15. Історія української еміграції: Навч. посібник для студентів

вузів / Лановик Б.Д., Гром’як Р.Т. та ін. – К.: Вища шк., 1992.

16.Коваль М. В. Україна в другій світовій та Великій Вітчизняній війнах (1939 – 1945 рр.): Серія „Україна крізь віки”. – К.: Альтернативи, 1999.

17.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997.

18. Кульчицький С.Д. Україна між двома війнами(1921–1939

рр.): „Україна крізь віки”. – К.: Альтернативи, 1999.

19.Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть(1991–2000 рр.):

Серія Україна крізь віки – К.: Альтернативи, 2000.

20. Новітня	історія	України(1900-2000): Підруч. / А.Г.
Слюсаренко,	В.І. Гусєв, В.П. Дрожжин та ін. – К.: Вища шк.,
2000.

21.Полонська-Василенко Н. Історія України. – У 2-х т. – К.:

Либідь, 1995.

22.Семененко В.І Історія України з найдавніших часів до сьогодення. Навч. Посібник. – Вид. 2-ге. – Х.: Торсінг, 2000.

23.Толочко П. Київська Русь. – К.: Абрис, 1996.

Додаткова

24. Андрущенко

В.Л, Федосов

В..М Запорозька

Січ

як

український феномен. – К.: ЗАРЕЛІТ, 1995.

25.Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. –К.: Дніпро, 1993.

26.Білас .І Репресивно-каральна система в Україні1917-1953:

Суспільнополітичний історико-правовий аналіз: У 2-х кн. – Л.: Світ,

1994.

27.Буравченкова С.Б. Українська революція1917-1921 рр.

Відродження державності українського народу. – К.: УДУХТ, 1997.

282

28.Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. – К.: Либідь, 1993.

29.Заставний Ф. Українська діаспора. Розселення українців у зарубіжних країнах. – Л.: Світ, 1991.

30.Іван Сірко. Кошові Запорозької Січі. ─ К.: Либідь, 1992.

31.Історія Русів. – К.: Рад. письм., 1991.

32.Історія України в особах. – ІХ – ХVІІІ ст. – К.: Україна, 1993.

33.Історичні портрети: Махно, Петлюра, Бандера. – К.: Либідь,

1991.

34.Касьянов Г.В. Незгодні: українська інтелігенція в русі 60 - 80-х

рр. – К.: Либідь, 1995.

35.Кирило-Мефодіївське товариство: У 3-х т. – К.: Наукова думка, 1990.

36.Коваль М. В. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. – К.: Вища школа, 1995.

37.Кондратюк В.О., Буравченкова С.Б. Українська революція:

здобутки і втрати в державотворчому змаганні1917 - 1920 рр. – К.:

Стілос, 1998.

38.Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор. – К.: Либідь, 1993.

39.Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні: - Париж –

Нью-Йорк – Л.: Наук. т-во ім. Т. Шевченка у Львові, 1993.

40.Котляр М.Ф. Галицько-Волинське князівство(до 800-ліття утворення). // УІЖ. – 2000. – № 1.

41.Кулиняк Д..І Соловецький в’язень: останній кошовий Січі Запорізької. – К.: Рад. письм., 1991.

42.Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Київського князя Володимира Святого. – К.: Веселка, 1991.

43.Політична історія України: В 6-ти т. / Редкол. (голова І.Ф.

Курас та ін.) – К.: Генеза, 2002 – 2003.

283

44. Рубльов

О.,С Черченко

Ю.А Сталінщина й доля

західноукраїнської інтелігенції: 20-50-ті рр. ХХ ст. – К.: Фаренгейт, 1994.

45.Рудик П.А. Історія української діаспори. – К.: УДУХТ, 1998.

46.Сергійчук В.І. Доля української національної символіки. – К.:

Т-во „Знання”, 1990.

47.Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. – К.: Наук. думка, 1994.

48.Смолій В.А. Українська національна революція(1648-1676

рр.): Серія „Україна крізь віки”. – К.: Альтернативи, 1999.

49.Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис:

Монографія – К.: Либідь, 1999.

50.Толочко П. Київська Русь. – К.: Абрис, 1996.

51. Тюрменко .І.І Державницька діяльність Івана Огієнка

(Митрополита Іларіона): Монографія. –К.: ВІПОЛ, 1998.

52.Шаповал Ю.І. Хрущов на Україні. – К.: Знання, 1990.

53.Шаповал Ю.І Україна 20-50-х рр.: сторінки ненаписаної історії. – К.: Наук. думка, 1993.

