31

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади використання ігрових методів на уроках історії.

Розділ 2. Практичні розробки уроку з використання методу гри.

2.1. Використання вікторини на уроці історії.

2.2. Застосування КВК для визначення здібностей учнів.

2.3. Гра – подорож, як ефективний метод навчання на уроці історії.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність. Оволодіння учнями середніх загальноосвітніх шкіл ґрунтовними знаннями, необхідними уміннями й навичками виступає однією з найважливіших проблем у сучасній освіті. Розв’язання цієї проблеми неможливе без удосконалення технологій навчання, а, отже, й методів навчання. Сьогодні у педагогіці активізувався пошук адекватних цьому форм і методів роботи в навчальній діяльності. Серед них вирізняється ігрова діяльність, яка для дитини є нагальною потребою, а для педагога – способом реалізації різноманітних завдань навчально-виховного процесу.

Практика доводить, що у роботі деяких викладачів вищої й середньої школи домінують репродуктивні методи навчання, які вимагають заучування матеріалу і його наступного точного відтворення. Наслідком цього є безпорадність перед необхідністю встановлення причинно-наслідкових зв’язків, творчого перенесення знань у змінені умови, прикутість до шаблону, догми, традиції, нерозвиненість критичного мислення тощо.

Отже, актуальним стає впровадження активних методів навчання в практику роботи загальноосвітніх шкіл. Саме дидактична гра і належить до активних, нетрадиційних, визнаних методів навчання і виховання молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Доведено, що дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання учнями навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості і як наслідок підвищують рівень успішності учнів. В той же час, практика сучасної школи вказує на наявність невикористаного потенціалу дидактичної гри у навчально-виховному процесі.

Таким чином, вищезазначене зумовлює необхідність розгляду даної проблеми.

Об’єкт дослідження. Використання ігрових методів на уроці історії.

Предмет дослідження. Гра, як прийом навчальної діяльності на уроках історії.

Мета дослідження. Розкрити роль гри в організації навчальної діяльності на уроках історії.

Відповідно до поставлені такі дослідницькі завдання:

1. Теоретично розглянути ігрові методи навчання і суть кожного з них.

2. Висвітлити ефективність методів навчання історії в школі.

3. За допомогою план-конспектів уроків навести приклади використання ігрових методів навчання на уроках історії в школі.

Теоретико-методологічна база.

До першої групи джерел можемо віднести підручники з психології та педагогіки. Так в роботі використовувалася праця В.А. Крутецького, Р.С. Немова “Психологія”, в ній розкрито психологічні особливості навчальної гри, дана охарактеризована гра, як метод і одночасно прийом навчальної діяльності.

До другої групи джерел увійшли науково-історичні та навчально-методичні посібники. Так в роботі використано навчально-методичний посібник О. Кожем’яки “Інтелектуальні ігри на уроках історії”, де розкрито значення гри; наведені зразки прийомів навчально-ігрової діяльності; розроблена пам’ятка гравця, в якій сформульовані загальні правила.

Вагоме значення відіграв науково-методичний посібник під авторством Л.П. Борзової “Ігри на уроці історії”, ця книга зацікавила нас перш за все тим, що в ній викладено теоретичні підходи до ігрової діяльності в навчанні; подана коротка класифікація ігрової діяльності; методичний аналіз навчальної гри на різних етапах уроку; розроблена структура організації гри; представлені варіанти навчальних ігор на закріплення, повторення і узагальнення історичного матеріалу. О.П. Мокрогуз в посібнику “Інноваціїні технології на уроці історії” подає навчальну гру, як одну із форм інноваційного навчання.

Особливий інтерес викликає робота провідного науковця в сфері сучасної шкільної історії, доктора педагогічних наук О. Пометун. Важко знайти галузь шкільної історії, яку б вона не досліджувала. Її фундаментальною працею можна вважати “Методику навчання історії в школі”, видруковану в співавторстві з Г. Фрейманом.

До третьої групи увійшла серія статтей, зокрема було використано працю О. Охредька ”Гра - це діяльність”, де висвітлено питання гри, як діяльності, подана структура гри, наведені приклади ігор, які можна використовувати на уроках вивчення історії стародавнього світу та узагальнено досвід автора щодо використання гри на уроках історії.

Стаття О. Кожем’яки “Навчатися і творити граючи. Розвиток творчих здібностей на уроці історії засобами гри”, розкриває психологічний аспект розвитку творчої особистості. В статтях М. Короткової та Я. Камбалової, які розроблена систематизація та характеристика навчально-ігрової діяльності.

Серія публікацій присвячена інноваційним методам навчання історії, зокрема К. Баханов “Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі”, де опрацьовано питання інноваційної моделі навчання історії К. Баханов порівнює його з традиційним та описує інноваційні моделі навчання.

