: суть, дидактичні концепції, сучасні підходи.
- •1. Поняття про дидактику.
- •2. Основні дидактичні концепції.
- •3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці.
- •Тема 7. Процес навчання. Тема 7. Процес навчання. 1. Суть процесу навчання.
- •2. Процес навчання як система.
- •3. Цілі процесу навчання (цільовий компонент).
- •4. Стимулювання процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент).
- •5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент).
- •6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент).
- •7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності (контрольно-регулювальний компонент).
- •8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент).
- •9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання.
- •Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
- •2. Класифікація закономірностей навчання.
- •3. Поняття про принцип, правило.
- •4. Система дидактичних принципів.
- •Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. 1. Поняття про зміст загальної середньої освіти.
- •2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.
- •3. Теорії організації змісту освіти.
- •4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.
- •5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.
- •Тема 10. Форми навчання. Тема 10. Форми навчання. 1. Поняття про форми навчання
- •2. З історії форм організації навчання.
- •3. Індивідуалізація і диференціація навчання.
- •4. Урок - основна форма організації навчання.
- •5. Типи і структура уроків.
- •6. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.
- •7. Нестандартні уроки.
- •8. Допоміжні форми навчання.
- •10. Самоаналіз уроку.
- •Тема 11. Методи навчання. Тема 11. Методи навчання. 1. Поняття про методи навчання.
- •2. Класифікація методів навчання.
- •3. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
- •4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
- •5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
- •6. Бінарні методи навчання.
- •7. Ситуаційний метод.
- •8. Вибір методів навчання.
- •Тема 12. Засоби навчання. Тема 12. Засоби навчання. 1. Поняття про засоби навчання.
- •2. Прості засоби.
- •3. Складні засоби.
- •Тема 13. Діагностика навчання. Тема 13. Діагностика навчання. 1. Діагностика результатів навчання
- •2. Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
- •4. Оцінювання результатів навчання.
- •Тема 14. Процес виховання. Тема 14. Процес виховання. 1. Суть процесу виховання
- •2. Процес виховання як система.
- •3. Особливості виховного процесу.
- •4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
- •5. Механізми становлення особистості.
- •6. Школи гуманістичного виховання.
- •7. Закономірності і принципи гуманістичного виховання.
- •8. Самовиховання учнів.
- •Тема 15. Зміст процесу виховання. Тема 15. Зміст процесу виховання. 1. Поняття про зміст виховання.
- •2. Особливості змісту виховання в сучасній школі.
- •3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
- •3.2. Виховання розумової культури.
- •3.3. Філософсько-світоглядна підготовка.
- •3.4. Виховання основ моральної культури.
- •3.5. Виховання екологічної культури.
- •3.6. Трудове виховання і профорієнтація.
- •3.7. Виховання естетичної культури.
- •3.8. Формування фізичної культури.
- •Тема 16. Виховання особистості в колективі. Тема 16. Виховання особистості в колективі. 1. Форми виховання.
- •2. Колектив як форма виховання.
- •3. Педагогічне управління колективом.
- •4. Розвиток дитячого колективу.
- •5. Колектив і особистість.
- •6. Учнівський колектив.
- •7. Позашкільні форми виховання.
- •Тема 17. Загальні методи виховання. Тема 17. Загальні методи виховання. 1. Поняття про методи виховання.
- •2. Класифікація методів виховання.
- •3. Методи формування свідомості особистості.
- •4. Методи організації діяльності.
- •5. Методи стимулювання.
- •Тема 18. Технологія виховання. Тема 18. Технологія виховання. 1. Поняття про технологію виховання.
- •2. Комплексний підхід.
- •3. Виховні справи.
- •4. Тематика виховних справ.
- •5. Виховна справа як система.
- •Тема 19. Діагностика вихованості. Тема 19. Діагностика вихованості. 1. Діагностика і вимірювання вихованості.
- •2. Критерії вихованості.
- •3. Ступені вихованості
- •4. Методи діагностики вихованості.
- •Тема 20. Родинне та суспільне виховання. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. 1. Сім'я як специфічна педагогічна система.
- •2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.
- •3. Правові основи сучасного сімейного виховання.
- •4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
- •5. Суспільне виховання.
- •Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
- •Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
- •1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.
- •2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
- •3. Внутрішкільне управління.
- •4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління.
- •Тема 22. Процес управління. Тема 22. Процес управління. 1. Поняття про процес управління.
- •2. Функції внутрішкільного управління.
- •3. Прийняття рішень.
- •Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. 1. Інновації в освіті.
- •2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки.
- •3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація.
4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
Як уже зазначалося, в жодній країні світу немає виховання «взагалі». Воно завжди має конкретно-історичну форму вираження і спрямоване на формування особистості певної держави.
Цілі виховання в Україні зумовлені трьома чинниками: а) розпадом СРСР і проголошенням України самостійною державою; б) зміною соціально-економічної формації, переходом від соціалістичних суспільних відносин до ринкових, інтеграцією в європейське та світове товариство; в) побудовою демократичного суспільства.
Названі чинники передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму й громадянськості особистості; освіченість на світовому рівні, гуманізм, духовність, діловитість; активізацію кожної людини зокрема, її самореалізацію в матеріальній і духовній сферах суспільного життя, дотримання всіх прав людини. ''Метою освіти, - підкреслює закон України ''Про освіту, - є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору...'' ''Головна мета національного виховання, — сказано в Державній національній програмі
«Освіта», — набуття молодими поколіннями соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури національних взаємин, формування у молоді незалежно від національної приналежності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури».