284

Історична хронологія

IV – III тис. до н.е. – розселення племен трипільської культури на

території України;

ІХ – VIІ ст. до н.е. – розселення кіммерійців між Дністром і Доном;

VІІ – ІІІ ст. до н.е. – панування скіфів на території Північного

Причорномор’я;

VІІ – VІ ст. до н.е. – грецька колонізація Північного Причорномор’я;

ІІІ ст. до н.е. – утвердження в Причорномор’ї сарматських племен;

І – ІІ ст. н.е. – перші згадки про слов’ян у творах римських вчених – Плінія Старшого, Тацита, Птоломея;

IV – VІІ ст. н.е. – формування перших східнослов’янських політичних об’єднань – союзів племен;

кінець IV – початок VІІ ст. н. е.– племінний союз антів;

кінець V ст. н. е. – заснування Києва;

882 р. – захоплення князем Олегом Києва і об’єднання Київського та Новгородського князів під його владою;

980 – 1015 рр. – князювання Володимира Великого;

988 р. – запровадження християнства на Русі;

1019 – 1054 рр. – князювання Ярослава Мудрого;

1113 – 1125 рр. – князювання Володимира Мономаха;

1187 р. – перша літописна згадка назви“Україна” щодо земель Південної Київщини та Переяславщини;

1199 р. – утворення Галицько-Волинського князівства;

1223 р. – поразка руських дружин і половецького війська у битві на

р. Калці;

1240 р. – зруйнування Києва монголо-татарами;

1238 – 1264 рр. – князювання Данила Романовича Галицького;

1362 р. – битва при Синіх Водах;

1385 р. – Кревська унія;

14 липня 1410 р. – Грюнвальдська битва;

285

1413 р. – Городельська унія;

1569 р. – Люблінська унія;

1596 р. – Берестейська унія;

кінець ХV ст. н. е. – виникнення козацтва як окремого соціального

стану;

1551 р. – перша писемна згадка про Запорозьку Січ;

1615 р., 1616 р. – походи на Константинополь і Кафу під проводом гетьмана П. Сагайдачного;

1648 р. – початок української національно-визвольної війни;

1649 р. – Зборівський договір;

1651 р. – Білоцерківський мирний договір;

1654 р. – Переяславська рада, “Березневі статті” Б. Хмельницького;

6 серпня 1657 р. – смерть Б. Хмельницького;

жовтень 1657 р. – обрання І. Виговського гетьманом України;

16 вересня 1658 р. – Гадяцький договір;

червень 1659 р. – битва під Конотопом;

1665 – 1676 рр. – гетьманування П. Дорошенка;

1667 р. – Андрусівське перемир’я;

1686 р. – “Трактат про вічний мир” між Росією і Польщею;

1687 – 1709 рр. – гетьманування І. Мазепи;

листопад 1708 р. – зруйнування м. Батурина;

27 червня 1709 р. – битва під Полтавою;

1710 р. – конституція П. Орлика;

січень 1711 р. – похід П. Орлика в Україну;

1722 р. – заснування Малоросійської колегії;

1772 р. – перший поділ Польщі;

1775 р. – знищення Запорозької Січі;

1781 р. – ліквідація полкового територіального-адміністративного устрою України;

286

1783	р. – введення кріпацтва на Лівобережжі та Слобідській
Україні;
1785	р. – зрівняння в правах української старшини з російським
дворянством.
1793	р. – другий поділ Польщі;
1795	р. – третій поділ Польщі;
1805	р. – відкриття Харківського університету;
1812	– 1835 рр. – виступи селян під проводом І. Кармалюка;
1814	– 1861 рр. – роки життя Т. Шевченка;
1846	– 1847 рр. – діяльність Кирило-Мефодіївського товариства;
1833	– 1837 рр. – діяльність просвітницької групи “Руська трійця”;
1834	р. – заснування університету в Києві;
1848	р. – ліквідація кріпосного права у Галичині та Буковині;
1861	р. – скасування кріпацтва в Російській імперії;
1863	р. – циркуляр Валуєва;
1876	р. – затвердження російським царем Ємського акту;
1890	р. – утворення першої української політичної партії“Русько-
українська радикальна партія”;
1905	– 1907 рр. – перша революція в Росії;
17 жовтня 1905 р. – Маніфест Миколи ІІ;
1908	р. – створення Товариства українських поступовців;
1914	– 1918 рр. – Перша світова війна;

серпень 1914 р. – створення Головної Української Ради(Кость Левицький);

серпень 1914 р. – заснування Союзу Визволення України(Д.

