1. Позакласна робота у системі літературної освіти учнів. Форми позакласної роботи.
Позакласній виховній роботі з літератури надавали великого значення відомі методисти В.Водовозов, В.Стоюнін, В.Острогорський, Ц. Балталон та ін. Особливу увагу на позакласну роботу звертали М.Пирогов, С.Русова, М.Рибникова, В.Голубков, Т.Бугайко та ін.
Школа повинна пробудити у дітей стійкий інтерес до художнього слова, систематично прилучаючи їх до великих цінностей духовної культури. Виховання учнів засобами літератури здійснюється не тільки на уроках, а й у процесі найрізноманітніших позакласних заходів. Мета цих заходів – удосконалювати розумові сили учнів, сприяти розвитку здібностей, задовольняти духовні потреби, раціонально використовувати їх дозвілля.
Виховання – цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості – є частиною процесу самореалізації, що підлягає певному соціальному та педагогічному контролю й відбувається через освіту та організацію життєдіяльності вихованців.
Провідною метою виховання залишається ідеал гармонійно розвиненої особистості, що йде з глибин віків. Він орієнтує на широкий особистісний підхід, застерігає від зведення виховання до однобічної та пасивної адаптації молоді до конкретних умов суспільства. Усебічний розвиток особистості передбачає органічну єдність інтелектуальних, фізичних, моральних, естетичних, трудових якостей, цілісність буття, свідомості й самосвідомості, запитів і поведінки людини.
Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду, а на цій основі формування таких особистісних рис, як національна самосвідомість, розвинена духовність, моральна, художньо-естетична, правова, екологічна культура, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.
У нашого народу існує мудра віра в природні задатки кожної людини. Будь-яка дитина має «золоте зерно душі», яке, потрапляючи на родючий грунт, дає світлолюбні пагінці добра, правди, гідності тощо. Пелаги та психологи переконують, що в душі кожної дитини живе лідер, якийсь талант. Варто створити такі умови, аби ці приховані якості розкрилися. Однією з таких умов і є позакласна робота з літератури.
Найпоширеніші форми позакласної роботи - індивідуальна, групова, масова. Індивідуальна форма позакласна виховна робота з літератури – це написання окремими учнями науково-дослідних робіт, збирання фольклору, експонатів до музею побуту, тобто проводити пошукову краєзнавчу роботу.
Групова форма використовується в роботі гуртків, клубів, де учні вивчають народні обряди, звичаї, традиції, ставлять виставу, дискутують на будь-які теми, проводять конкурси тощо.
Масова форма – це проведення літературних вечорів, свят, масових гулянь, фольклорно-етнографічних експедицій, екскурсій тощо.
Учитель-словесник повинен проводити позакласну роботу, органічно поєднуючи її з навчальною, роботою факультативів, охоплюючи якнайбільшу частину учнів. Такий зв’язок забезпечує освітню, виховну і розвивальну роль мистецтва.
У своїх працях М.Рибнікова називає такі форми позакласної роботи: учнівські гуртки, дитячі клуби, диспути, усні реферати, виразне читання художніх творів, оформлення літературних виставок, екскурсій у природу, по місцях, пов’язаних із іменами відомих майстрів слова, культпоходи в театри, на виставки, музеї, проведення літературних вечорів, експедицій тощо. Методист рекомендувала охоплювати позакласною роботою якнайбільше учнів, не лише обдарованих, але й тих, які виявляють глибокий інтерес до літератури й мистецтва.
Оптимальність позакласної і позашкільної роботи , їх ефективність визначається поступовим розвитком у вихованців:
стійкого інтересу до справи, посилення соціальної визначеності, самостійної творчої активності;
уміння свідомо й інтелектуально повноцінно використовувати свій вільний час для гармонійного саморозвитку;
підвищення особистісного статусу дитини в позашкільному й позакласному колективах;
можливість для повнішого розкриття особистістю її здібностей і обдарувань на тій чи іншій віковій стадії, для соціального, морально-естетичного зростання;
уміння ефективно здійснювати свій розвиток, контролювати й коригувати свої мрії, бути суб’ктом виховного процессу;
професійно самовизначитися.