- •1. Поняття моделі та моделювання.
- •2.Формування вимог і адекватність моделей.
- •3.Порядок розробки та використання моделей.
- •4.Класифікація моделей прийняття управлінських рішень.
- •5.Поняття програми, програмованих та не програмованих рішень.
- •6.Моделі математичного програмування.
- •6.1.Модель лінійного програмування.
- •6.2 Модель цілочисельного програмування.
- •6.2.1Булівське програмування.
- •6.3 Динамічне програмування.
- •6.4 Теорія ігор.
- •7. Приклад.
- •Висновки
- •Список використаної літератури
5.Поняття програми, програмованих та не програмованих рішень.
Програмовані рішення – це ті, що повторюються багатократно і мають напрацьовані правила й процедури прийняття.
Непрограмовані рішення – це ті, що виниклу проблему мають вирішувати вперше, отже, всі етапи підготовки рішення треба розробляти спеціально.
Програма - це деталізована послідовність дій, що має деяку мету або завдання і відповідає на реакцію системи та зовнішнього середовища.
Відповідно, програмовані рішення - це гранично деталізована послідовність дій в суворо певних ситуаціях.
Переваги такого підходу очевидні: знижується вірогідність помилки, зменшується час на ухвалення рішення, з виконавця знімається відповідальність.
Проте зрозуміло, що подібний точний алгоритм годиться лише для суворо певної ситуації. Отже, її невірна ідентифікація може призвести до великих втрат. Крім того, в деяких ситуаціях, з часом така схема може стати неефективною або навіть помилковою. Крім всього іншого жорстка регламентація діяльності робить роботу виконавців нецікавою, позбавляє їх ініціативи і знижує увагу. Як правило, чим вищий рівень управління, на якому приймається рішення, і чим більше їх важливість, тим менше частка програмованих рішень.
Непрограмовані рішення використовуються в якісно нових, нестандартних, складних ситуаціях, пов'язаних з дією невідомих чинників.
6.Моделі математичного програмування.
Математичне програмування — це один із напрямків прикладної математики, предметом якого є задачі на знаходження екстремуму деякої функції за певних заданих умов.
Одні з найпоширеніших задач математичного програмування є:
модель лінійного програмування - використовується, щоб визначити оптимальний спосіб поділу дефіцитних ресурсів за наявності потреб конкурування (планування асортименту виробів, розподіл працівників тощо);
модель цілочисельного програмування - може використовуватися в різних задачах математичного програмування. Найчастіше є розширенням моделі лінійного програмування, в разі якщо необхідно отримати цілочисельні розвязки.
модель динамічного програмування - являє собою математичний апарат, що дає змогу здійснювати планування багатокрокових керованих процесів, а також процесів, які розвиваються у часі.
теорія ігор — метод моделювання оцінки впливу прийнятого рішення на конкурентів. Наприклад, прогнозування реакції конкурентів на зміну цін;
Також математичне моделювання використовується у:
модель теорії черг, або модель оптимального обслуговування - використовується з метою визначення оптимальної кількості каналів обслуговування стосовно потреби в них. Принциповою проблемою вважається урівноваження витрат на додаткові канали обслуговування та втрат від обслуговування на рівні нижчому, ніж оптимальний;
модель управління запасами - застосовується для визначення часу розміщення замовлень на ресурси та їх кількість, а також маси готової продукції на складах. Мета цієї моделі полягає у зведенні до мінімуму негативних наслідків накопичення запасів, що виражається у певних витратах;
імітація - передбачає процес створення моделі та її експериментальне застосування з метою визначення змін реальної ситуації;