Донців, Д. Дорошенко, А. Жук);

серпень 1914 р. – створення легіону українських січових стрільців;

лютий 1917 р. – демократична революція у Петрограді. Падіння

самодержавства;

березень 1917 р. – утворення Української Центральної Ради (УЦР);

287

10 червня 1917 р. – Перший Універсал УЦР;

15 червня 1917 р. – утворення Генерального секретаріату;

3 липня 1917 р. – Другий Універсал УЦР;

4 серпня 1917 р. – “Тимчасова інструкція Генеральному секретаріатові”;

25-26 жовтня 1917 р. – соціалістична революція у Петрограді.

Падіння Тимчасового уряду в Росії;

7 листопада 1917 р. – Третій Універсал УЦР; проголошення УНР;

3 грудня 1917 р. – “Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради” РНК РСФСР;

12 грудня 1917 р. – проголошення радянської влади в Україні;

9 січня 1918 р. – Четвертий Універсал УЦР;

16 січня 1918 р. – бій під Крутами;

26 січня 1918 р. – Брестський мирний договір між УНР і державами Четвертного союзу;

29 квітня 1918 р. – ухвалення Центральною Радою конституції УНР; проголошення на Всеукраїнському хліборобському з’їзді. П

Скоропадського гетьманом України;

листопад 1918 р. – відкриття Української Академії Наук;

19 грудня 1918 р. – вступ Директорії до Києва;

22 січня 1919 р. – проголошення у Києві Акту злуки УНР та ЗУНР;

квітень 1920 р. – Варшавська угода УНР і Польщі;

серпень 1920 р. – заснування Української військової організації

(УВО);

березень 1921 р. – Ризький мир;

жовтень 1921 р. – виникнення Української Автокефальної Православної Церкви;

1921 – 1923 рр. – голод в Україні;

30 грудня 1922 р. – утворення СРСР;

288

1925 р. – заснування Українського народно-демократичного

об’єднання (УНДО);

лютий 1929 р. – заснування Організації українських націоналістів

(ОУН);

1932 – 1933 рр. – масовий голод в Україні;

січень 1937 р. – Конституція УРСР;

15 березня 1939 р. – проголошення незалежності Карпатської

України;

1 вересня 1939 р. – напад Німеччини на Польщу. Початок ІІ

світової війни;

17 вересня 1939 р. – Червона армія перейшла польський кордон;

лютий 1940 р. – розкол ОУН. Створення ОУН – Б та ОУН – М;

28 червня 1940 – Червона армія окупувала Північну Буковину і

Бессарабію;

22 червня 1941 р. – напад Німеччини на Радянський Союз;

30	червня 1941	р.	– проголошення ОУН –	Б. відновлення
Української держави;
14	жовтня 1942	р. –	створення Української	повстанської армії
(УПА);

6 листопада 1943 р. – визволення Києва від німецьких загарбників;

жовтень 1944 р. – визволення України від німецьких загарбників;

26 квітня 1945 р. – на конференції в Сан-Франциско УРСР увійшла до ООН як член-засновник;

8 травня 1945 р. – капітуляція Німеччини;

2 вересня 1945 р. – капітуляція Японії. Закінчення ІІ світової війни;

березень 1946 р. – Ліквідація Української греко-католицької

(уніатської) церкви;

квітень – серпень 1947 р. – операція “Вісла”;

лютий 1954 р. – указ Президії ВР СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР;

289

серпень – вересень 1965 р. – перша хвиля арештів інтелігенції;

листопад 1976 р. – утворення Української Гельсінської групи;

26 квітня 1986 р. – катастрофа на Чорнобильській АЕС;

вересень 1989 р. – установчий з’їзд Народного Руху України за

перебудову;

жовтень 1989 р. – Закон про мови в Українській РСР;
16	липня 1990 р. – Декларація про державний суверенітет України;
24 серпня 1991 р. – Акт проголошення незалежності України;
1	грудня	1991	р.	–	Всеукраїнський референдум		і	вибори
Президента України;
8 грудня 1991 р. – створення Співдружності Незалежних							Держав
(СНД). Припинення існування СРСР;
листопад 1994			р.	–	Україна приєдналася до Договору про
нерозповсюдження ядерної зброї;
28	червня 1996 р. – прийняття Конституції України;
31	травня	1997		р.	– Українсько-російський	договір		про

співробітництво;

червень 2001 р. – візит Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну;

січень 2005 р. – обрання Президентом України В. Ющенка.

290

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК Абсолютизм – необмежена самодержавна влада, деспотична

форма державного правління, яка ґрунтується на сваволі правителя

(царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади.

Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом

(Конституцією).

