- •2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки.
- •3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
- •4. Філософські основи педагогіки.
- •5. Суть нової методології педагогіки.
- •6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
- •7. Педагогічні цінності.
- •8. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
- •9. Методи педагогічних досліджень.
- •Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. 1. Особистість і умови її розвитку
- •2. Спадковість у людському розвитку.
- •3. Соціалізація і становлення особистості.
- •4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості.
- •Тема 3. Мета виховання. Тема 3. Мета виховання. 1. Поняття про мету виховання.
- •2. Умови і фактори визначення цілей виховання.
- •3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
- •4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
- •5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання.
- •6. Основні тенденції розвитку освіти.
- •Тема 4. Педагогічний процес. Тема 4. Педагогічний процес. 1. Суть педагогічного процесу.
- •2. Рушійні сили педагогічного процесу.
- •3. Педагогічний процес як система.
- •4. Цілісність педагогічного процесу.
- •5. Закономірності педагогічного процесу.
- •6. Організація педагогічного процесу.
- •Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. 1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка.
- •2. Структура педагогічної діяльності вчителя.
- •3. Педагог демократичної школи.
- •3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя.
- •3.2. Педагогічна і гуманітарна культура.
- •3.3. Професійно значимі якості.
- •3.4. Професійна компетентність.
- •Тема 6. Дидактика: суть, дидактичні концепції, сучасні підходи.
- •1. Поняття про дидактику.
- •2. Основні дидактичні концепції.
- •3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці.
- •Тема 7. Процес навчання. Тема 7. Процес навчання. 1. Суть процесу навчання.
- •2. Процес навчання як система.
- •3. Цілі процесу навчання (цільовий компонент).
- •4. Стимулювання процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент).
- •5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент).
- •6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент).
- •7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності (контрольно-регулювальний компонент).
- •8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент).
- •9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання.
- •Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
- •2. Класифікація закономірностей навчання.
- •3. Поняття про принцип, правило.
- •4. Система дидактичних принципів.
- •Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. 1. Поняття про зміст загальної середньої освіти.
- •2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.
- •3. Теорії організації змісту освіти.
- •4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.
- •5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.
- •Тема 10. Форми навчання. Тема 10. Форми навчання. 1. Поняття про форми навчання
- •2. З історії форм організації навчання.
- •3. Індивідуалізація і диференціація навчання.
- •4. Урок - основна форма організації навчання.
- •5. Типи і структура уроків.
- •6. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.
- •7. Нестандартні уроки.
- •8. Допоміжні форми навчання.
- •10. Самоаналіз уроку.
- •Тема 11. Методи навчання. Тема 11. Методи навчання. 1. Поняття про методи навчання.
- •2. Класифікація методів навчання.
- •3. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
- •4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
- •5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
- •6. Бінарні методи навчання.
- •7. Ситуаційний метод.
- •8. Вибір методів навчання.
- •Тема 12. Засоби навчання. Тема 12. Засоби навчання. 1. Поняття про засоби навчання.
- •2. Прості засоби.
- •3. Складні засоби.
- •Тема 13. Діагностика навчання. Тема 13. Діагностика навчання. 1. Діагностика результатів навчання
- •2. Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
- •4. Оцінювання результатів навчання.
- •Тема 14. Процес виховання. Тема 14. Процес виховання. 1. Суть процесу виховання
- •2. Процес виховання як система.
- •3. Особливості виховного процесу.
- •4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
- •5. Механізми становлення особистості.
- •6. Школи гуманістичного виховання.
- •7. Закономірності і принципи гуманістичного виховання.
- •8. Самовиховання учнів.
- •Тема 15. Зміст процесу виховання. Тема 15. Зміст процесу виховання. 1. Поняття про зміст виховання.
- •2. Особливості змісту виховання в сучасній школі.
- •3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
- •3.2. Виховання розумової культури.
- •3.3. Філософсько-світоглядна підготовка.
- •3.4. Виховання основ моральної культури.
- •3.5. Виховання екологічної культури.
- •3.6. Трудове виховання і профорієнтація.
- •3.7. Виховання естетичної культури.
- •3.8. Формування фізичної культури.
- •Тема 16. Виховання особистості в колективі. Тема 16. Виховання особистості в колективі. 1. Форми виховання.
- •2. Колектив як форма виховання.
- •3. Педагогічне управління колективом.
- •4. Розвиток дитячого колективу.
- •5. Колектив і особистість.
- •6. Учнівський колектив.
- •7. Позашкільні форми виховання.
- •Тема 17. Загальні методи виховання. Тема 17. Загальні методи виховання. 1. Поняття про методи виховання.
- •2. Класифікація методів виховання.
- •3. Методи формування свідомості особистості.
- •4. Методи організації діяльності.
- •5. Методи стимулювання.
- •Тема 18. Технологія виховання. Тема 18. Технологія виховання. 1. Поняття про технологію виховання.
- •2. Комплексний підхід.
- •3. Виховні справи.
- •4. Тематика виховних справ.
- •5. Виховна справа як система.
- •Тема 19. Діагностика вихованості. Тема 19. Діагностика вихованості. 1. Діагностика і вимірювання вихованості.
- •2. Критерії вихованості.
