Цікаві бувальщини з життя Михайла Коцюбинського

Учень 7

Стара відьма

У Криворівні не могли не помітити, як Коцюбинський цікавиться селянським побутом. Один гуцул заходить до нього в неділю, чемно кланяється і питається:

- А чи це правда, що ви хочете нас у книжках розписати?

- Правда.

- Не тільки людей, але і всяку нечисту силу?

- І нечисту силу.

- То я прийду до вас із своєю жінкою. Ви такої старої відьми ні в нас, ні в околиці не знайдете.

Учень 8

Воли і коні

У Криворівню, в Карпати, приїхали львівські дачники, щоб побачити Коцюбинського. Один із них почав висловлювати своє захоплення творчістю Коцюбинського:

— А прекрасні ваші твори ми добре знаємо. Наприклад, «Хіба ревуть воли...».

— Я не про воли, а про коні писав.

— Не розумію. Коні ж не ревуть?..

— Ну, і що з того? Коні не винні.

Учень 9

«Ось моя зброя»

Улітку 1910 року Коцюбинський повертався з Капрі, де він жив разом із Горьким. Жандармерія дістала суворий наказ якнайпильніше перевірити речі М. Коцюбинського. Прикордонні чиновники брутально рилися в його валізі. На запитання: «А зброя у вас є?»— Михайло Михайлович відповів: «Так, є». Від несподіванки запанувала тиша. Потім зчинилася метушня: «Де зброя, де?»

На довгій паузі М. Коцюбинський з лукавою посмішкою показав на олівець, що виглядав з кишені його піджака, і сказав: «Ось моя зброя».

Вчитель

Михайло Коцюбинський - письменник сонячний.

І не тільки тому, що «носив у душі сонце»,

як сам про себе казав… Уся його проза, попри

соціально загострені драматизм і трагізм, - це

світлий, відкритий простір для душі й духу.

О. Логвиненко

Висновки

Неможливо зрозуміти специфіку літератури як предмета без знання того, що являє собою учень на різних етапах літературної освіти.

В історії методики були періоди, коли основна увага зверталась на сам літературний матеріал, а вікові особливості школярів, їх особисті реакції на витвори мистецтва не враховувались.

Та на зміну цій тенденції прийшла інша – серед методистів-дослідників піднявся інтерес до особливостей сприйняття художнього твору в залежності від віку школяра. Так міцніла думка, що учень на уроках літератури є активною особою, а не тільки об’єктом, який вивчається збоку дорослих. Ми дійшли до усвідомлення, що маємо, мусимо більше знати про учня.

Проблемою сприйняття школярами літературного матеріалу зараз займаються різні науки: педагогіка, психологія, соціологія, методика.

Зараз вже багато відомо про школяра як читача, про закономірності його літературного розвитку, про залежність рівня його читацької культури від характеру навчання, про якісні зміни його ставлення до мистецтва в залежності від вікових змін і т.д.

У 10 класі навіть за однакових педагогічних умов починається доволі різка диференціація серед учнів. Більший вплив на сприйняття мистецтва починає набувати індивідуальний склад особистості учня, помітно проявляються розбіжності в залежності від начитаності учнів, їх знань, зацікавленості предметом. Тому в 10 класі фронтальна робота з усім класом ускладнюється. Відповідно сильно збільшується значення індивідуального підходу до різних груп школярів. Одним треба допомогти проникнути в об’єктивний зміст твору, не порушуючи при тому їх інтерес до власних переживань; у інших, навпаки, треба розвивати оцей суб’єктивний, особистісний підхід до літературного матеріалу; для третіх важливо не дати погаснути їх здатності мислити образами, а часто перш за все треба виховувати культуру мови учнів.

Потребу в керівництві, спрямуванні з боку вчителя гостро відчувають самі учні. Якщо вони зустрічають в особі вчителя мудрого керівника, вони охоче йдуть тому назустріч.

Цей період називається і переломним у ставленні до літератури. Більш вони вимогливі до вчителя, бачать недоліки в його роботі. При хорошій же організації уроку охоче виконують завдання.

Сучасні дослідження читацької діяльності старшокласників показали, що потреба в читанні творів сучасних авторів є основною, визначальною, а щодо української класичної літератури — зростає від класу до класу, але вимагає стимулювання. Згідно з програмою, потреба в читанні художніх творів у десятикласників формується саме на матеріалі класичної літератури. Суперечливість у сприйнятті таких творів впливає на формування потреби в спілкуванні з мистецтвом слова. З одного боку, досконалість форми створює необмежені можливості для розвитку високого рівня естетичного сприйняття, з іншого — часова віддаленість подій, незвичність лексичної, граматичної побудови мови творів, що вивчаються, утруднюють їх розуміння учнями. З цієї точки зору важливо організувати прийняття авторської позиції, засвоєння її через власний життєвий досвід і перенесення уявлень та емоційних станів для цілісного розуміння витвору мистецтва слова. Для цього учитель обирає з усього твору саме ті моменти, які близькі внутрішньому світу учнів, хоч і не завжди виражають основний ідейний зміст прочитаного. Така організація навчальних ситуацій виправдовує себе, тому що через прийняття близьких учням, але другорядних образів, ідей, відбувається входження в художній світ автора й цілісне сприйняття його твору.

