3.8 Виконання схеми зовнішніх проводок

З’єднання та підключення зовнішніх проводок в проектній документації можуть бути виконані графічним (у вигляді з’єднання та підключення) чи табличним методом. Табличні форми документації із-за можливості переходу до автоматизованого проектування за допомогою ЕОМ більш бажані, однак менш інформативні.

Схему зовнішніх електричних та трубних проводок виконують без масштабу на листі №4. Вона включає наступні колонки кабель, жгут, труба; напрямок (звідки, куди); напрямок по креслені знаходження; кабель, провід (марка, число жил (кількість), переріз, довжина); труба (марка, діаметр, довжина); креслення встановлення. У верхній та нижній частині схеми в пояснювальній таблиці в прийнятих умовних зображеннях, що приймаються при виконанні СА, показують відбірні пристрої, чутливі елементи, виконавчі механізми, регулюючі органи та інші елементи системи автоматизації.

В пояснювальній таблиці, розміщується над перерахованими елементами, вказуємо найменування технологічного об’єкта чи апарата, контролюючого чи регулюючого параметра, середовища, а також місце встановлення та позицію за специфікацією.

Між зображеннями щитів та зображеннями відбірних пристроїв, чутливих елементів, ВМ, РО розміщується зображення з’єднувальних коробок, датчиків, приладів по місцю, з’єднувальні лінії із зазначенням (типу, перерізу, маркувального номеру). Електричну проводку на схемі маркуємо порядковими номерами (1,2,3,…). Трубну проводку маркуємо так само, але перед цифрою ставимо нуль (01,02,03,…)

3.9 Моделювання та розрахунок аср

Під моделюванням розуміють метод вивчення технологічних процесів, при якому замість оригіналу досліди проводяться на моделі, а результати кількісно переносять на оригінал. Модель може бути матеріально реалізованою системою, або уявною, яка відображаючи оригінал здатна заміщувати його на певному етапі досліджень. Оригінал також може бути як реальний, так і уявний, наприклад на стадії проектування.

Потреба в моделюванні виникає тоді, коли безпосередні дослідження на об'єкті неможливі (неможливо створити критичні та позакритичні ситуації без загрози аварії; дослідження складних або неіснуючих об’єктів) або потребують значних витрат на проведення експерименту.

Процес побудови математичної моделі включає в себе такі етапи:

І етап:

• складання математичного опису об’єкта досліджень (вивчення процесів, явищ, елементів об’єкта та встановлення зв’язків між ними; запис рівняння (або системи рівнянь) для кожного елемента та явищ об’єкта);

ІІ етап:

• вибір методу розв’язку системи рівнянь математичного опису і реалізація його у формі моделюючої програми (вибір найбільш ефективного методу рішень з існуючих та реалізація його спочатку у формі алгоритму, а потім – у формі програми для розрахунку на ЕОМ);

ІІІ етап:

• перевірка адекватності математичної моделі (порівняння результатів вимірювань на об’єкті в процесі його роботи з результатами математичної моделі в однакових умовах);

ІV етап:

• перенос результатів моделювання на об’єкт дослідження.

Математичні моделі можуть бути представлені у вигляді системи алгебраїчних, диференційних, інтегральних, інтегро-диференційних рівнянь.

Математичні моделі використовуються для вирішення задач аналізу та синтезу, розробки системи управління. Використання ЕОМ в САР дозволило використовувати математичні моделі безпосередньо в контурі управління. Така математична модель використовується для вирішення задачі оптимального управління.