- •3. Ступені вихованості
- •4. Методи діагностики вихованості.
- •Тема 20. Родинне та суспільне виховання. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. 1. Сім'я як специфічна педагогічна система.
- •2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.
- •3. Правові основи сучасного сімейного виховання.
- •4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
- •5. Суспільне виховання.
- •Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
- •Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
- •1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.
- •2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
- •3. Внутрішкільне управління.
- •4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління.
- •Тема 22. Процес управління. Тема 22. Процес управління. 1. Поняття про процес управління.
- •2. Функції внутрішкільного управління.
- •3. Прийняття рішень.
- •Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. 1. Інновації в освіті.
- •2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки.
- •3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація.
Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
Поняття «закономірність» і «закон» нам уже відомі. Нагадуємо ще раз, що закономірність виражає об'єктивні, суттєві, постійні, необхідні для того чи іншого явища зв'язки, які за певних умов повторюються. Закон — зафіксована закономірність. Закономірність визначається як науковий закон у тому випадку, коли об'єкти, між якими встановлюються зв'язки, чітко зафіксовані; досліджені вид, форма і характер цих зв'язків; встановлені межі їхньої дії.
Уже в первіснообщинному суспільстві були виявлені правила навчання підростаючих поколінь. Одним з них було навчання через практику життя, наслідування досвіду старших.
Античні вчені Платон, Арістотель і особливо Квінтіліан роблять перші спроби узагальнення практики навчання у вигляді зводу рекомендацій — правил. Деякі правила античних часів діють і в сучасній школі, зокрема таке: «призначення вчителя — допомогти народитися думці в голові учня» (Сократ). Проте античні мислителі навіть не намагалися виявити закони і закономірності в навчанні, бо розуміли його не як науку, а як практичну діяльність людей, як мистецтво навчати іншим наукам. Мистецтво ж законам не підкоряється.
У XIII столітті педагогіку розглядали як прикладне природознавство і вважали, що вона підкоряється законам біології. Я.А. Коменський зробив першу спробу представити педагогіку у вигляді системи -правил, практичних керівництв до дії, згрупованих за тематичною ознакою: «Основні правила легкості навчання і учіння», «Основні правила природного учін-ня і навчання», «Дев'ять правил мистецтва навчати наукам» («Велика дидактика»). А. Дістервег збільшив кількість правил до 33. Перша група його правил — правила відносно вчителя; друга —правила щодо предмета викладання, третя — правила стосовно учня. При цьому деякі правила Дістервег називає ще й законами.
Й. Песталоцці сформулював закон розумового розвитку дитини — від невиразного споглядання до ясного уявлення, а від них до ясних понять; а також великий, як його назвав сам Песталоцці, закон: «Кожний предмет діє на наші почуття залежно від ступеня його фізичної близькості чи віддаленості».
К.Д. Ушинський майже не вживав слів «закономірність», «закон». Але його численні правила і настанови можна назвати основними закономірностями дидактики. Наприклад: «Чим більше фактичних знань здобув розум і краще їх переробив, тим він більш розвинений і сильний».
Спроби сформулювати закони знаходимо у Дж. Дьюї, Е. Торндайка, Е. Меймана. Е. Мейман сформулював три закони. Перший: розвиток індивідуума з самого початку здебільшого визначається природними задатками. Другий: передусім розвиваються ті функції, які є найважливішими для життя і задоволення елементарних потреб дитини. Третій закон стверджує нерівномірність духовного і фізичного розвитку дитини. Крім цього, Е. Мейман формулює ще два закони про фактори розвитку дитини: закон видозмінення і закон повторення. Усі ці закони Мейман залежно від контексту називає принципами і навіть правилами.
У колишній радянській педагогіці замовчувалися, перекручувалися, заперечувалися закони, сформульовані видатними американськими педагогами Дьюї і Торндайком, на яких виховано не одне покоління активних, ділових, розкріпачених людей. Американські вчителі добре засвоїли вимоги п'яти основних законів Торндайка:
1) закону взаємопов'язаності: якщо два психічних акти розвиваються у взаємозв'язку, то повторення одного з них веде до появи або закріплення другого;
2) закону тренування: чим вищою є інтенсивність тренування, тим краще засвоюється зворотна реакція і довше зберігається в пам'яті;
3) закону інтенсивності: чим інтенсивніше тренування відповіді, тим краще вона засвоюється і довше зберігається в пам'яті;
4) закону асиміляції: кожний новий стимул має здатність викликати реакцію, яка в минулому була пов'язана з цим самим стимулом;
5) закону результативності: реакцію, яка супроводжується приємними наслідками, закріплюють, а тої, що має неприємні наслідки, уникають чи намагаються заглушити.
Усі видатні теоретики педагогіки намагалися встановити закономірні зв'язки. Зокрема, відомий педагог С.Т. Шацький вивів такі закономірності: учні в процесі роботи витрачають свої зусилля, але суть учіння в тому й полягає, що чим більше вони їх витрачають, тим більше набувають; розум і почуття учнів повинні бути в злагоді, інтелектуальна й емоційна сфери повинні допомагати одна одній.
До 70-х років у вітчизняній дидактиці намагалися не вживати поняття «закон», а поняття «закономірність» використовувалося лише при розгляді найбільш загальних проблем навчання.