Висновки до першого розділу

Видатний педагог-новатор Василь Олександрович Сухомлинський створив органіцзованну систему впливу на вихованців, яка сприяє всебічному ровитку дитини. Методика гуманістичного виховання у Василя Сухомлинського являє в собі гармонійно поєднаних різноманітних способів та методів виховання. Він розробив свою універсальну систему естетичного виховання дітей через красу природи та гармонію дущі,розуму та тіла. Видатний педагог уміло поєднував у своїй діяльності теорію і практику виконання в області естетичного виховання, що є немаловажним на цей час. В.О. Сухомлинський надавав особливо великого значення в естетичному вихованні учнів казці, музиці, живопису. Він дбав про те, щоб його вихованці діставали світлі враження, які вже самі по собі повинні ставати могутніми засобами виховання людини. Це досягалося за допомогою яскравих полотен, доступних дітям за змістом і формою, виразно прочитаної народної казки, краси рідної природи.

В.О. Сухомлинський справедливо вважав, що естетика починається з краси переживань і не визнавав емоційного убозтва. Основном об’єктом свого педагогічного впливу він називав культуру почуттів, яаі є живлячим грунтом для високоморальних дитячих вчинків. «…Там, де немає чуйності,тонкості сприймання навколишнього світу, виростають бездушні, безсердечні люди»,-- попереджав педагог.[3,87]

Формування естетичних смаків і ідеалів – обов’язкова умова виховання всебічно і гармонійно розвиненої особи, нової людини. Основи естетичних поглядів і переконань людини закладаються в шкільні роки. Тому формування естетичних почуттів дітей, їх емоційної культури – одне із важливих завдань системи освіти і виховання.

Таким чином, аналізуючи та переосмислюючи творчу спадщину Сухомлинського, приходжу до висновку, що гуманістичні ідеї видатного педагого не лише належать минулому , вони знаходять втілення в сучасності і мають творче майбутнє.

Роблячи висновки з приклада педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, я виділила найважливіше завдання естетичного виховання -- навчити дитину бачити красу навколишнього світу та відчувати в ній духовне багатство, доброту, сердечність і на основі цього утверджувати прекрасне в собі.

Розділ 2. Експериментальна робота з організації естетичного виховання на прикладі педагогічній спадщині в.О. Сухомлинського

2.1 Організація естетичної підготовки вчителя до практичної роботи на прикладі педагогічній спадщині в.О. Сухомлинського

Одним із важливіших завдань розвитку освіти в сучасних умовах є формування духовної культури вчителя, невід’ємну складову частину якої становить його естетична підготовка.

Питання естетичної культури вчителя займають важливе місце в працях В.О. Сухомлинського. Він розглядав її у двох аспектах: як основу духовного життя особистості і як важливий компонент педагогічної майстерності, а також рекомендував здійснювати естетичну освіту і виховання вчителів у двох напрямках. Метою першого була підготовка естетично грамотної особистості самого вчителя, тобто формування його естетичної свідомості, та гармонізація різнопланових здібностей. Другий становила підготовка вчителя до естетичного виховання молоді через основні види діяльності учнів: навчання, спілкування, працю, а також естетичні компоненти побуту і природи.

В.О. Сухомлинський вважав, що лише навчившись уважно спостерігати і зосереджено слухати, вчитель може повноцінно відчувати багатство оточуючого світу, розпізнавати завнішні прояви внутрішнього емоційного життя учнів.

Другою складовою часиною естетичної діяльності вчителя Сухомлинський вважав науково-самостійною галузь до якої відносив процес формування естетичних суджень, смаків, ідеалів шляхом інтелектуальної самоосвіти. У з’язку з цим він наголошував на необхідності теоретичної підготовки вчителя у галузі естетики і мистецтва, потребі постійного розширення і поглиблення отриманних знань. Основу мистецтвознавчої підготовки вчителя, за думкою В.О. Сухомлинського, складали знання з літературознавства, музикознавства, теорія та історія образотворчого мистецтва, а також фольклористики і культури мови.

Провідне місце у змісті культури вчителя, займає його морально-естетична культура, яка полягає в умінні створювати і підтримувати в учбово-виховному поцесі школи атмосферу творчої співпраці. Повага до особистості учня, його людської гідності відзначає справжнього вчителя.

В.О. Сухомлинський отстоював «прово дитини на зону недоторканості у внутрішньому світі»[8 ,6]

Успіх виховання полягає не у викориненні вад, а у розкритті всього найкращого в дитині. Педагогу вижливо, з одного боку, бачити перспективу розвитку позитивних якостей особистості учня, з другого – постійно підтримувати та заохочувати притамане дітям прагнення бути кращими.

