- •2. Об'єкт, предмет і функції педагогіки.
- •3. Зв'язок педагогіки з іншими науками та її структура
- •4. Філософські основи педагогіки.
- •5. Суть нової методології педагогіки.
- •6. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
- •7. Педагогічні цінності.
- •8. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.
- •9. Методи педагогічних досліджень.
- •Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості. 1. Особистість і умови її розвитку
- •2. Спадковість у людському розвитку.
- •3. Соціалізація і становлення особистості.
- •4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості.
- •Тема 3. Мета виховання. Тема 3. Мета виховання. 1. Поняття про мету виховання.
- •2. Умови і фактори визначення цілей виховання.
- •3. Зародження та розвиток ідеї про всебічний розвиток особистості.
- •4. Мета виховання в сучасній педагогіці.
- •5. Освіта як найважливіша ланка реалізації мети виховання.
- •6. Основні тенденції розвитку освіти.
- •Тема 4. Педагогічний процес. Тема 4. Педагогічний процес. 1. Суть педагогічного процесу.
- •2. Рушійні сили педагогічного процесу.
- •3. Педагогічний процес як система.
- •4. Цілісність педагогічного процесу.
- •5. Закономірності педагогічного процесу.
- •6. Організація педагогічного процесу.
- •Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. Тема 5. Педагог: професійна діяльність і особистість. 1. Суть педагогічної діяльності, основні види, специфіка.
- •2. Структура педагогічної діяльності вчителя.
- •3. Педагог демократичної школи.
- •3.1. Гуманістична спрямованість особистості вчителя.
- •3.2. Педагогічна і гуманітарна культура.
- •3.3. Професійно значимі якості.
- •3.4. Професійна компетентність.
- •Тема 6. Дидактика: суть, дидактичні концепції, сучасні підходи.
- •1. Поняття про дидактику.
- •2. Основні дидактичні концепції.
- •3. Навчання і розвиток у гуманістичній дидактиці.
- •Тема 7. Процес навчання. Тема 7. Процес навчання. 1. Суть процесу навчання.
- •2. Процес навчання як система.
- •3. Цілі процесу навчання (цільовий компонент).
- •4. Стимулювання процесу навчання (стимуляційно-мотиваційний компонент).
- •5. Зміст навчального процесу (змістовий компонент).
- •6. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів (операційно-діяльнісний компонент).
- •7. Контроль і регулювання навчально-пізнавальної діяльності (контрольно-регулювальний компонент).
- •8. Оцінка і самооцінка результатів навчального процесу (оцінно-результативний компонент).
- •9. Діяльність учителя й учня у різних видах навчання.
- •Тема 8. Закономірності і принципи навчання. Тема 8. Закономірності і принципи навчання. 1. Історія проблеми.
- •2. Класифікація закономірностей навчання.
- •3. Поняття про принцип, правило.
- •4. Система дидактичних принципів.
- •Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі. 1. Поняття про зміст загальної середньої освіти.
- •2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.
- •3. Теорії організації змісту освіти.
- •4. Наукові вимоги до формування змісту освіти.
- •5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.
- •Тема 10. Форми навчання. Тема 10. Форми навчання. 1. Поняття про форми навчання
- •2. З історії форм організації навчання.
- •3. Індивідуалізація і диференціація навчання.
- •4. Урок - основна форма організації навчання.
- •5. Типи і структура уроків.
- •6. Організація навчальної діяльності учнів на уроці.
- •7. Нестандартні уроки.
- •8. Допоміжні форми навчання.
- •10. Самоаналіз уроку.
- •Тема 11. Методи навчання. Тема 11. Методи навчання. 1. Поняття про методи навчання.
- •2. Класифікація методів навчання.
- •3. Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.
- •4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
- •5. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
- •6. Бінарні методи навчання.
- •7. Ситуаційний метод.
- •8. Вибір методів навчання.
- •Тема 12. Засоби навчання. Тема 12. Засоби навчання. 1. Поняття про засоби навчання.
- •2. Прості засоби.
- •3. Складні засоби.
- •Тема 13. Діагностика навчання. Тема 13. Діагностика навчання. 1. Діагностика результатів навчання
- •2. Контроль результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- •3. Тестування рівня засвоєння змісту освіти.
- •4. Оцінювання результатів навчання.
- •Тема 14. Процес виховання. Тема 14. Процес виховання. 1. Суть процесу виховання
- •2. Процес виховання як система.
- •3. Особливості виховного процесу.
- •4. Мета і завдання гуманістичного виховання.
- •5. Механізми становлення особистості.
- •6. Школи гуманістичного виховання.
- •7. Закономірності і принципи гуманістичного виховання.
- •8. Самовиховання учнів.