Авторитаризм – антидемократична та антиправова концепція і

практика здійснення влади; політичний	режим,	якому притаманні
зосередження у руках однієї людини	або	ж невеликої групи осі

необмеженої влади, повна відсутність або ж абсолютна фіктивність представницьких інститутів та систем поділу влади.

Автохтони – корінні жителі певної території, країни.

Агітація – поширення певних ідей або лозунгів за допомогою

різноманітних	засобів: бесід,	виступів у пресі, по радіо, телебаченню,
кіно, театру,	політичної та	художньої літератури; один із засобів

політичного впливу на маси, ідеологічна зброя боротьби класів та їхніх партій.

Агресія – у сучасному міжнародному праві будь-яке незаконне, з

погляду Статуту ООН, застосування сили однієї держави( чи групи держав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення народу

(нації).

Акт – офіційний документ, запис, протокол.

Амбразура – отвір в оборонних спорудах і бронебаштах для стріляння і для спостереження.

Анархізм – ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в

основі якої лежить заперечення державного управління суспільством;

невизнання авторитету, порядку, дисципліни; свавілля.

291

Анексія – насильницьке приєднання, загарбання однією державою

всієї (або частини) території іншої держави.

Антропогенез – процес виділення людини з тваринного світу,

олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

Антропологія

–

наука

про

походження

і

еволюцію

людини,

утворення рас.

Ареал – зона поширення видів тварин, рослин, корисних копалин,

мов, діалектів тощо.

Археографія

–

галузь

історичної

науки, що

вивчає

питання,

пов’язані з виданням пам’яток письменства.

Археологія - галузь історичної науки, що вивчає історичне минуле

людського суспільства на основі речових пам’яток(знарядь

праці,

предметів побуту, зброї, прикрас, жител, місць поселення, поховання).

Асиміляція

добровільний або

вимушений

процес

розчинення

(втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу(етносу) чи

якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого

народу (етносу); засіб досягнення етнічної однорідності.

Буржуазія

–

пануючий

клас

капіталістичного

суспільства, який

володіє основними засобами виробництва, живе за рахунок експлуатації

найманої праці.

Валова

продукція – показник,

що

характеризує

загальний

обсяг

виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи

сільських підприємств у грошовому обчисленні.

Вектор – величина, що характеризується розміром і напрямом.

Волюнтаризм – позиція суб’єкта політики, згідно з якою головними

факторами досягнення поставленої мети є воля, особисті устремління та

політичні наміри.

Візир

–

титул

міністрів

і

вищих

сановників

у

багать

мусульманських країнах.

292

Вікінги – учасники морських походів скандинавів у кінці8 –

середині 11 ст; в Давній Русі були відомі під назвою варягів, у Західній Європі – норманів.

Генезис – походження, виникнення, процес утворення.

Геополітика – політична концепція, яка стверджує, що в основі політики ( переважно зовнішньої) тієї чи іншої держави лежить співвідношення географічних факторів– просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

Громадянське суспільство – суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних, і моральних якостей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує

розвинені правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Гуманізм – теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до

людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу,

щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.
Демографія – наука, що вивчає склад і рух населення та
закономірності його розвитку.
Демократія – форма	політичного	та	економічного	устрою

суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади;

тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя,

права і свободи громадян, рівні можливості для різних політичних сил,

контроль за діями органів влади.

Депортація – примусове виселення з місця постійного проживання

особи, або групи осіб, визнаних соціально небезпечною.

Депутат – виборний представник населення в постійно діючих

органах влади; особа, уповноважена колективом для виконання якогось

доручення.
Держава	– базовий	інститут	політичної	системи та	політичної
організації	суспільства,	що	створюється	для	забезпечення

293

життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади

домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві
з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення
загальносоціальних потреб.
Децентралізація – управлінська політична система, за якої частина
функцій	центральної	влади	переходить	до	місцевих	о

самоврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локальних

програм.

Диктатура – необмежена влада пануючого в державі класу, яка

спирається на силу.

Дипломатія

–

офіційна

діяльність

глав

держав, урядів

та

спеціальних

органів

зовнішніх

зносин

щодо

здійснення

зовнішньої

політики й захисту прав та інтересів держави за кордоном.

Дисидентство

-

морально-політична

опозиція

до

існуючого

державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей.

Дискримінація

-

часткове

чи повне, тимчасове чи постійне

обмеження

або

позбавлення

конституційних

прав

певної

категорії

громадян за расовою чи національною належністю, політичними і

релігійними переконаннями, статтю тощо.

Діаспора –

розселення по

різних

країнах

народу, вигнаного

обставинами,

завойовниками

або

пануючою

владою

за

ме

батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які

проживають поза її межами.

Домінувати – переважати, панувати, підніматися.

