Зразок побудови змісту дипломної роботи зміст

Вступ…………………………………………………………………......………………………………………………..3

Розділ 1. Оcобливості виникнення та розвитку мистецтва пантоміми................................................................10

1. Специфіка міміки і жесту в пантомімі країн Сходу…………………………………………………………....14

2. Консервативність форми і змісту в античній пантомімі ……………………………………………………....30

3. Вплив Комедії Дель Арте на розвиток мистецтва пантоміми…........................................................................40

Розділ 2. Становлення ролі режисера в мистецтві пантоміми.

1. Зображально-виражальні засоби Джозефа Грімальді та Гаспара

Дебюро у створенні класичного пластичного образу…………………………………………………………………48

2. Е. Декру як засновник школи «mim pur»……………………….……………………………………………….53

3. Специфіка мімічних постановок Марселя Марсо та Адама Даріуса................................................................ 62

Розділ 3. Особливості створення художнього образу в синтетичних мистецтвах.

3.1. Режисерські принципи В.Полуніна та їх втілення у виставах театру «Лицедеи»…………………………...75

3.2. Режисерські прийоми Л. Енгібарова………………………………………………………………………...…..82

3.3. Використання засобів пантоміми в режисурі кіно…………………………………………………...………...85

Висновки……………………………………………………..………………………………………………………….89

Додаток Ж

Зразок оформлення умовних скорочень

СТД – спілка театральних діячів;

ЦТК – центральні театральні каси;

ТВП – театрально-видовищне підприємство;

ОКР – освітньо-кваліфікаційний рівень;

КТУ – коефіцієнт трудової участі;

КНУТКіТ – Київський Національний університет театру, кіно і телебачення;

МХТ – Московський художній театр;

ТЮГ – Театр юного глядача;

ЦДАВО – Центральний державний архів вищих органів влади та управління;

НАМУ – Національна академія мистецтв України.

Додаток З

Приклад послідовності та змістового наповнення елементів вступу Вступ

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена необхідністю вивчення в сучасних умовах особливостей пантоміми як феномену художньої культури, здійснення комплексного дослідження формування, розвитку і трансформації зображально-виражальних засобів цього виду мистецтва, виявлення специфіки режисури в процесі творення пластичного образу в синтетичних мистецтвах: театрі, кіно, хореографії, цирку, естраді.

Пантоміма як різновид видовищних мистецтв має тисячолітню історію. Головною ознакою мистецтва пантоміми є німа гра, гра за допомогою рухів, міміки, жестів. Однак, важливим є і драматичне начало, покладене в основу дії, яка відрізняє пантоміму від хореографії, де рухи і пози висловлюють не стільки дієву природу драми, скільки емоційну, або ліричну кульмінацію. Осмисленість і дієвість жесту, що обов’язкові в драмі, домінуючі і для артиста пантоміми. Актор-мім повинен мати здатність до перевтілення, до змалювання характеру, до створення образу не тільки пластичними, але й мімічними засобами. Закони пантоміми вимагають від виконавців тих же внутрішніх посилів, що і закони драми.

Пантоміма може бути як великою багатоактною, закінченою виставою, «німою драмою», так і невеличкою за обсягом естрадною мініатюрою – німою новелою, розповіддю-поемою. Зрештою, пантоміма у вигляді більш-менш закінченого епізоду зустрічається у драмі, опері, балеті, цирку та кіно.

Необхідність дослідження режисури пантоміми пояснюється тим, що цьому видовищному мистецтву властиві дві надзвичайно важливі якості, які роблять його актуальним для сучасного глядача: демократичність та інтернаціональність, тобто доступність та зрозумілість у будь-якій країні світу.

Історія пантоміми сьогодні являється нам малодослідженою, недостатньо висвітленим залишається і феномен формування постановочного канону в цьому виді мистецтва, практично відсутні наукові праці, в яких було б здійснено комплексний науковий аналіз становлення і розвитку ролі режисури в створенні художньо-пластичного образу. При цьому на особливий інтерес заслуговують роботи І.Рутберга [88-90](зокрема, навчальний посібник для режисерів театру і ансамблів пантоміми «Исскуство пантомимы. Пантомима как форма театра», в яких викладено практичний досвід самого митця від перших творчих кроків у пантомімі, занурення актора-виконавця в алегорію сценічної дії, пошуків у мімодрамі до відтворення художнього образу через синтез руху, жесту, міміки.