- •Тема 15. Зміст процесу виховання. Тема 15. Зміст процесу виховання. 1. Поняття про зміст виховання.
- •2. Особливості змісту виховання в сучасній школі.
- •3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
- •3.2. Виховання розумової культури.
- •3.3. Філософсько-світоглядна підготовка.
- •3.4. Виховання основ моральної культури.
- •3.5. Виховання екологічної культури.
- •3.6. Трудове виховання і профорієнтація.
- •3.7. Виховання естетичної культури.
- •3.8. Формування фізичної культури.
- •Тема 16. Виховання особистості в колективі. Тема 16. Виховання особистості в колективі. 1. Форми виховання.
- •2. Колектив як форма виховання.
- •3. Педагогічне управління колективом.
- •4. Розвиток дитячого колективу.
- •5. Колектив і особистість.
- •6. Учнівський колектив.
- •7. Позашкільні форми виховання.
- •Тема 17. Загальні методи виховання. Тема 17. Загальні методи виховання. 1. Поняття про методи виховання.
- •2. Класифікація методів виховання.
- •3. Методи формування свідомості особистості.
- •4. Методи організації діяльності.
- •5. Методи стимулювання.
- •Тема 18. Технологія виховання. Тема 18. Технологія виховання. 1. Поняття про технологію виховання.
- •2. Комплексний підхід.
- •3. Виховні справи.
- •4. Тематика виховних справ.
- •5. Виховна справа як система.
- •Тема 19. Діагностика вихованості. Тема 19. Діагностика вихованості. 1. Діагностика і вимірювання вихованості.
- •2. Критерії вихованості.
- •3. Ступені вихованості
- •4. Методи діагностики вихованості.
- •Тема 20. Родинне та суспільне виховання. Тема 20. Родинне та суспільне виховання. 1. Сім'я як специфічна педагогічна система.
- •2. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства.
- •3. Правові основи сучасного сімейного виховання.
- •4. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
- •5. Суспільне виховання.
- •Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
- •Тема 21. Управління: суть, історія розвитку, сучасний стан управління освітою.
- •1. Поняття про управління, менеджмент, внутрішкільне управління, педагогічний менеджмент.
- •2. Державне управління системою загальної середньої освіти.
- •3. Внутрішкільне управління.
- •4. Школа як педагогічна система й об'єкт управління.
- •Тема 22. Процес управління. Тема 22. Процес управління. 1. Поняття про процес управління.
- •2. Функції внутрішкільного управління.
- •3. Прийняття рішень.
- •Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. Тема 23. Інноваційні процеси в освіті. Підвищення кваліфікації вчителів. 1. Інновації в освіті.
- •2. Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки.
- •3. Підвищення кваліфікації вчителів і їх атестація.
4. Методи стимулювання і мотивації уміння.
Перша підгрупа — методи стимулювання інтересу до навчання.
Дослідження психологів свідчать, що інтерес, як фактор, що стимулює діяльність, у всіх його видах і на всіх етапах розвитку обов'язково характеризується: 1) позитивною емоцією щодо діяльності («я люблю цю працю»), 2) наявністю пізнавальної сторони цієї емоції («мені цікаво працювати»), 3) наявністю безпосереднього мотиву, який випливає з самої діяльності (Г.І.Щукіна). Звідси очевидно, що в процесі навчання важливо забезпечити виникнення позитивних емоцій щодо навчальної діяльності, його змісту, форм і методів реалізації. Емоційний стан людини завжди пов'язаний з подивом, співчуттям, радістю, гнівом. Тому важливо до процесів сприймання, осмислення, запам'ятовування підключити глибокі внутрішні переживання особистості.
Для вирішення цього завдання учителі застосовують різні прийоми: створення ситуації новизни, актуальності, морального переживання, цікавості, подиву , образності та ін. Вони є першим кроком до формування пізнавального інтересу. Другим кроком є спеціальні методи.
Усіма можливими засобами потрібно запалити в дітях гаряче прагнення до знань та учіння.
Я.А. Коменський
Пізнавальні ігри. Пізнавальні (дидактичні) ігри — це спеціально створені ситуації , які моделюють реальність, з якої учням пропонується знайти вихід. Пізнавальний інтерес отримується завдяки грі, в якій учень виступає активним учасником.
Метод пізнавальних ігор застосовувався ще в стародавніх дидактичних системах. До нього повернулися в середині 80-х років, коли в школу почали проникати ЕОМ, які дозволяють моделювати складні ситуації. Навчальні ігрові програми в комплексі з технічними засобами вирішують проблеми:
1) збудження і підтримки інтересу до навчання;
2) здобування знань за рахунок власних зусиль в процесі захоплюючого змагання з машиною;
3) оперативного контролю і корекції якості навчання.