Дуумвірат – спільне правління двох найвищих службових осіб.

Евакуація – виведення з місцевості, що перебуває під загрозою

нападу ворога або стихійного лиха, з театру воєнних

дій

у

тил

населення, поранених,

полонених,

а

також

матеріальних

засобів;

відведення військ з районів, які вони раніше займали.

294

Еволюція – процес поступових змін, суть яких полягає у спрощенні
або ж ускладненні розвитку чогоабо кого-небудь.
Екзогамія –	звичай, який		за	часів	первісного		ладу	забороняв
шлюби між особами однієї родової групи.
Експансія – активне проникнення в яку-небудь сферу; загарбання
чужих територій,	ринків,	джерел	сировини;		політичне		та економічне
поневолення інших країн.
Експатріація	–	добровільне		або		примусове		залишення
батьківщини. Звичайно призводить до зміни або втрати громадянства.
Експропріація – примусове вилучення майна у власність держави;
позбавлення засобів виробництва				певного		класу іншим		класом, яке

здійснюється	економічним	шляхом	або	за	допомогою	прям
насильства.
Екстрадиція – видача		іноземній	державі	особи, що вчинила
злочин.

Екстремізм – схильність до крайніх поглядів і дій.

Еміграція – масове переселення з батьківщини в іншу країну;

тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення.

Ендогамія – звичай, який за часів первісного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи.

Етногенез – походження народів.

Етнографія – галузь історичної науки, яка вивчає культуру і побут народів світу, їхній етногенез, розселення та культурно-побутові взаємозв’язки.

Етнос – позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією,

традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Іммігрант – іноземець, який оселився в якійсь країні на постійне

проживання.

295

Імперія – велика держава, що складається з метрополії та

підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та

культурних	взаємозв’язків. Імперії	виникають		внаслідок загарбання
території	колонізації, експансії,	інших	форм	розширення	впливу
наддержави.

Імідж — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний справити

емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держави з метою популяризації, політичної реклами тощо.

Інфляція - переповнення каналів грошового обігу масою надлиш-

кових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, реальної за-

робітної плати.

Інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, що

обслуговують як	виробничу, так		і невиробничу сфери		економіки
(транспорт, зв’язок, комунальне господарство, загальна і професійна
освіта, охорона здоров’я тощо).
Індустріалізація		– процес	створення	великого	машинного
виробництва в усіх галузях господарства країни.
Інтелігенція	–	соціальний	прошарок, що	складається	з ,усіх

професійно зайнятих розумовою працею.

Колонізація — заселення вільної території на окраїнах власної країни; заснування поселень у залежній ;країніперетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення її іншою країною.

Компроміс — згода, порозуміння з політичним противником, до-

сягнуті шляхом взаємних поступок.

296

Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-полі

тичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Консолідація — зміцнення, згуртування, об’єднання.

Конституція — основний закон держави, що закріплює суспільний і

державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності

державних	органів, виборчу	систему,	основні	права та обов’язки
громадян.
Конфедерація — союз суверенних держав, які, зберігаючи свою
незалежність,	об’єднуються на	певний	час	задля досягнення певних

спільних цілей.

Кон’юнктура — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу(наприклад,

економічна кон’юнктура).

Космополітизм — теорія і практика, в основі якої лежить теза про

необхідність заміни національного громадянства світовим.
Криза політична —	тимчасове	призупинення	або припинення
функціонування окремих	елементів	або інститутів	політичної системи;

значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, по-

літичної напруженості.

Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного

характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

Легітимність — визначення або підтвердження законності якогось

права	чи	повноваження; здатність		політичного	режиму	досягати
суспільного		визнання й	виправдання обраного політичного ,курсуви-
несених	ним політичних		рішень, кадрових або функціональних			змін у
структурах влади.

297

Лібералізм— політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихиль-

ників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод.

Маргіналізація — незавершений, неповний перехід людини в нове

соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв’язки,

але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

Менталітет— стійкі структури глибинного рівня колективної та

індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління,

нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер,

загально визнані цінності, суспільна психологія.

Міграція — пересування, переміщення.

Модернізація—оновлення, удосконалення, надання будь-чому -су

часного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог.

Монархія — форма державного правління, за якої верховна влада

повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — глави держави,

як правило,	спадкоємного	правителя, монарха. Розрізняють		необмежену
(абсолютну)	монархію	та	обмежену(конституційну), за	якої	влада

обмежується парламентом.

Канонада – часта й тривала стрілянина з багатьох гармат, а також

гуркіт стрілянини та розривів снарядів.

