Матеріали, інструменти та пристрої

Для виготовлення шкіряних виробів використовують інструменти, які легко можна виготовити в умовах майстерень або придбати у торговельній мережі:

• фігурний ніж – призначений для виконання різноманітних прямих і фігурних ліній;

• поворотний ніж – для прорізання круглих і овальних ліній;

• прямий ніж – для нарізання ременів і шнурків;

• шевський ніж з однобічним загостренням;

• ніж-півмісяць – для шерфування (потоншення) та обробки грубої шкіри;

• кравецькі ножиці та ножиці-зиґзаґ – для вирізання деталей з тонкої шкіри;

• металева лінійка – для нарізання пасків;

• кісточка – для розгладжування м'якого обплетення та підкреслення рельєфів;

• шило – для проколювання отворів для шиття;

• слюсарний молоток з круглим бойком та молоток-киянка – для виштамповування, а також зняття потовщень плетених вставок та у місцях склеювання;

• мірний ролик – для розмічання деталей на тонкій шкірі;

• пробійні кліщі – для проколювання отворів різного діаметру (1-6 мм) на вигнутих деталях;

• гравірувальник – для декорування виробів – тиснення та гравірування;

• стамески – для вирізання дрібних деталей різної форми;

• пробійники – для виконання отворів діаметром 1–20 мм;

• штампики – для виконання декоративних елементів і стрічкового орнаменту.

Для склеювання деталей шкіри та драпірування використовують як спеціальні клеї (шевський «Рапід»), так полівінілацетатні (ПВА) й універсальні «Момент», «Унікум»,»Контактол», «Секунда»тощо.

Для виготовлення виробів зі шкіри потрібно ретельно підбирати матеріал. Здавна людство гідно оцінило такі якості натуральної шкіри, як міцність, пластичність та високі експлуатаційні властивості. Фахівці поділяють шкіру залежно від виду, віку тварин, якості виправки, способів обробки на такі види: лайка, юхта, шагрень, шевро, шеврет, велюр, замша та ін. Для роботи рекомендуємо використовують шкіру залежно від її товщини: тонку (до 1 мм), яка легко драпірується, утворюючи дрібні складки, середню (1–1,5 мм) та товсту (1,5–З мм).

Технологія обробки шкіри

Для виготовлення художніх виробів можна придбати шкіряні залишки в ательє з пошиття шкіряних виробів, а також використати старий шкіряний одяг, взуття, сумки тощо. Їх потрібно розпороти по швах, уважно оглянути шкіру на цілісність та ламкість. Незначні дефекти забарвлення можна виправити тампоном, злегка змоченим ацетоном: нітрофарба розчиняється, і потертості, зазвичай зникають. Відібрану шкіру потрібно вимити у пральному засобі при температурі не вище за 40° С, ретельно прополоскати, а залишки вологи видалити, розстеливши шкіру на ганчірці.

Наступний етап роботи: зволожену шкіру потрібно рівномірно розтягати у всіх напрямах на дошці (для цього слід використовувати молоток і дрібні цвяхи) та залишити висохнути. Якщо шкіру передбачається надалі фарбувати, то її з виворотного боку необхідно обробити кремом для шкіряних виробів або взуття.

Спочатку необхідно навчитися базових трудових прийомів роботи зі шкірою, а саме:

Шерфування – потоншення країв шкіри (для підгинання країв, зшивання товстих шкіряних деталей на швейній машині, склеювання «внахлест» тощо; вважається однією з найскладніших операцій, яку проводять за допомогою шевського ножа або спеціального ножа-півмісяця.

Нарізання смуг та пасків – виконується на гладких дерев'яних, фанерних або пластикових зволожених дощечках за допомогою металевої лінійки та прямого ножа, в окремих випадках, використовуючи струбцини.

З'єднання деталей – виконується різними способами: склеюванням, зшиванням вручну ниткою, обплітанням тонкими пасочками.

Опорядження виробів – існує безліч прийомів цієї важливої операції, зокрема: плетіння за перфорацією, яке нагадує вишивку; плоске плетіння «косичкою»; об'ємне плетіння; пробивання фігурних отворів за допомогою нагрітих мідних пробійників, роликів; випалювання штампиками або розпеченою голкою випалювального приладу з терморегулятором, гравірування, тиснення, інтарсія (інкрустування «шкірою по шкірі»), мозаїчне гофрування, розпис у техніці батику, аплікація, вишивка шкіряними пасочками та кольоровими нитками тощо.

Використання у навчально-виховному процесі засобів декоративно-прикладної творчості, зокрема, мистецтва художньої обробки шкіри, сприяє збереженню національних надбань, забезпечує передачу підростаючому поколінню духовно-культурного досвіду українського народу, розвиває креативність, спеціальні уміння і навички, стимулює до реалізації творчих задумів.