Структура та обсяг роботи. Структура курсової роботи підпорядкована меті та завданням. Складається зі змісту, вступу, 2 розділів і 3підрозділів, списку літератури (10 назв). Основний текст – 28 с.

Розділ 1. Теоретичні засади використання ігрових методів на уроках історії.

Фундаментальні перетворення в усіх галузях суспільного життя України призводять до трансформації уявлення соціуму щодо якостей особистості, необхідних для її діяльності у сучасному інформаційному просторі. Це зумовлює появу нових пріоритетів у системі освіти, що вимагають формування учнівських компетенцій, зокрема, уміння застосовувати знання на практиці та адаптуватися до стрімких змін у світі.

Завдання історії як навчального предмета полягає у підготовці учнів до взаємодії з соціальним середовищем, до самореалізації як особистостей в умовах багатоманітного світу через засвоєння комплексу знань, формуванні відповідних компетенцій [4, с. 20].

Розв’язання цих задач потребує впровадження таких методичних розробок, які б дозволили реалізувати нову освітню парадигму. Серед них чільне місце посідають ігрові методи. Загальновідомим є факт, що гра унікальна за своєю сутністю: потужний навчальний, розвивальний та виховний потенціал, який вона має, дає змогу перевести її з виключно розважальної площини у навчально-виховну. Вона виникає тоді, коли з’являються тенденції, які не можна негайно реалізувати, і разом з тим зберігається тенденція до негайної реалізації бажань [2, с. 63].

Сьогодення вимагає від педагога бути весь час у пошуку, викликає гостру потребу у підвищенні ефективності навчально-виховного процесу, пошуку нових форм, які б допомагали зацікавити дітей, розвивати їх інтелектуальний та творчий потенціал. Зацікавити їх стає все важче. Тому на сучасному етапі розвитку психолого-педагогічних наук дуже гостро стоїть питання вивчення впливу нетрадиційних форм роботи на розумовий розвиток дитини, розвиток її творчості, уяви тощо. Нестандартні форми роботи, які з’явились, як альтернатива традиційним, загальноприйнятим нормам, є ніщо інше, як розвиток пройденого руху вперед з опорою на практичний вчорашній досвід з урахуванням інтересів сучасних дітей. Неабияка роль тут відводиться грі [1, с. 21-23].

Успіх у навчанні та вихованні забезпечується не лише тим, наскільки точно реалізується методична система, але й тим, наскільки творчо педагог підходить до реалізації використання широкого спектру різних галузей знань, дотримання методичних вимог і основних психолого-педагогічних принципів. Перш за все ми повинні враховувати, що бажання грати та прагнення до діяльності властиві кожній дитині. Тому вдале поєднання навчання, виховання та ігрової діяльності може дати позитивний результат. Адже перетворення гри у цілеспрямований засіб навчання та виховання було одним з перших педагогічних досягнень людства. Ігрова методика все більше впроваджується зараз у навчально-виховний процес. З впевненістю можна говорити про те, що у будь-якому віці запровадження ігрової системи навчання та виховання дає ефективний результат. Характерною особливістю учнів є емоційність і допитливість, прагнення перевірити, випробувати свою силу, відкривати таємниці. Тому, враховуючи ці особливості дітей, ігрову систему можна зробити незамінимою помічницею вчителя при проведенні уроків та виховних заходів. Ігровий механізм допомагає внести проблемність у пізнавальний процес. Тому, мабуть, правильною буде схема: гра-навчання-розвиток. З впевненістю можна стверджувати, що гра – це шлях до пізнання. Тому слід сміливіше педагогам впроваджувати в практику проведення уроків та виховних заходів ігрову методику, віддавати перевагу активним методам, які стимулюють ініціативу, творчу співпрацю, взаємодію, зацікавленість. Види ігор можуть бути різноманітними: рольові, пізнавальні, розвиваючі, розважальні. Але важливо, щоб їх використання у навчально-виховному процесі давало можливість дітям набути навички, необхідні в дорослому житті: здатність мислити, робити висновки, приймати рішення, виробляти вміння орієнтуватися і адаптуватися в різних умовах, захищати свої і поважати інтереси інших.

Розробка гри потребує значних витрат часу. Аналізуючи структуру активних методів навчання, можна легко помітити, що єдиного підходу до їх класифікації не існує, як немає і єдиного погляду на визначення поняття “гра”.

Ігри, що використовуються на уроках історії можуть бути різними: гра - вправа, вікторина, загадка, подорож, кросворд, їх можна віднести до творчих ігор, ігор змагань або ігор з роздавальним матеріалом. Розглянемо деякі з них детальніше.

