2. Єдина національна мережа зв’язку україни
Єдина національна мережа зв’язку України (ЄНМЗ) (слайд №8) є комплексом технологічно з’єднувальних мереж електрозв’язку на території України, що забезпечений загальним централізованим керуванням.
ЄНМЗ базується на первинній мережі, що представляє, у свою чергу, загальнодержавну мережу типових каналів і мережевих трактів. Типові канали, а в деяких випадках і типові мережеві тракти надаються вторинним мережам: телефонним, телеграфним, передачі даних, телевізійного і звукового мовлення та ін. Таким чином, передача сигналів електрозв’язку всіх видів здійснюється по каналах і трактах первинної мережі.
Ці канали первинної мережі утворюються за допомогою багатоканальних систем передачі, що складаються з кінцевих, проміжних станцій і середовища поширення сигналів електрозв’язку. Визначені технічні засоби беруть участь у процесі передачі незалежно від виду переданих повідомлень, тобто є загальними. Технічно ці засоби виділені до складу окремих структурних елементів: вузлів зв’язку, ліній передачі і мережевих трактів. Сукупність цих елементів, що розповсюджені по всій території країни, утворює первинну мережу. Не вдаваючись поки в подробиці характеристики названих елементів, зазначимо, що вони дозволяють організувати мережу каналів передачі і групових трактів. Кожний канал і груповий тракт забезпечує передачу сигналів або у визначеній смузі частот, або у визначений проміжок часу.
Первинна мережа ЄНМЗ України поділяється за територіальною ознакою на місцеву, зонову і магістральну (слайд №9).
Частина мережі, що з’єднує між собою канали різних зонових мереж на всій території країни, складає магістральну первинну мережу.
На рис. 3 зображена взаємодія первинної і вторинної мереж зв’язку. На схемі наведені дві зони, на території кожної з яких виділені по два міста і одному сільському району. Одне місто обласного значення (центр зони), а інше — районного.
Елементами первинної мережі є вузли зв’язку (ВУЗ) і лінії зв’язку (1, 2, 3).
Місцеві первинні мережі утворені лініями зв’язку 1 і частиною устаткування вузлів зв’язку. На території кожної зони показано три місцеві первинні мережі.
Внутрішньозонові первинні мережі представлені лінями зв’язку 2 і відповідним устаткуванням вузлів зв’язку. Сукупність місцевих первинних мереж однієї зони і її внутрішньозонової мережі утворюють зонову первинну мережу.
Магістральна первинна мережа зображена двома ВУЗ і лініями зв’язку 3.
Рис. 3. – Взаємодія первинної і вторинної мереж
Основне призначення вузлів зв’язку полягає в організації типових каналів і групових трактів, у з’єднанні однойменних каналів і групових трактів різних ліній зв’язку, а також у наданні цих каналів вторинним мережам.
Вузли зв’язку поділяються на місцеві, внутрішньозонові і магістральні. Магістральні вузли створюються на перетині магістральних ліній зв’язку і розміщуються в обласних центрах.
У наш час первинна мережа будується на основі цифрових систем передачі і називається цифровою первинною мережею. В основі такої мережі лежать сучасні технології передачі — це так звана технологія синхронної цифрової ієрархії і технологія асинхронного режиму переносу, які є є фундаментом цифрової первинної мережі.
Незалежно від «внутрішніх» особливостей первинної мережі канали і тракти, як правило, надаються вторинним мережам на місцевих мережевих вузлах чи станціях, значно рідше — на зонових чи магістральних.
Вторинна телефонна мережа (слайд №10)- сукупністю сільських і міських АТС, каналів зв’язку первинної мережі й кінцевих пристроїв з єдиним принципом обміну інформацією;
Вторинні мережі Єдиної автоматизованої системи зв’язку складаються з телефонної, телеграфної, фототелеграфної мереж і мережі передачі даних;
Найбільш розповсюджена в наш час за структурою телефонна мережа загального користування (ТМЗК), що автоматично комутується.
До складу кожної вторинної мережі входять передбачені для неї канали передачі і групові тракти первинної мережі, вузли і станції комутації, абонентські лінії й абонентські пристрої.
Розглянемо більш детально приклад структури найбільш розповсюдженої телефонної мережі загального користування (ТМЗК).
На рис.4 (слайд №11) наведена структура телефонної мережі загального користування (ТМЗК) — автоматична телефонна мережа, що комутується. Така мережа призначена переважно для телефонного зв’язку, але досить часто використовується і для інших видів зв’язку за допомогою спеціального обладнання каналів тональної частоти, а саме: телеграфного, передачі даних і факсимільного зв’язку.
Рис. 4. – Структура телефонної мережі ТМЗК
Головною станцією внутрішньозонової мережі є автоматична міжміська телефонна станція АМТС, кінцевими — районні АТС (РАТС) міських мереж і центральні телефонні станції ЦС сільських телефонних мереж.
При необхідності створюються додаткові проміжні елементи - зонові телефонні вузли (ЗТВ). Місцеві сільські мережі містять вузлові (ВС) і кінцеві (КС) телефонні станції.
АМТС має виходи не менш ніж до двох вузлів автоматичної комутації (ВАК), що разом з каналами тональної частоти первинної мережі утворюють міжміську (міжзонову) телефонну мережу.
Аналогічно побудована вторинна телеграфна мережа. Вона представляє собою сукупність телеграфних мереж (ТГ) міст, телеграфних пунктів (Т), сільських районів і каналів, виділених для передачі сигналів з первинної мережі, що одержала назву телекс.
Мережа передачі даних для зв’язку між ЕОМ організовується у первинній мережі за допомогою швидкісних модемів (М) - пристроїв для передачі по лініях звязку цифрової інформації.
Мережі факсимільного зв’язку організовуються з використанням кінцевих пристроїв цих мереж (терміналів) і утворюють мережу передачі текстової і графічної інформацій. З метою спрощення схеми елементи вторинних мереж у зоні 2 не показано.