Капіталізм – 1) Суспільно-економічна формація, що приходить на

зміну феодалізму; ґрунтується на приватній власності на засоби

виробництва при участі у контролі над ними. 2) Економічна система, яка базується на свободі підприємництва, використанні найманої праці і на відкритій конкуренції, що сприяє розвитку ринкової економіки.

Капітуляція – 1) Припинення опору збройних сил або їх частини на

умовах, запропонованих	переможцем	чи	погоджених	внаслідок
переговорів. 2) Переносно –	відмова від	боротьби,	визнання власного
безсилля.

298

Кардинал – У католицькій церкві вища після Папи Римського

духовна особа. З числа К. на конклаві обирається Папа.

Католицизм, католицтво – один з головних (поряд з православ’ям і протестантизмом) напрямів у християнстві. Догматичні особливості К.:

визнання існування чистилища, догмати про виходження Святого Духа не тільки від Бога-Отця, а й від Бога-Сина, про непогрішимість Папи Римського як намісника Христа на Землі.

Кафедра – 1) Місце для викладача, лектора, промовця тощо. 2) У

вузах –	основна	науково-навчальна група, що здійснює	навчальну,
методичну і науково-дослідну роботу з однією або кількох пов’язаних між
собою	наукових	спеціальностей, а також підготовку і	підвищення

кваліфікації кадрів.

Класицизм – один з основних напрямів у Європейській літературі й мистецтві 17-18 ст., зразком для якого було класичне(давньогрецьке і

давньоримське) мистецтво.

Коаліція – 1) Союз, об’єднання на добровільних засадах для

досягнення спільної мети. 2) Тимчасовий воєнно-політичний союз двох або кількох держав, укладений для спільних дій проти будь-якої держави

або групи держав. 3) Угода між двома	або кількома	політичними
партіями, часто для спільного створення уряду й участі в ньому.
Кодекс – єдиний систематизований	законодавчий акт, у	якому

містяться норми права, що регулюють певну галузь суспільних відносин.

Лозунг – заклик, у якому чітко, стисло виражено провідну ідею,

завдання або вимогу політичної, громадської організації.

Максималізм - впадання в крайність при вимозі чогось надмірного.

Маніфест – 1) Письмове звернення верховної влади до населення у зв’язку зі значними політичними подіями; іноді містить законодавчі норми або сповіщає про прийняття важливих законів. 2) Урочисте звернення, декларація політичних партій, громадських організацій тощо з викладом своїх політичних поглядів, програми.

299

Маніфестація публічний масовий виступ для виразу солідарності,

підтримки або протесту.

Монографія – ґрунтовна наукова праця, в якій досліджується одне

питання, одна тема.

Монополія – 1) Виключне				право	на володіння будь-чим або
здійснення якихось заходів. 2) Характерне для капіталізму панування в
певній галузі.		3) Зосередження будь-чого в розпорядженні держави,
однієї організації, фірми, особи тощо.
Нацизм – назва фашизму в гітлерівській Німеччині.
Націоналізація – вилучення, із приватної власності осіб у власність
держави землі, промислових і транспортних підприємств, або цілих
галузей	народного		господарства. Н.		соціалістична –	примусове
вилучення соціалістичною державою землі, промислових, торговельних,
транспортних		підприємств, банків,		що	належали експлуататорським
класам;	перетворення		приватної		власності	на , держ
загальнонародну, соціалістичну власність не змінює своєї капіталістичної

природи.
Націоналізм – буржуазна ідеологія й політика в національному
питанні, характерними		припасами		якої	є	проповідь	зверхнос
національних інтересів над соціалістами, проголошення національної
нетерпимості, розпалювання національної ворожнечі. Н. виступає у двох
формах: великодержавний шовінізм пануючої нації і місцевий.								Н
пригнобленої нації.	Буржуазія використовує				.Н для	боротьби	проти
революційного руху; затушковуючи класові суперечності всередині нації,
захищає свої інтереси, які вона			видає за загальнонаціональні. Н.
докорінно	протилежний			пролетарському, соціалістичному
інтернаціоналізму.	Комуністичні		партії		рішуче	борються		прот

буржуазного націоналізму.

300

Національність – 1) Незалежність до певної нації, народності чи національної групи. 2) Термін для спільного визначення нації і

народності.

Нація – стійка історична спільність людей, що визначається соціальними зв’язками певної формації і характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного й культурного розвитку, спільністю території, мови, побуту, традицій і звичаїв, а також відображенням в суспільній свідомості й суспільної психології.

Національний прибуток — новостворена у сфері матеріального ви-

робництва вартість, або частина сукупного (валового суспільного) продукту,

що залишається після спожитих засобів виробництва.

