Технологія плетіння

Плетіння поділяється на чотири види: плетіння з зеленої лози; плетіння з білої лози; плетіння зі стрічки; комбіноване плетіння.

З зеленої лози плетуть, як правило, такі вироби: овочеві та грибні корзини, короби, днища саней і корзин та ін. Зелена лоза витримує більш складні згинання, ніж біла, вироби з неї міцніші, перед плетінням її не треба спеціально обробляти. Якщо лоза висохла – кора починає зморщуватись, її витримують деякий час у воді. Свіжозрізану лозу можна пов'ялити, завернувши її в щільну тканину.

Але незважаючи на всі переваги, не рекомендується починати вчитися плести з зеленої лози, бо працювати з нею важче: низький коефіцієнт тертя між зеленими лозинами, більший відсоток усушки кори при висиханні виробу з зеленої лози. Інколи рядки плетіння починають «шелестіти», переміщаючись вздовж осі, при цьому міцність виробу в цілому помітно знижується; виникають труднощі і при стиканні загибок, кісок, замкнутих площин, коли лоза протягується по складних і вузьких згинах. Кора при цьому починає обдиратися, виріб отримує неохайного вигляду.

З лозою можна комбінувати інші матеріали – природні (коріння, соломка та ін.) і штучні (дріт, хімічні волокна, шнур та ін.).

Комбінуючи різні варіанти плетіння, можна створити неповторні вироби. Тому чим більше способів плетіння засвоєно, тим більший простір для фантазії.

У плетеному виробі виділяють два основних елементи: основа (лозини, які складають каркас виробу, визначають її форми) і уток.

Для успішного засвоєння плетіння важливо, щоб лозини утка були більш тонкими, ніж основи, або рівні їй, щоб при плетенні основи лозини не відхилялися вбік, не розплющувались, не перегиналися або переламувалися. Поступово можна освоїти плетіння, коли уток товщий основи (при цьому важливо засвоїти вірне положення пальців рук), але починати треба з лозин, у яких діаметр основи на 1/4 більше, ніж діаметр утка.

Для засвоєння перших навичок плетіння можна використовувати нескладний тренажер. Він складається з фанерного диска товщиною 6–7 мм і діаметром 350 мм.

На відстані 5–6 мм від краю в ньому просвердлено 224 отвори діаметром 3,6 мм. Крок отворів 10 м. Кількість отворів повинна бути парною і кратною 4. По колу просвердлено ще отвори тим же свердлом, але їх кількість може бути непарною, а крок більшим (18–20 мм). У торці диску просвердлено ще 52 радіальних отворів (знову парна кількість та кратна 4) на глибину 15–20 мм. Діаметр цих отворів може бути і меншим.

У зовнішні отвори через один уставляють відрізки гнучкого дроту (шнура, хлорвінілового джгута та ін.) довжиною десь 300 мм (його можна брати подвійної довжини та вставляти кінцями у два сусідніх отвори).

У отвір внутрішнього діаметру уставляють лозини цього ж діаметру (палички та дріт та ін.), на них вчаться різним способам плетіння.

Радіальні отвори потрібні для вивчення плетіння рам для дзеркал, плетіння зі стрічки та інше.

Свердління отворів по колу не обов’язкове, можна вибрати інші фігури (наприклад, квадрат): зручне для тренування заплетення прямокутних кутів.

Просте плетіння. Це плетіння зустрічається у сільських тинах, овочевих кошиках та інших виробах.

Основи щитка закріплюються знизу і зверху. Лозину утка закладають комлем між 1-ю, 2-ю основами, огинають 2-у основу зовні, переходячи на внутрішній бік щитка між 2-ю і 3-ю з основою, огинають 3-ю внутрішнього боку, виводячи назовні між 3-ю і 4-ю, так продовжують огинати одну основу зовні, іншу всередині. На крайній основі лозину загинають і плетуть в зворотному напряму. При цьому розвертати щиток при зміні направлення не треба. Дуже важливо засвоїти прийоми плетіння і в зворотному напрямку.

Якщо в щитку перша лозина закінчилася верхівкою, новий прут прикладають до неї теж верхівкою і плетуть обидві лозини разом протягом 3–4 основ.

Пошарове плетіння. Використовують для виробів, які мають художню цінність. Виконують тільки замкнуті поверхні. Лозини для цього плетіння беруть однакової довжини і товщини. 1-у лозину закладають комлем усередину між двома основами (1-ю та 2-ю) потім, огинаючи 2-у, правою, основу ззовні, лозину заводять усередину виробу між 2-ю і 3-ю основами, огинаючи 3-ю із середини, виходячи назовні між 3-ю і 4-ю основами.

Наступну лозину закладають зліва від 1-ї основи (мал. 196, а) і огинають її ззовні, 2-у огинають із середини і виводять назовні між 2-ю та 3-ю основами. Таким чином, заплітаються стільки лозин, скільки основ у виробі. Останню лозину підсовують під 1-у і закладають між 2-ю і 3-ю основами. Далі нею огинають 3-ю основу ззовні, а 4-у з середини, виводячи назовні між 4-ю і 5-ю основами.

