1.3 Техніка в історичній ретроспективі

Техніка виникла разом з виникненням людини (Homosapiens) і довгий час розвивалася незалежно від будь-якої науки. Сама наука не мала довгий час особливої ​​дисциплінарної організації і не була орієнтована на свідоме застосування створюваних нею знань в технічній сфері. Рецептурно-технічне знання досить довго протиставлялося наукового знання, про особливий науково-технічному знанні питання не ставилося взагалі. "Наукове" і "технічне" належали фактично до різних культурних ареалах. У більш ранній період розвитку людської цивілізації і наукове, і технічне знання були органічно вплетені в релігійно-міфологічне сприйняття і ще не відділялися від практичної діяльності. У стародавньому світі техніка, технічне знання і технічна дія були тісно пов'язані з магічним дією і міфологічним світосприйняттям. Наука була ще не тільки неспеціалізованою і недісціплінарной, але і невіддільною від практики і техніки. Антична наука була комплексною за своїм прагнення максимально повного охоплення осмислюється теоретично і обговорюваного філософськи предмета наукового дослідження. Спеціалізація ще тільки намічалася і не брала організованих форм і дисциплінарної. Поняття техніки також суттєво відрізнялося від сучасного. У античності поняття "техне" включає і техніку, і технічне знання, і мистецтво, але воно не включає теорію. Тому у давньогрецьких філософів, наприклад, Аристотеля, немає спеціальних праць про "техне". В античній культурі наука і техніка розглядалися як принципово різні види діяльності. У середні століття архітектори і ремісники покладалися в основному на традиційне знання, яке трималося в секреті і яка згодом змінилася лише незначно. Питання співвідношення між теорією і практикою вирішувалося в моральному аспекті - наприклад, який стиль в архітектурі був кращим з божественної точки зору. Саме інженери, художники та практичні математики епохи відродження зіграли вирішальну роль у прийнятті нового типу практично орієнтованої теорії. Змінився і сам соціальний статус ремісників, які в своїй діяльності досягли вищих рівнів культури Ренесансу. У науці Нового часу можна спостерігати іншу тенденцію - прагнення до спеціалізації і вичлененню окремих аспектів і сторін предмета як підлягають систематичному дослідженню експериментальними і математичними засобами. Висувався ідеал нової науки, здатний вирішувати теоретичними засобами інженерні завдання, і нової, заснованої на науці, техніки. Цей ідеал у кінцевому підсумку призвів до дисциплінарної організації науки і техніки. Отже, в ході історичного розвитку технічна дія і технічне знання поступово відділяються від міфу і магічної дії, але спочатку спираються ще не на наукове, а лише на буденна свідомість і практику.

1.4 Типологія техніки

Типології реальних технічних об'єктів або штучних матеріальних утворень дуже різноманітні і численні. Свого часу Ю. А. Ждановим була запропонована класифікація форм, використовуваних людиною природних матеріальних освіти: - Використання готових природних форм і процесів; - Зміна природних об'єктів, яке тягне за собою створення форм, аналогічних природним; - Переказ предметів нових рис, не що випливають з їх внутрішнього саморозвитку; - "Накладення" на предмети і явища рис, притаманних людині. Дана класифікація охоплює всі матеріальні освіти, які існують в межах людської діяльності, тобто техніків в широкому значенні як штучну матеріальне середовище. Шеменев Г.І. наводить таку класифікацію: "... класи (сукупності) технічних об'єктів: технологічні, енергетичні, транспортні, комунікаційні, інформаційні". Це скоріше перерахування самих підстав, ніж типологія технічних об'єктів. У роботі Волкова Г.М. представлена ​​найбільш розгорнута типологія техніки, де технічні об'єкти диференційовані по діяльності, техніка поділяється на активну і пасивну (активна техніка є засобом у системі діяльності, пасивна - умовою діяльності), вводиться невизначений підставу типології техніки - "вертикальний розріз" (диференціація за діяльності - " горизонтальний розріз "), яке відображає ієрархічну структуру сучасної техносфери. Чітким тут є тільки підрозділ техніки за її місцем у системі діяльності. Емпіричним матеріалом для дослідження питань типології технічних об'єктів можуть служити книги з загальних питань техніки або історії техніки, де авторам необхідно розглядати все різноманіття технічних об'єктів. Найпоширеніша типологія областей використання техніки Домашина періоду приблизно наступна: - Землеробство і зрошувальні споруди; - Відокремилось від землеробства ремесло; - Будівельна техніка; - Видобувна техніка; - Військова техніка; - Транспортна техніка; - Обслуговування окремих галузей природознавства; - Техніка медична, спортивна та інші. Прагнучи охопити все різноманіття технічних об'єктів, автори, в основному, не ставлять завдання суворої систематизації, і подібні роботи носять або описовий, або прикладний характер. Останнім часом робляться спроби більш грунтовних розробок в області типології речових утворень. Наприклад, робота, де запропоновано такі підстави для класифікації "речей як пам'ятників культури": - За основними сферами людської життєдіяльності вони діляться на: засоби виробництва і предмети споживання; - За основними "блокам" культури: на пам'ятки матеріальної культури і пам'ятники духовної культури; - За суб'єктами: речі, що несуть у собі "печать індивідуальності свого творця", і речі - продукти колективної праці і творчості; - З конкретно-історичних параметрами: стилю, історичної епохи, національної приналежності; - За якістю штучного: на художні, утилітарні, художньо-утилітарні. Недоліки даної класифікації: нечіткий розподіл системи підстав класифікації, несістематізірованность "підстав", наведених авторами (фундаментальні підстави стоять в одному ряду з незначними чинниками поділу). Розглянуті типології не володіють евристичність, тобто не можуть передбачати появу нових систем; обмежені рамками специфічних діяльностей. Техніка у всіх значеннях є результатом технічної діяльності, тому підставами типології технічних об'єктів слід виділити компоненти діяльності: суб'єкт діяльності, об'єкт, засоби, процес і результат.