Нація — історична спільнота людей, що складається в процесі фор-

мування спільності території, економічних зв’язків, літературної мови,

етнічних особливостей культури та характеру.

Олігархія — політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція — протидія, опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки,

уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Охлократія —домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Плюралізм — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох(чи багатьох)

незалежних начал політичних знань і розуміння буття; система влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-

політичних організацій.

Політична система — сукупність державних і недержавних - со ціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління

301

справами суспільства, регулювання політичних процесів, відносини між
соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну
стабільність і прогресивний розвиток.
Популізм — схильність політиків домагатися визнання їхньої - гро
мадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для
населення	аргументів	та		пропозицій, уникаючи		непопулярних, але
необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.
Правова держава — тип держави, в основі якої — верховенство
закону, поділ	влади, правовий			захист особи, юридична			рівність	грома-
дянина і держави.
Прагматизм — теорія та практика, основою яких є визнання до-
сягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним критерієм
результативності діяльності.
Приватизація — процес перетворення будь-якої форми власності
(державної, колективної, особистої тощо) у приватну; передача частини
державної	власності		в	будь-яку	іншу		недержавну,		вла
трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, ко-
лективні, кооперативні, приватні тощо.
Пріоритет — першість			у	відкритті, винаході, висловлюванні				ідеї;
переважне право, значення чогось.
Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на
захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розширення
зовнішніх ринків. Протекціонізм,				як правило,	реалізується через			митну
політику.

Революція — докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; перевороту житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Республіка — держава, в якій органи влади формуються за прин-

ципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища

302

влада належить виборним представницьким органам, а глава держави
обирається населенням чи представницьким органом.
Реформа — перетворення, зміна,		нововведення,		яке	не знищує
основ існуючої структури.
Суверенітет — незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб вер-
ховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.
Тенденція — напрям розвитку якогось явища.
Толерантність — терпиме ставлення до інших, чужих думок, віру-
вань, політичних уподобань та позицій.
Тоталітаризм — політичний режим і система державної влади з
використанням насильницьких засобів у процесі					управління-		сус
пільством, з	відсутністю політичного	плюралізму		й	демократичних
свобод, обмеженням політичних прав усього населення.
Традиція — форма передачі соціального досвіду; ідеї, звичаї, норми,
що передаються з покоління в покоління.
Узурпація — протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось
прав на що-небудь.
Унітарна держава — форма державного устрою, яка базується на
зверхності	суверенітету (верховної	влади), єдиної		держави		над
адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.
Фашизм — крайня, антидемократична, радикально-екстремістська
політична течія, в основі якої — синтез концепції нації як вищої та одвічної
реальності	та догматизованого принципу		соціальної		справедливості;
різновид тоталітаризму.
Федерація — форма державного устрою; союзна держава, що
складається з кількох держав або державних утворень, кожне з						яких,
поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та
судові органи.
Феномен — виняткове, незвичайне, рідкісне явище.
Централізація — зосередження керівництва,			управління в єдиному

303

центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні

центральних установ.

Цивілізація — будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, в основі якої лежить проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації.

304

	ЗМІСТ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ………………………………………...........			3
ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ……………………………..			4
ВСТУП……………………………………………………………………..			6
Тема І. Стародавня Україна……………………………………………			6
Тема ІІ. Київська Русь та її місце в світовій історії…………………			6
Тема ІІІ. Українські землі в XIV – XVIII ст……………………………			7
Тема ІV. Українські землі в складі Російської та Австро-Угорської			8
імперій (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)………………………………
Тема V. Українська національно-демократична революція.			8
Відродження державності українського народу (1917-1920р.р.)….
Тема VІ. Україна між двома світовими війнами (1921–1939рр.)….			9
Тема VІІ. Україна в роки Другої світової та			9
Великої Вітчизняної воєн………………………………………………..
Тема VІІІ. Повоєнна відбудова і розвиток України			10
в 1945–1991 рр……………………………………………………………
Тема ІХ. Україна – незалежна держава.			11
КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ
Тема 1: Стародавня історія України………………………………….			12
1.Первісна епоха………………………………………………………….			12
2. Державотворчі традиції на території України…………………….			15
3.Стародавні слов’яни……………………………………………………			18
4. Східні слов’яни. Союзи слов’янських племен у VІ–ІХ ст…………			22
5. Заснування Києва……………………………………………………..			30
Тема 2 : Київська Русь та її місце у світовій історії………………..			36
1.Утворення	та розквіт Київської : полРусітичний	устрій,	36
економічний	розвиток, суспільна організація та	зовнішня
політика………………………………………………………………………

