3.4 Повітря робочої зони

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під якими розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення.

Параметри мікроклімату обираються згідно з ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.6.042-99.

Для забезпечення нормованих параметрів мікроклімату в купажному відділенні обов’язково передбачається система вентиляції. В даному відділенні використовується вентиляція по способу подачі повітря і об’ємі обхвату приміщення - загальнообмінна; напряму руху повітряного потоку – припливно-витяжна; час дії – постійно діюча.

Оптимальні й допустимі мікрокліматичні умови для купажувальника в холодний і теплий періоди року приведені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Норми мікрокліматичних параметрів повітря робочої зони

Найменування приміщень виробництв

Найменування професії

Категорії робіт

Холодний період року

Теплий період року

Темпе- ратура,^0С

Відносна вологість, %

Швидкість руху по- вітря, м/с

Темпера- тура, ^0С

Віднос- на во- логість,%

Швидкість руху по- вітря, м/с

Опти- мальна

Фактична

Опти- мальна

Фактична

Опти- мальна

Фактична

Опти- мальна

Фактична

Опти- мальна

Фактична

Опти- мальна

Фактична

Купажне відділен- ня

Купа- жу- валь- ник

II б

17-19

21

40-60

75

0,2

0,4

20-22

25

40-60

75

0,3

0,5

Загазованість повітря

Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень" загазованість повітря не нормується для безалкогольного виробництва, так як відсутнє джерело газовиділення.

Запиленість повітря.

Згідно ДСН 3.3.6.042-99" Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень" запиленість повітря не нормується для безалкогольного виробництва, так як відсутнє обладнання для подрібнення і утворення пилу.

3.5 Шум та вібрація

Шум– безладне сполучення великої кількості звуків різноманітної сили та частоти. Звук обумовлюється механічними коливаннями в пружних середовищах і тілах, частоти яких лежать в діапазоні 16-20000 Гц, які спроможне прийняти людське вухо. Механічні коливання з такими частотами називаються звуковими, або акустичними. Контроль здійснюється відповідно до ГОСТ 12.1.003-86.

ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» передбачає класифікацію шумів, допустимі норми шуму на робочих місцях.

Допустимі рівні шуму на робочих місцях регламентуються за ДСН 3.3.6.037-99 "Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку". Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати 80 дБ. ГДР на робочих місцях треба знижувати в залежності від важкості та напруженості роботи. Не дозволяється перебування працюючих в зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБ в будь-якій октавній смузі.

Шум у сироповарильно-купажному відділенні не перевищує нормативний.

Вібрація.Гігієнічне нормування вібрації передбачає встановлення найбільш допустимих рівнів віброшвидкостей в м/с.

Вібрація на робочих місцях не повинна перевищувати граничне допустимі рівні, що їх наведено у ДСН 3.3.6.039-99 "Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації". При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75%тривалості робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допускаються.