Арсенал ігор великий — різноманітні математичні, лінгвістичні ігри, ігри-мандрування, ігри типу електронних вікторин, ігри з тематичними наборами «Юний хімік», «Конструктор», «Умілець» та ін.
В останні десятиліття популярними стали симуляційні ігри (лат. simulare — прикидатися). Пропонується, наприклад, відтворити засідання парламенту, порівнюючи свої дії і висновки з діями депутатів. Це допомагає учням виявити і зрозуміти мотиви прийняття тих чи інших законопроектів. Гра «бізнес-клуб» допомагає з'ясувати економічну, суспільну, етичну основу комерційної діяльності. У рольовій грі діють ведучі, виконавці, експерти, глядачі. Вона містить пояснення змісту й умов гри, підготовку дійових осіб до виконання своїх ролей, ведучого, учнів-експертів та ін. Метод інсценізації може мати різні форми, наприклад, форму завчасно підготовленого діалогу, форму театралізованого відтворення подій, які мають життєве підґрунтя або є гіпотетичними. Метод генерації ідей нагадує «мозкову атаку», коли учасники разом «накинулися» на важку проблему і висловлюють (генерують) власні ідеї її вирішення.
Навчальна дискусія поступово входить у практику нашої школи. У навчальних закладах західного світу вона давно й успішно забезпечує хороші результати там, де інші методи виявляються менш ефективними. Суть даного методу полягає в обміні поглядами з конкретної проблеми, створенні ситуації пізнавального спору. Для такого спору використовуються факти боротьби різних наукових точок зору з тієї чи іншої проблеми. Наприклад, учні висловлюють різні думки щодо причин зміни клімату на Землі, різні концепції походження людини і под. Ситуація протилежних думок, наукової суперечки мимоволі привертає їхню увагу до теми. На цій основі виникає більший інтерес як до теми, так і до процесу учіння. Крім того, за допомогою дискусії учні набувають нових знань, вчаться їх відстоювати, стверджуються у власній думці. Важливою умовою ефективності навчальної дискусії є попередня змістовна підготовка , яка полягає в накопиченні необхідних знань з теми дискусії, а також формальна підготовка — у формі викладу цих знань. Без цього дискусія стає безпредметною, беззмістовною, заплутаною і суперечливою. Дискусію застосовують при вивченні всіх навчальних дисциплін, починаючи з школи другого ступеня, а повного обсягу ЇЇ використання досягають у старших класах. Учнів вчать мистецтву ведення дискусії.
Друга підгрупа — методи стимулювання обов'язку і відповідальності: роз'яснення значимості учіння, пред'явлення навчальних вимог, заохочення Й осудження в учінні.
Роз'яснення значимості учіння — метод стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів з метою роз'яснення цілей, як особистих, так і суспільних. Особливо важко формувати в учнів значимість успішного навчання з усіх предметів. Якщо школярі розуміють значення засвоєння навчальних предметів, наближених до профілю майбутньої спеціальності, то значення засвоєння інших предметів їм необхідно роз'яснювати. При цьому слід переконати, що в демократичній Україні культурний кругозір стає важливою умовою фізичного та психічного здоров'я, орієнтації в національних і загальнолюдських цінностях, культури спілкування, готовності до праці в умовах ринку. Особливо важливо роз'яснити старшокласникам роль повноцінної освіти в національному відродженні, становленні державності та демократизації суспільства в Україні; відтворенні інтелектуального і духовного потенціалу народу; інтелектуалізації праці в цілому світі. Це суттєвий елемент формування розуміння суспільної значимості навчальної праці. Розповіді, бесіди, лекції в даному випадку набувають характеру методів стимулювання обов'язку в учінні.
Пред'явлення навчальних вимог. Метод пред'явлення навчальних вимог до учнів визначається критеріями оцінки знань з усіх предметів, правилами внутрішнього розпорядку, Статутом школи. Слід мати на увазі, що постановка навчальних вимог повинна поєднуватися з методами привчання учнів до виконання навчальної роботи, навчальних вимог. Відсутність таких навичок може викликати відставання школярів у навчанні, порушення дисципліни, а за ними — негативне ставлення до навчально-пізнавальної діяльності.
Заохочення й осудження в учінні. Метод заохочення учнів застосовується з метою підтримки і розвитку позитивних засад у їхній поведінці, навчальній діяльності. Головну роль відіграє оцінка учня за успіхи чи недоліки, але чималої ваги набуває й усне схвалення чи осуд педагога. Застосування осудження чи інших видів покарання є винятком у формуванні мотивів учіння і насамперед застосовується у вимушених ситуаціях.