305

2.	Політична роздрібненість Київської Русі та її наслідки……………					46
3.	Галицько-Волинська держава – правонаступниця та					50
спадкоємиця Київської Русі………………………………………………
4. Історичне значення Київської Русі…………………………………..						54
Тема 3. Українські землі в XIV – XVIII ст………………………………						55
1.	1.Особливості політичного та соціально-економічного					55
становища
українських земель в складі Литви та Польщі……………………….
2.	Українське козацтво. Запорозька Січ……………………………….					58
	3. Національно-визвольна війна під проводом Б.					62
Хмельницького.
Утворення Української козацько-гетьманської держави……………
4.	Руїна, її ознаки та наслідки…………………………………………..					67
5.	Доба Мазепи. Поступове обмеження та ліквідація української 70
державності………………………………………………………………..
Тема 4.		Україна в	складі Російської й Австро-Угорської імперій			78
(кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)…………………………………………..
1.	Політичне становище українських земель у ХІХ ст………………					79
2.	Соціально-економічний розвиток України…………………………					80
3.	Суспільно-політичні та національні рухи в українських землях..					85
4.	Утворення політичних артійп			та їх діяльність	в умова	93
революції 1905 – 1907 рр. та Першої світової війни…………………
Тема 5:		Українська	революція 1917-1920 рр. Відродження			98
державності українського народу……………………………………….
1.Падіння		самодержавства.		Розгортання	національно99
визвольного руху. Діяльність Центральної ради…………………….
2.Українська Народна Республіка – перша суверенна держава						103
	ХХ ст., її внутрішня і зовнішня політика……………………………
3.Українська держава гетьмана Павла Скоропадського:						109
досягнення і поразки…………………………………………………….

306

4.Відновлення Української Народної Республіки. Утворення	112
Західноукраїнської республіки. Акт Злуки УНР і ЗУНР……………
5.Радянська форма української державності (УСРР):
суверенність і підпорядкування московському центру.
Радянсько-польська війна…………………………………………..	117
Тема 6: Україна між двома світовими війнами (1921-1939 рр.)	127
1.Відбудова народного господарства України на засадах Непу.	128

2. Україна в складі СРСР. Національна політика більшовиків в 129

Україні………………………………………………………………………..

3. Індустріалізація в Україні та її результати………………………….	133
4.Примусова колективізація сільського господарства.	136
Голодомор 1932-1933 рр…………………………………………………
5.Суспільно-політичне життя в Україні.	139
Масові репресії в 30-ті роки. Західноукраїнські землі в 20-30-ті рр.
ХХ ст…………………………………………………………………………
Тема 7: Україна в роки Другої світової та ВеликоїВітчизняної	144
воєн (1939 – 1945 рр.)……………………..………………………………
1.Українське питання в Європейській політиці напередодні
другої світової війни. Возз’єднання українських земель
в складі єдиної держави…………………………………………………..	145
2.Напад фашистської Німеччини на СРСР. Встановлення
окупаційного режиму в Україні…………………………………………..	148
3.Рух Опору на окупованій території України…………………………	150
4.Визволення України від фашистських загарбників.
Внесок українського народу в розгром гітлерівської Німеччини
та її сателітів………………………………………………………………	152

307

Тема 8 : Повоєнна відбудова і розвиток України

(1945–1985 рр.)…………………………………………………………… 153

1.Україна на міжнародній арені після закінчення Другої світової

війни…………………………………………………………………………			154
2.Післявоєнна відбудова республіки…………………………………..			160
3.Суспільно–політичне	життя. Політична	боротьба	та
десталінізація в Україні………………………………………………….			165
4.Соціально-економічні процеси в Україні в 60-ті–першій
половині 80-х рр.…………………………………………………………..			171
5.Національна політика в Україні……………………………………….			177
Тема 9: Україна – незалежна держава
(кінець 80-х рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.)………………………………			182
1.Україна на шляху до державного суверенітету і незалежності….			182

2.Суспільно–політичне і національне пробудження українського

народу……………………………………………………………………….	186
3.Україна в умовах державної незалежності………………………….	190
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ……………………………………	199
РЕФЕРАТИ…………………………………………………………………	232
Орієнтовна тематика рефератів………………………………………..	237
Література………………………………………………………………….	241
Контрольні запитання і тестові завдання……………………………..	254
Список рекомендованої літератури……………………………………	281
Додаткова………………………………………………………………….	282
ІСТОРИЧНА ХРОНОЛОГІЯ……………………………………………..	285
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК………………………………………..	291
Зміст………………………………………………………………………….	305

308