Значна частина наукових розвідок у проблематиці пантоміми пов’язана з такими дисциплінами як філософія, психологія, логіка, етика, естетика, мистецтвознавство. Уявлення про підходи до розгляду мистецтва пантоміми дають праці Арістотеля [5], М.Бердяєва [12, 13], Р.Барта [7], М.Бахтіна [8], А.Бергсона [10], Р.Арнхейма [4], Д.Дідро [34], В.Кандинського [46], Ю.Лотмана [53,54], К.Станіславського [94], Вс.Мейєрхольда [63-66].

Роботи Ю.Дмітрієва [33], Г.Добровольської [36], Н.Зоркої [41,42], Є.Кузнєцова [48], А.Ліпкова [50], М.Тихонова [99], А.Рувнєва [84], В.Проппа [80], відображають особливості функціонування пантоміми в системі синтетичних мистецтв: театру, цирку, хореографії, естради, кіно.

В книгах В.Нікітіна «Пластикодрама: новые направления в арт-терапии», К.Марджанишвили «О мимодраме», Є.Маркової «Современная и зарубежная пантомима: La mime» представлено ґрунтовний аналіз зображально-виражальних засобів пантоміми у контексті видовищної культури.

Дослідженню режисури пантоміми присвячені праці Є.Фінкельштейна [106], В.Щербакова [112], А.Февральського [104], Дж.Стреллера [95], В.Берьозкіна [14], А.Бобильова [15], Дж.Лакоффа [49].

Новаторство видатних майстрів пантоміми розкрито в роботах М.Гродзинської «Марсель Марсо та його послідовники на українській сцені», Ж.Жанен «Дебюро. История четырехсу», Є.Маркової «марсель Марсо», Р.Славського «Леонид Энгибаров», Ч.Діккенса «Записки Джозефа Гримальди».

Спираючись на потужний арсенал дослідницької літератури та значний практичний досвід актора-міма дозволимо собі зазначити, що нині мистецтво пантоміми знаходиться в занепаді у зв’язку з розвитком сучасних технологій у сфері видовищ. З огляду на зазначене постає необхідність переосмислення історії пантоміми, розкриття особливої ролі режисури у відображенні специфічного виду видовищного мистецтва, прогнозування нових форм пластичної культури актора-міма.

Метою дослідження є комплексний аналіз пантоміми, вивчення ролі режисури у формуванні постановочного канону даного виду мистецтва.

Завдання дослідження окреслені відповідно до визначеної мети роботи:

• проаналізувати основні етапи розвитку пантоміми;

• розкрити специфіку форми і змісту пантоміми;

• простежити складну еволюцію мистецтва пантоміми;

• визначити особливості режисерських засобів в створенні пластичного образу;

• виявити креативний характер співпраці режисера і актора в процесі сценічного втілення мистецького задуму.

Об’єктом дослідженняє пантоміма в контексті синтетичних видів мистецтва.

Предметом дослідженняє творчість майстрів пантоміми, зображально-виражальні засоби творення художньо-пластичного образу.

Методологія дипломної роботи обумовлена предметом і метою дослідження. Загальним методом пізнання на всіх етапах дослідження був діалектичний метод. В опрацюванні теми були використані методи наукового аналізу, узагальнення, порівняння. Розгляд позицій вчених, які належать до одного напряму чи школи, ґрунтувався на порівнянні висунутих ними положень. Було використано аналітичний та системний методи у своїй єдності, що необхідно для вивчення мистецтвознавчого та культурологічного аспекту проблеми. Принципами проведення дослідження було обрано історичний, системний і комплексний підходи, цілеспрямованість, плановість і наступність знань щодо мистецтва пантоміми.

Наукова новизнаполягає у переосмисленні історії пантоміми та дослідженні режисерських прийомів сучасного мистецтва пантоміми.

Практичне значенняроботи полягає в збагаченні знань про специфіку мистецтва пантоміми. Результати дослідження можуть широко використовуватись в навчальному процесі при підготовці акторів і режисерів.

Структура дипломної роботи обумовлена логікою розкриття теми, метою і завданням дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (121 назви). Загальний обсяг роботи 102 сторінки, з них, основний текст складає 92 сторінки.

Додаток К