Знайомство з його творчістю наочно підтверджує надзвичайно тонку й точну цю характеристику. Висока художність, вражаюче багатство, світла простота думки й справді мовби пронизують читача життєдайним сонячним промінням, звеличуючи й наснажуючи для добра і творення.

Його творчість непомітно, але неминуче допомагала людині ставати людиною. Проникливі, витончені, гідні подиву соціально-психологічні новели й повісті майстра - одне з найвищих художніх досягнень не тільки української прози.

Робота учнів над текстом художнього твору є складовою частиною усіх ланок процесу літературної освіти. Велике значення для її правильної організації має формування у школярів навичок роботи з текстом.

Однією з найважливіших умов засвоєння учнями художнього твору є підготовка до його сприйняття. Значна роль в усвідомленні змісту твору належить первинному читанню тексту, яке передбачає роботу над епізодом, постановку попередніх питань і завдань, коментування, виділення головного і другорядного, зіставлення, мікроаналіз.

Успішному засвоєнню тексту літературного твору сприяє аналіз, який може здійснюватись традиційними шляхами: за структурою, образами і проблемами; новими шляхами: текстуально, контекстуально, інтертекстуально, а також запропонованим і віднайденим самим вчителем.

Раціонально і систематично проведена робота над текстом не тільки має позитивний вплив на якість знань учнів, підвищує рівень їхньої літературної освіти, виробляє вміння і навички працювати з текстом, а ї виховує серйозне ставлення до літератури як навчального предмета, духовно збагачує, підвищує читацьку культуру.

Список використаних джерел

1. Токмань Г. Л. Методика навчання української літератури в середній школі / Г. Л. Токмань// - К.: Академія, 2012. – 312с.

2. Возняк М. С. Історія української літератури / М.С. Возняк // – Л.: Феміна, 1992.

3. Єфремов С. О. Історія українського письменства / С.О. Єфремов // - Л.: Фаміна, 1995.

4. Хропко П.П. Історія української літератури (Перші десятиріччя ХІХ століття)./ П.П. Хропко, О.Д. Гнідан, П.І. Орлик// – К.: Наукова думка, 2002. – 512 с.

5. Пультер Станіслав. Методика викладання української літератури в середній школі. Курс лекцій для студентів-філологів/ Пультер Станіслав, Лісовський Антон// - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. – 144с.

6. Ткачук Катерина. Методичні рекомендації щодо вивчення української мови та літератури у 2013-2014 році / Катерина Ткачук // Львів, 2013.

7. Історія української літератури у 2-х томах. // – К.: Наукова думка, 2002. – 630 с.

8. Колесник П.Й. Коцюбинський художник слова / П.Й. Колесник // – К.: Наукова думка, 1984. – 535 с.

9. Коцюбинський І.П. Твори в 2-х томах. Т.1. – К., 1992. – 467 с.

10. Літературна енциклопедія // – К., 2012.

11. Мацько Л., Христенок В. Історія української літературної мови // Диво слово. – 2002. - №10. – С.52.

12. Михайло Коцюбинський у школі // –К.: Радянська школа, 1976. – 198 с.

13. Москаленко А.А. Хрестоматія з історії української літературної мови / А.А. Москаленко // – К., 1985. – 539 с.

14. Плющ П.П. Історія української літературної мови./ П.П. Плющ // – К.: Вища школа, 1971. – 424 с.

15. Поліщук Я. «Пейзаж людини» від Михайла Коцюбинського / Я. Поліщук // Диво слово. – 2004. - № 10. – С. 44.

16. Степанишин Борис. Українська література: Підручник для 10 класу/ Борис Степанишин // - К.: Освіта, 1993. – 336 с.

17. Чижевський Д. Історія української літератури / Д.Чижевський // – Тернопіль: Феміна, 1994.

18. Шабліовський Є. Життя. Література. Письменник. Вибрані дослідження / Є. Шабліовський // – К.: Дніпро, 1974. – 340 с.

19. Шевченко Г.А. Нариси з історії української літературної мови / Г.А. Шевченко // – К.: Вища школа, 1996. – 285 с.

20. Українська та зарубіжна література. Посібник // – К., 2001.

21. Хрестоматія. Українська література // – К., 2002.

22. Яневський І.В. Вершини української літератури/ І.В. Яневський // – К., 1989с.

23. Логвиненко Н. Фольклорні мотиви у повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» / Н. Логвиненко / /Українська література в загальноосвітній школі, 2004. - №10. – С. 24-29.

24. Мірошниченко В. В. Міфопоетика творів Коцюбинського в контексті західних культур на матеріалі англомовної та французької україніки/ В. В. Мірошниченко // Запоріжжя, 2001. - №1. – С. 125-128.

25. Коцюбинський М. Тіні забутих предків / Михайло Коцюбинський // – К.: Фоліо, 2006. – 383 с.

26. Нищета В. А. Технологія життєтворчих проектів на уроках української мови та літератури / В.А. Нищета // – Харків, Основа, 2009. – 153 с.

27. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму/ Я. Поліщук / - Івано-Франківськ, 2002. – 126 с.

28. Грица С. Фольклор у просторі та часі/ Софія Грица.// – Тернопіль: Астон, 2000. –124 с.

29. Коцюбинський Михайло. Оповідання для дітей / Михайло Коцюбинський // Десна-Поліграф, 2012.