Після глибокого вивчення спадщини В.О. Сухомлинського, його принцип естетичного виховання можно уявити як струнку систему. Ця система включає високі вимоги до діяльності вчителя:

- любов до власної справи,

- високої кваліфікації,

- моральних якостей,

- вимога творчого підходу до навчання й виховання,

- систематичне піклування про всебічний розвиток дитей,

- любов до дітей і кожної окремо,

- повага до дитини, вміння бачитив в кожному особистість,

- віра в дитину, як запорука педагогічного успіху,

- глибоке психологічне знання дитини,

- бережливее ставлення до духовного світу і природи дитини,

- вміння розвивати у дитини почуття власної гідності,

- вміння включати дитину в коло інтересів, життя і турбот інших людей,

- бути другом, мудрим радником дитини.

Я виділила таку гуманно-естетичну методіку у вихованні:

-- виховання словом: роз'яснення учителем естеичних понять, ціностей, норм, правил естетичної поведінки; етичні бесіди; словесне виявлення довіри і недовіри; навіювання; переконання, роздуми; створення казкових образів гуманної поведінки і взаємовідносин.

-- виховання прикладом: відношення до людей, навколишньго світу, природи , України, людства.

--система методів організації діяльності і формування досвіду естетичної поведінки дітей: організація спеціальних педагогічних ситуацій, доручення, спонукання до творчо-корисної діяльності, створення ситуацій успіху.

-- самовиховання, саморозвоток учнів як вершина, мета виховання.

Перша порада із «Сто порад учителю» В. Сухомлинського стосується розуміння проблеми « Що таке покликання до праці вчителя? Як воно формирується?»[19,420-425]

Властивості педагогічної професії : а) «Ми маємо справу з найскладнішим , неоцінненим, найдорожчим, що є в житті ,-- з людиною .Від нас, від нашаго вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить ії життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське та інтелектуальне обличча, її місце і роль у житті, її щастя »

Протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованец. Це одна з найтонших речей у нашій педагогічній справі.

Вчителю важливо вміти втілювати у реальному педагогічному процесі гармонію мети і засобів, додержуватися пропорційності педагогічних впливів, придавати їм композиційну злагодженість і завершеність.

Елемент творчості обов’язково присутній і в тому, що В.О. Сухомлинський називав науковим передбаченням: « без наукового передбачення, без уміння закладати в людині сьогодні ті зерна, які зійдуть через десятиріччя, виховання перетворилося б у примітивний нагляд, вихователь – неграмотну няньку, педагогіка – у знахарство. Треба науково передбачити – в цьому суть педагогічного процесу, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше несподіваних нещасть » [3,327]. А мистецтво від ремесла відрізняється високим ступенем натхнення, творчості, інтуїції.

До змісту естетичної культури вчителя В.О. Сухомлинський відносив також естетику його зовнішнього вигляду, стиль одягу і зачіски. Простота, скромність та елегантність зовнішнього вигляду, починаючи з силуету і закінчуючи кольоровою гамою – все повино відповідати індивідуальності людини, підкреслювати красу і згладжувати недоліки. Відсутність зовнішньої яскравості має комп має компенсуватися плавністю ліній, зручністю, функціональністю.

Таким чином, у структурі естетичної культури вчителя В.О. Сухомлинський розрізняв три взаємопов’язані компоненти: духовно-споглядальний або чуттєво-емоційну основу, науково-теоретичний або раціональну основу, а також практично-конструктивний або дійову основу. Конкретний зміст естетичної культури вчителя розкривається у творах видатного педагога через морально-естетичну діяльність, естетику його зовнішнього виду. Розкриваючи особливості структури і змісту естетичної культури вчителя у спадщині В.О. Сухомлинського можна зробити висновок, що вони тісно пов’язані з різними видами його діяльності – учбовою та позаучбовою діяльністю, самоосвітою та самовихованням. Ефективність професійної діяльності вчителя полягає за умови постійного самоудосконалення.

Василь Олександрович прагнув навчити педагогів бачити красу в усьому – в природі, праці, побуті, людських взаєминах. І не тільки бачити, а і створювати її, жити у світі краси, у гармонії внутрішнього світу особистості, у гармонічних стосунках з природою.

На мою думку тільки естетично-гармонійна людина зможе навчити вірному сприяттю оточуючого світу.

Естетична діяльність починається вже з небайдужого погляду на все що оточує людину, бо чуттєво-емоційна реакція є своєрідною естетичною оцінкою.

При розгляді в такому ракурсі педагогічна діяльність від початку і до кінця є естетичною, творчою, бо починається із сприймання вчителем кожного учня як неповторної особистості, яка наділена прекрасними задатками та прагненнями.