Нахилене плетіння. Нахилене плетіння або плетіння нахиленими рядками використовують при виготовленні кошиків, пляшок, великих виробів. 1-у лозину закладають комлем у середину виробу і заплітають повністю. 2-ю лозиною починають плести з наступної основи праворуч від 1-ї і так далі, до тих пір, коли верхівка лозини зістикується з комлем правої лозини. Далі стиковка буде відбуватися послідовно. З'єднання лозин з комлем може бути як недоліком, так і частиною оформлення виробу.

Лозини при нахиленому плетенні повинні бути однакової товщини та довжини. Як і при шаровому плетенні, при нахиленому можна плести парними лозинами. Не рекомендується плести в три і чотири лозини, бо в цьому випадку виникає багато недоліків як в процесі самого плетіння, так і в зовнішньому вигляді виробу.

Квадратне плетіння. Назва цього способу – умовна, бо сплетені ним вироби можуть мати вигляд не тільки квадрата, а і прямокутника, витягнутого по вертикалі або горизонталі. Існує два види квадратного плетіння: у шашку та шахівку.

Плетіння у шашку. Сутність цього плетіння полягає в тому, що використовують лозини двох кольорів (наприклад: окорених сокового і вареного або одного з них (зеленого неокореного) і огинають лозиною утка одночасно дві основи з обох сторін. При цьому отримуємо малюнок, який нагадує цегляну стінку або шахівну дошку зі зміщеними рядками.

Простий спосіб плетіння у шашку виконується двома лозинами різних кольорів. Перша смута: 1-у лозину закладають верхівкою між 1-ю і 2-ю основами, огинаючи зовні 2-у і 3-ю основи, потім зсередини 4-у і 5-ю і т. д.

2-ю лозиною огинають по дві основи, але з протилежного боку. Коли починають плести другу смуту, 1-у лозину закладають між 2-ю і 3-ю основами. Далі плетуть, як і 1-у смугу. В результаті отримуємо, що 1-а смуга огинає наступні пари основ: 1-2, 3-4, 5-6 і т.д.; 2-а смуга: 2-3, 4-5, 6-7 і т.д.; 3-а смуга буде повторювати 1-у, 4-а – 2-у, і в цій послідовності буде виконуватися все плетіння. Кількість основ повинна бути кратною 4. У процесі плетіння потрібно періодично осаджувати плетіння ізером. При товщині лозин 6–8 мм через 2–3 рядка, при більш тонких лозинах, кількість одночасно осаджених рядків збільшується.

Шахове плетіння. Плетуть простим або пошаровим способом. Як видно з мал. 200, дві лозини різного кольору огинають почергово по дві основи з зовнішньої і внутрішньої сторін, але для більшого ефекту «шахової дошки» потрібно огинати по одній або по три основи. Кількість основ у виробі повинна бути: при огинанні однієї основи – кратна 10; при огинанні двох основ – кратна 4; при огинанні трьох – кратна 6. Огинання більшої кількості основ немає сенсу.

Плетіння мотузочкою. Це плетіння використовують для укріплення стінок виробу, для розділу смуг, суцільного плетення стінок, а також круглих і овальних денець. Плести цим способом можна мінімум у дві лозини. За способом заплетення і кількості в початковому заплетенні лозин виділяємо наступні види мотузочок: мотузочка з двох лозин пряма і обернена; подвійна мотузочка з двох лозин; мотузочка з чотирьох і п'яти лозин.

Плетіння загинок. Усі плетені вироби повинні мати композиційно закінчений вигляд. Це досягається за рахунок різних гарних окантовок – загинок Вони мають не тільки естетичне значення, а й збільшують міцність виробу. Кожна лозина перегинається на тій висоті від основи, яка дорівнює її діаметру, огинають нею сусідню лозину зсередини і виводять назовні. Аналогічно найпростішу загибку можна виконати, огинаючи зсередини по дві або три основи. Після заплетення кінці зрізають.

Найважче у виконанні загинок – це перегинання лозини. Як правило, згин виходить не такий плавний, як на малюнку, особливо якщо основи знаходяться часто-густо. Щоб лозини не переламувалися, їх потрібно змочувати, або якщо лозини вже висохли, деякий час потримати у теплій воді. Коли ж це неможливо (виріб занадто великий, лозини дуже довгі), їх зволожують серветкою або губкою хоча б в місцях їх перегину, можна також полити на ці місця гарячою водою.

Найбільш поширений прийом перегинання лозини – це перегинання за допомогою шила або іншого стержня з діаметром більшим товщини лозини. При цьому в місці перегину шило міцно притискають до лозини, причому чим сильніше, тим більше шансів, що лозина не зламається. Можна також стиснути в місці перегину круглогубцями і через них перегинати. Зусиль при цьому потрібно значно менше, ніж із шилом. При плетінні виробів використовують загинки із двох пар, трьох пар лозин, типу «доріжка», «кіска» та ін.

Плетіння із стрічки. Стрічка з вербової лози – чудовий матеріал, гнучкий, міцний і красивий. Вона значно розширює можливості майстра, дозволяє створити вироби, які по складності й вишуканості не поступаються плетінням із джгута способом макраме. При цьому зберігаються текстура і колір природного дерева. Стрічку отримують шляхом розколювання на три або чотири частини – на шини, які потім обстругують до потрібної товщини і калібрують до потрібної ширини. Як правило, стрічку комбінують з лозиною для міцності та надання естетичного вигляду.

12