Матеріали, інструменти та пристрої
Для виготовлення писанок яйця необхідно підготувати. Взяти чисте, свіже, без плям, тріщин та подряпин куряче яйце (а також яйця качок, гусей, диких голубів, перепелів, страусів), бажано тільки білого кольору, щоб малюнок був чітким і виразним. Основні матеріали – віск і барвники.
Щоб писанка довше зберігалась, доцільно її «видути» ще до того, як починати писати.
У писанкарстві бджолиний віск використовується як основний художній матеріал. Віск використовується будь-якого сорту в розігрітому вигляді (не доведений до кипіння): він дає більш тонку, «тугішу» лінію, ніж стеарин, який розтікається на поверхні і дає більш широку лінію
У далеку давнину вживали лише природні (органічні) фарби, які виробляли самі писанкарі за традиційними рецептами з коріння чи кори різних дерев і кущів, рослин і плодів тощо. Їх готували протягом цілого року: працюючи у полі, жінки збирали різні рослини та квіти і варили з них фарби, а також сушили для подальшого використання.
Найбільш типовими у писанковому мистецтві є червоний, жовтий, зелений та синій кольори. Зустрічаються також рожевий, оранжевий, коричневий, чорний кольори.
Червону фарбувиготовляли із звіробою, оленячого рогу, кошенілі. У давнину використовувалися куповані фарби рослинного походження з червоного або сандалового дерева.
Жовту фарбу, «жовтило», отримували з дроку красильного або кори дикої яблуні, молочаю, горицвіту, квітів бузини та липи, ромашки та звіробою, лушпиння цибулі. Кожна рослина давала жовту фарбу іншого відтінку.
Для отримання зеленої фарбивикористовували шкаралупу насіння чорного соняшника, полину, бадилля молодої картоплі, березового листя, осикових сережок, котиків, зеленого жита.
Коричневий колірготували із густого відвару бруньок вільхи, гречаної полови, ліщини, кори яблуні та дуба, листя кінського каштану і волоського горіха.
Чорну фарбуодержували виварюванням у солі кори молодої вільхи, кори дуба, найбільше використовували лушпиння з волоського горіха.
Для міцності до саморобних фарб додавали хлібний чи буряковий квас або оцет. Щоб фарба краще бралася, шкаралупу яйця перед розписуванням протравлювали оцтом або галуном (капустяним квасом).
Сьогодні у фарбуванні писанок переважають промислові, хімічні фарби (анілінові). Вони значно збагатили писанкову народну творчість. Необхідно знати спосіб їх приготування. Насамперед готують розчин анілінових барвників, що призначені для фарбування вовни. Фарбу, приблизно половину чайної ложки, висипають у банку місткістю 0,5 л та заливають її 250–300 г окропу. Воду для розчинення барвників бажано брати м’яку. Фарбувати писанки можна тоді, коли фарба повністю охолоне до кімнатної температури.
Для більш якісного фарбування поверхні шкарлупи готують 9% розчин оцтової кислоти (харчовий оцет) у 0,5 л банці – 300 г, а для виготовлення писанок способом відбілювання – розчин будь-якого відбілювача для білизни, наприклад, 2–3 ст. ложки «Білизни» на 300 г води.
З розписуванням писанок пов’язане і питання символіки кольорів. Різноманітні кольорові поєднання відіграють важливу роль у вираженні емоційних, естетичних почуттів, впливають на психологічний стан людини. Один колір дратує, активізує, інший – розслаблює, заспокоює. За певними кольорами закріпилося символічне значення певного настрою (чорний колір – смуток, білий – невинність). Кольори, таким чином, набули у житті людини символічного значення.
Колір у писанці – то найвища нота її поетичності, її потроєна у радість сутність буття, краси та надії. У писанці, як у народній пісні, кольори не просто використані, а мають зміст. Кожна фарба у писанці має своє життя, свою символіку. У кожній місцевості писанкарі полюбляють певну гаму кольорів.
Червоний колірє символом небесного вогню (сонце, блискавка), сили, чоловічої статі, здоров’я, любові. Червоному кольору приписується шляхетність, завзятість, хоробрість.
Зелений колірна писанках має давню традицію і стоїть поряд з червоним кольором. Зелений колір три пори року оточує людину суцільним зеленим масивом лісів, садів, полів. Колір весни, воскресіння, багатства рослинного та тваринного світу, колір природи, молодості, здоров’я, свободи, свіжості.
Білий колір.На писанках немає білої фарби – є тільки білий колір. Це натуральний колір курячого яйця. Він активізується у поєднанні з іншими кольорами і стає улюбленим і традиційним у народному писанковому мистецтві. Білий колір – символ чистоти, невинності, світла, сонця, життя, вічності.
Синій колірналежить до тієї групи кольорів (червоний, жовтий, зелений), що стали традиційними на українських писанках. Він символізує небо, повітря, воду, нескінченність, космос, вірність, здоров’я.
Жовтий колірозначає достигле зерно, достаток, урожай, а також місяць і зорі, сонце і світло, радість, ревність, заздрість. Цей колір світлий, теплий, легкий, сяючий.
Чорний коліру народній уяві пов’язується з потойбічним світом, а також є символом землі, її плодючості. Це колір жалоби, смутку, розлуки, лиха.
Кожний колір на писанці підтримує настрій, оптимізм, є виразником радості та щастя.
Для виконання писанки використовують специфічний інструмент – писачок. Писачки бувають різні за конструкцією, у залежності від місцевих традицій. Писачок – це трубочка, переважно з металу, що добре утримує тепло, виготовлена з міді, бронзи, латуні та прикріплена до палички-ручки.
Раніше його виготовляли зі шматочка тонкої фольги (15х10 мм), бажано міцної, який скручували на голці у вигляді трубочки або конуса, цю трубочку вкладали у розколену частину палички і закріплювали її дротиком навхрест, щоб трубочка не випадала і не рухалася. При цьому трубочка виходила з одного боку, чи з обох боків, тобто писачок має один або два носики. Один із носиків був тонший, а другий – товщий (для наведення ліній різної товщини). Такий інструмент у різних місцевостях називався «писак», «кистка», «дідик», «мигулка», «писальце» тощо. Потрібно зазначити, що такий писачок не можна гріти у відкритому полум’ї, бо згорить дерев’яна паличка, тож спочатку розігрівали віск у череп’яній посудині, куди потім і опускали писачок. Гарячий віск заходив у трубочку і деякий час залишався гарячим усередині писачка. Для роботи таких писачків треба мати три-чотири. Коли в одному віск застигає, беруть інший з розігрітим воском і так змінюють по черзі.
Найзручнішими у роботі є писачки, виточені із шматочка мідного або латунного прута, з різними діаметрами отвору, через який витікає віск. Длярозписування вживають тоненькі, для записування – товщі. При роботі з таким інструментом нагрівають його металеву частину у полум’ї свічки і через широкий отвір набирають віск.
Існують електричні писачки, в яких віск постійно гарячий; вони мають різні за діаметром насадки. Писанки, виконані таким рисачком, характеризуються високою технікою.
Для виконання писанок непотрібнийспеціальний робочий стіл – це можна робити за звичайним столом. Організація робочого місця писанкаря включає зручне розташування матеріалів та інструментів на робочому місті. Обладнання робочого місця залежить від характеру виконуваної роботи. Зліва від писанкаря у робочій зоні повинні бути розташовані: набір фарб і оцет у скляних посудинах; набір інструментів (писачки, шила, шпильки, пензлики, олівці та ін.); справа розташовують свічку у свічнику. Робоча зона повинна бути достатньо освітлена.