Конкурс « візитка»
Ваня:Давайте нарешті познайомимося ближче з нашими парубками, але перед тим я маю честь оголосити наше поважне журі.
1.Дупляк Володимир Петрович- вчитель
2.Басістий Дмитро- завзятий КВН – щик, переможець шкільного конкурсу « Пан та Панні школи – 2015»
3.Дзюбецька Олена –
4. Лєпєхова Наталя Вікторівна- спеціаліст управління освіти Хмельницької міської Ради
5. Ярова Вікторія – вчитель музики
6. Коханська Світлана Володимирівна -
7. Голова журі - Земляк Галина Миколіївна- заступник директора з виховної роботи.
Під ваші бурхливі оплески запрошую на сцену учасника під № 1
№ 1 –
( Візитка учасника)
№ 2–
( візитка учасника)
№ 3–
( візитка учасника)
№ 4–
( візитка учасника)
№ 5–
( візитка учасника)
№ 6–
( візитка учасника)
№ 7–
( візитка учасника)
№ 8 -
Ваня: Просимо шановне журі оцінити візитку наших конкурсантів.
ПЕРЕЛІК УЧАСНИКІВ.
Ваня: Ну що ж з учасниками ми познайомилися, а хто ті чарівні пані до яких ми завітали на гостину так і не зрозуміли…..
Без обяви Арт- студія( старша група) виконує вокально-хореографічну композицію « Дівчата з України».
По закінченні композиції 3 дівчат( Софія, Віка,Ізабелла) підходять до мікрофонів.
Ізабелла: Да дівчата, набажали ми…….от де ми опинилися?
Софія: Незнаю, але дівчата мені сподобалися…..так не дивлячись на те що і побут в них інший і одежа…
Віка: Але ж вони милі, жваві, цікаві і творчі……може саме це ми загубили в сьогоденні?
Ізабелла: Так – напевно, аналізуючи наше дозвілля……пишатися зовсім немає чим….інет, вк,однокласники, гугл…дискотека часом не зовсім з незрозумілою музикою……
Софія: Це все добре….а додому ми як повернемося?
Ізабелла: Дівчата, давайте не падати у відчай, а відпочивати, тим паче що тут цікаво……а потім будемо приймати рішення і думати….
Аня: Доброго вечора дівчата, а чиї ви будете і звідки?
Ізабелла: Якби вам то пояснити….щоб ви нас зрозуміли…
Софія: Ми з майбутнього…
Віка: Ми під новорічну хуртовину загадали бажання побувати на справжніх укр..вечорницях…….і воно випадково збулося….
Мама порається по хаті і слухає дівчат.
Ізабелла: Ви нам не вірите, такого не буває?
Аня: Та чому ж не буває у новорічні святки різні дива відбуваються……ви не переживайте, залишайтеся з нами у нашій господі - разом веселіше, ми вас чогось навчимо, щось ви нам з майбутнього покажете…..знайдемо спільну мову ми ж українці…незалежно з якого століття, спільну мову знайдемо завжди.
Забігають з вулиці дівчата.
Донька: Мамо у нас гості?
Сестра: Щось не схожі вони на дівчат з нашого хутора…..
Аня: Ні дівчата вони з майбутнього і парубки які до нас завітали також…
Донька з подивом і великими очима сідає на лаву.
Донька: Та ви шо??? Оце да…….( підривається з лави)А як там у вас??? Що цікавого? Хлопці гарні? Працьовиті?
Мати: Не задавайте багато запитань, давайте продовжувати наші вечорниці, а там і в гурті роззнайомимося поближче.
Сестра: Вірна думка мамо.
Сідають на лавки дівчата.
Мати: А знаєте, що я згадала? Донька: Що, мамо? Мати: Я, коли була молодою, то ми ворожили на горосі. Сестра: Що Ви робили? Мати: Так, ворожили на горосі. Донька: Навіщо Ви таким займались? Мати: А нам сказали, що якщо погадати на горосі, то дізнаєшся все-все про свого судженого.
Ізабелла: Так навіщо гадати? Можна все через соціальні мережі( достає побілку і починає щось шукати) виявити…вай-фай, ще багато чого( донька сідає поруч і дивиться в побілку) Сестра: Як це все-все? Мати: А так…Все, що він любить, що вміє робити, чим займається, який розум має. Тоді ж не було ваших фай-ваїв Донька: Мамо, вай-файів… Мати: Та Бог з ними…Не були тих фай-ваїв, контактів, фейсбуків Ізабелла:Інстаграмів. Мати: Чого –чого? Ізабелла: Інстаграмів. Це коли ти закидуєшфотки, а там видно все, що любить людина, чим захоплюється, де відпочиває. Мати: Ні, в нас такого не було. Інстаграмів. Налив сто грамів і вже знаєш, де людина живе, де відпочиває, що любить, чим живе…все знаєш!!! Донька: Оце система( телефон у руках). Не те, що в нас. Сестра: О це так. Навіть не знаємо, що вони вміють робити. Мати: Чоловіки повинні вміти робити сюрпризи. От ваш тато… Донька: Що?( віддає телефон) Сестра: Що? Мати: Як він солодко співав мені на першому побаченні. А на бандурі як грав. В нього закохалось усе село тоді. Всі мені кажуть: »Виходь за нього! Подивись, і господар файний, і не п*ющий, і не злий, і до людей з добрим серцем, і талановитий. Ну рай, а не мужик!» Донька: А ти? Отак одразу і вийшла? Мати: Ні. Він мені також довго не подобався. Ну і що, що співає? Уявляєте, так він, коли взнав про це все, він мене і годував, і борщ варив. Думаєте, чий це рецепт? Просто вам не зізнається. А ще – малює він чарівно. Сестра: Малює? Щось новеньке. Донька: Ну я знаю, що він науки різні знає, бо часто мені дає відповіді на незрозумілі питання. Сестра: І мені. І німецьку знає добре. А про його художні здібності. Не знала навіть. Мати: Так що, дівчатонька, потрібно вибирати чоловіка розумного, хазяйновитого і амбіційного. Сестра: Так де ж їх знайти? Он, той Михайло, що за мною бігав, і хороший собою, і ввічливий, а такий безклепок. Ніц не хоче робити. Донька: А мені колись подобався сусід наш, Толя. Ото був хлопак. На все село заграва. Як він на сопілці грав. А вірші які писав. Аж серце тьохкало, любило, вірило. І всі турботи зникали. Приєднуються й інші дівчата. Софія: А той, що мені подобався, гарно танцює гопака. Ізабелла: А мій так фотографує, що не віриться, що така краса існує десь в світі. Мальовничі пейзажі, зачарована природа, що оповита магією й таємницею, настрої людей, житті поколінь – все відбивається у цьому фото. Віка: А мій гуморески читає, ще у нього талант зачіски робити і модно одягатися ще й над винаходом працює. Мати: Дітоньки, все це добре, але давайте подивимось, на що здатні наші учасники? Чим вони нас здивують сьогодні і яким способом завоюють жіночу прихильність й натхнення. Ітак, увага, конкурс талантів!