Отже, мета виховання — всебічний і гармонійний розвиток особистості — з порядку денного не тільки не знімається, а й розвивається відповідно до нових цілей і цінностей, які стоять перед особистістю та суспільством. Мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, які об'єднуються в пріоритетні виховні напрями: розумове, моральне, трудове та інші. Дані напрями тісно пов'язані, доповнюють один одного, мають самостійне теоретико-методологічне значення. Водночас вони утворюють цілісну систему національного виховання.
Національне виховання — це виховання, яке здійснює все суспільство в цілому: сім'я, навчальні заклади, формальні і неформальні об'єднання, громадські організації, засоби масової інформації, заклади культури, релігійні об'єднання та ін. Найвагомішою складовою національного виховання є виховання, яке здійснюється державними установами, інститутами тощо. Але останнє є вужчим, поодиноким стосовно національного, що діє поза межами державного і має значно ширший діапазон впливу на процес соціалізації особистості. Загальноосвітні навчальні заклади покликані реалізувати вповні мету й основні завдання національного виховання. Водночас вони мають ряд специфічних виховних завдань: формування в учнів основ наукового світогляду, розвиток пізнавальної активності, культури розумової праці, вироблення уміння самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці тощо. Тому головними напрямами виховання дітей та молоді в практичній діяльності школи є: розумове, патріотичне, моральне, правове, трудове, екологічне, художньо-естетичне, фізичне, статеве виховання.
В умовах перехідного періоду центр ваги у формуванні всебічно розвиненої особистості переміщується на виховання громадянськості, яка акумулює системно-утворювальну характеристику громадянина незалежної України. «Реально метою виховання в умовах екологічної, економічної і духовної кризи нашого суспільства...має стати виховання життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина демократичного суспільства, який би у своїй життєдіяльності керувався культурно-національними і вселюдськими принципами». Установка на виховання активного в діях та вчинках громадянина сприятиме розвитку фізичного, психічного, соціального й духовного потенціалів індивідуальності вихованця, а самореалізація, самоствердження в громадській, трудовій, художній та інших видах діяльності — всебічному формуванню його особистості.
Нам уже відомо, що сучасна педагогіка розвинутих країн вирізняється неоднорідністю, значною кількістю теоретико-філософських платформ, які не збігаються між собою. Кожна педагогічна концепція пропонує своє вирішення проблеми цілей виховання.
Педагогіка екзистенціалізму ставить своєю метою озброєння людини досвідом існування. «Мета всього процесу виховання в тому, щоб навчити людину творити себе як особистість». Одне з центральних завдань виховання — допомогти людині зробити моральний вибір. Основою для моральної поведінки є три фундаментальні доброчинності: довіра, надія, вдячність. Будучи закладеними в природі людини, вони складають, за словами німецького філософа й педагога О.Ф. Больнова, ядро тієї системи доброчинностей, яка повинна формуватися вихованням. До числа простих форм моралі, які повинні формувати виховання, Больнов зараховує доброту, почуття обов'язку, чесність, надійність у всіх життєвих обставинах, глибоку повагу, покірливість, скромність, увагу до життя іншої людини, готовність їй допомогти й бути терпимим до виявів недосконалості.
Педагогіка неотомізму виступає за виховання людини, ідеалом життя якої є Бог. Згідно з вченням педагогів-неотомістів, необхідно піклуватися про обидві сторони людини — тіло і душу, але головне — душа. Тому близькою метою виховання є християнське удосконалення людини на землі, далекою метою — турбота про його життя в потойбічному світі, спасіння душі. Завдання виховання визначаються вічними вимогами християнської моралі, їх повинна висувати церква як вічний, незмінний і найбільш стабільний соціальний інститут.
Новогуманістична педагогіка, що розвивається на основі неопозитивізму, мету виховання бачить у формуванні інтелектуальної особистості. Відомий німецький педагог і психолог Л. Кольберг вважає, що виховання повинно спрямовуватися на розвиток свідомої організаційної структури особистості, яка дозволяє аналізувати, пояснювати і вирішувати важливі моральні та соціальні проблеми. У зв'язку з цим конкретне завдання — у кожній людині розвивати здібності до самостійних суджень і рішень.
Прагматична педагогіка виходить з того, що справжнє виховання не є зовнішнім впливом, а розвитком властивостей і здібностей, з якими людина з'являється на світ. Для того, щоб підготувати людину до життя, виховання повинно забезпечувати її зростання в практичній сфері, формувати досвід, розвивати практичний розум. Мета виховання — підготовка до життя. Завдання виховання: пробудження і розвиток внутрішньої активності, спрямованої на досягнення життєвих цілей людини; виховання підприємливості, соціальної коректності, високого почуття гідності, сили тощо. Педагогіка необіхевіоризму головну ціль виховання вбачає у формуванні «керованого індивіда» — справжнього громадянина, який сприймає систему, дотримується прав і обов'язків демократичного суспільства, є патріотом своєї общини, штату, держави, світу. Важливими завданнями цієї педагогіки є виховання почуття відповідальності, дисципліни в процесі праці.
Отже, на відміну від вітчизняної педагогіки, для якої завжди був характерний певний монізм і глобалізм ідей, сучасна педагогіка розвинутих країн дотримується курсу практичності, поміркованості та досяжності.