Технологія бісероплетіння
Бісерне рукоділля характеризується різноманітністю технік, елементів та технологій.
Техніка бісероплетіння – це спосіб з’єднання та розташування намистинок при нанизуванні.
Існує декілька основних технік бісерного рукоділля: поздовжня, поперечна, об’ємна та ажурна, а також специфічні техніки ткання та вишивання бісером. Вони відрізняються характером переплетіння ниток та розташування бісеринок під час набирування.
До поздовжньої техніки нанизування відносяться такі елементи: ланцюжки «у хрестик», «кільця», «квадрат 2х2», «пупчики», «ромбики», «квадратики», «кривулька», «квіточки».
Ланцюжок «у хрестик». Для виконання потрібно підготувати нитку, нанизати на неї три бісеринки і розташувати їх посередині. Потім нанизати одну з’єднувальну бісеринку на будь-який кінець нитки і перехрестити в ній обидва кінці. Далі нитки добре підтягнути. Таким чином утворюється перша ланка ланцюжка. Наступні ланки утворюються аналогічно.
Техніка поперечного нанизуванняшироко використовується у бісерному рукоділлі. Нею виготовляють браслети, пояси, смужки на шию, ґердани, медальйони, прикрашаючи різнокольоровими візерунками. Поперечне нанизування дозволяє виконувати вироби з різними краями, томущо нанизування відбувається зверху вниз, а потім у зворотному напрямку.
Техніка поперечного нанизування використовує ланцюжки «мозаїка», «ромашки» та «щільний ромб».
Ланцюжок «мозаїка». Для виконання потрібно набрати п’ять бісеринок. Протягнути нитку у третю бісеринку знизу вгору. Потім набрати ще одну бісеринку та провести голку з ниткою через першу бісеринку знизу вгору. Після цього для другого ряду нанизати два рази по одній бісеринці та протягнути нитку в бісеринки через одну, тобто через шосту, п’яту бісеринки згори вниз. Для нанизування наступних рядів набрати два рази по бісеринці та провести голку з ниткою через бісеринки знизу вгору або згори вниз в залежності від виконуваного ряду. Таке мозаїчне полотно може бути будь-якої ширини, з малюнком або однотонним.
Елементами техніки об’ємного нанизування є шнури «мозаїка», «спіраль», «плетінка», «черв'ячок» та складна об'ємна квітка.
Шнур «спіраль». Елемент має назву завдяки орнаменту, що нагадує спіраль, який використовується при виготовленні шнура. На нитку потрібну набрати дев'ять бісеринок, змінюючи їх за кольором, а саме: дві світлі, одна темна, та замкнути їх у коло. Після цього нанизати одну темну і дві світлі бісеринки, протягнути нитку у четверту бісеринку. Для отримання шнура потрібної довжини нанизування повторювати. Якщо замість темних бісеринок нанизувати стеклярус, шнур матиме ажурний вигляд
Ажурною технікою виконуються різноманітні сітки. Нанизування бісеринок нагадує в'язання мережива гачком. Якщо виріб плететься в косу сітку, то утворюються вічки у вигляді ромбиків, а в пряму – стільники, квадратики, ліхтарики. Нанизування полотна здійснюється зліва направо та справа наліво, згори вниз та знизу вгору, в одну або декілька ниток. Ажурне плетіння застосовується для виготовлення комірів, кольє, медальйонів, ґерданів тощо. Елементами техніки ажурного нанизування є ланцюжки «вісімка», «драбинка», «зубчики» та смужка без зубчиків.
Ланцюжок «вісімка». На нитку нанизати одинадцять бісеринок, голку протягнути у зворотному напрямку через п’яту бісеринку. Потім потрібно набрати ще три бісеринки другого ряду, протягуючи нитку крізь першу бісеринку першого ряду. Для початку третього ряду треба нанизати на нитку чотири бісеринки та протягнути голку крізь (середню) другу бісеринку другого ряду. Після цього набрати ще три бісеринки і протягнути нитку через десяту бісеринку в першому ряді. Аналогічно нанизувати наступні ряди до необхідної довжини.
Своєрідністю та оригінальністю відзначається техніка ткання.
Ткання бісером. Техніка виготовлення бісерних виробів за допомогою спеціального пристрою верстата-рамки , в якому роль човника виконує голка з ниткою з нанизаними на неї бісеринками. У такий спосіб виготовляють ґердани, пояси, смужки та інші бісерні прикраси з геометричними та рослинними орнаментами.