Дидактична гра – вправа належить до індивідуальних форм і не має на меті прямого спілкування її учасників. Але, якщо така гра здійснюється серед підлітків, вона забезпечує “публічний ефект”, внаслідок якого змінюється поведінка підлітка. Сьогодні все більшого поширення набуває такий вид ігор – вправ, як тестування. Їх особливість полягає в тому, що вони не потребують об’ємного викладу матеріалу, економні за часом, витраченим на їх безпосереднє виконання, мають певну гнучкість у виявленні цілей, завдяки чому вдається у подробицях формулювати і точно окреслювати завдання кожного тесту. Використання тестів для перевірки знань учнів під час будь-якого уроку, в тому числі ігрового, підвищує її об’єктивність [5, с.54].

Ділова гра - це моделювання реальної діяльності у спеціально створеній проблемній ситуації. Вона є "засобом і методом підготовки та адаптації до трудової діяльності та соціальних контактів", методом активного навчання, який сприяє досягненню конкретних завдань, структурування системи ділових стосунків учасників. її конструктивними елементами є проектування реальності, конфліктність ситуації, активність учасників, відповідний психологічний клімат, між-особистісне та міжгрупове спілкування, розв'язання сформульованих на початку гри проблем.

Застосування ділових ігор під час навчання дає змогу максимально наблизити навчальний процес до практичної діяльності, врахувати реалії сьогодення, приймати рішення в умовах конфліктних ситуацій, відстоювати свої пропозиції, розвивати в учасників гри колективізм та відчуття команди, отримати результати за досить обмежений час. У спеціально створених умовах студент "проробляє" найрізноманітніші життєві ситуації, які дають йому змогу сформувати світогляд, відстояти свою позицію [6, с.15]..

Рольова гра дає можливість виявити свої творчі можливості, свою індивідуальність, розвиває вміння входити в чужу роль, краще розуміти інших, більш об’єктивно аналізувати та краще розуміти власну поведінку і поведінку інших людей. Вона сприяє розвитку креативності учасників, стимулюючи їхню дослідницьку діяльність, і допомагає з’ясуванню своїх проблем і пошуку ресурсів та шляхів їх вирішення [2, с. 239-240].

Комп’ютерні імітаційні ігри мають на меті дати можливість тим, хто навчається, застосувати знання, які вони мають, або засвоїти деякий обсяг інформації у формі засвоєння певних умінь. При цьому комп’ютерна гра виконує ілюстративну функцію. По суті в імітаційних інтерактивних іграх має місце зв'язок між ігровими ситуаціями і реальною професійною та соціальною діяльністю [9, с. 84].

Непідробний інтерес викликають в школярів ігри - загадки. Ця група дидактичних пізнавальних ігор використовується на уроках для перевірки глибини та стійкості знань із вивченої теми та як засіб розвитку мислення дітей. У бажанні відгадати проявляється людська сутність. А вірш-загадка, пов'язаний з історією, посилює інтерес до вивчення цього предмета, розвиває логічне мислення, часто викликає азарт змагання - хто швидше відгадає. Через такі ігрові завдання легше засвоюються історичні назви, поняття.

Деякі вчені вважають гру формою спілкування людей. І дійсно, без контактів, взаємодії, взаєморозуміння ніякої гри між людьми бути не може. Тому найбільше захоплення викликають у школярів ігри - змагання. Готуючись до змагань, школярі не тільки набувають навичок самостійної роботи, поглиблюють чи розширюють знання з теми, але й здобувають досвід спілкування, вчаться жити інтересами колективу. Власне, саме це у поєднанні з боротьбою та змаганням, захопленість та азартом є, по суті, основним змістом гри [8, с. 146-147].

Близькими за змістом та виховним значенням до сюжетно - рольових є ігри - подорожі, які дають можливість у яскравій, захоплюючій формі розвивати інтереси, формувати пізнавальну та творчу активність.

Подорож по темі - одна з форм проведення уроку, що полягає у змаганні учнів на швидкість проходження “маршруту”, подоланні перешкод у вигляді численних завдань, запитань та досягненні кінцевої мети подорожі. Основна мета - активне, нестандартне повторення матеріалу, демонстрація “мандрівниками”, крім необхідних за програмою знань, свого кругозору, обізнаності з іншими джерелами, вміння орієнтуватися у будь - яких обставинах. Гра - подорож дає багато можливостей для фантазування, розвитку уяви. Мандрувати можна різними країнами, епохами [10, с. 24-27].

Найбільше ігрова діяльність використовується в 5-7 класах, це обумовлено не лише психолого-педагогічними особливостями, а й змістом навчального матеріалу. Елементи гри і ігри повинні бути присутні майже на кожному уроці історії, оскільки з їх допомогою ефективніше проходить ознайомлення з новим матеріалом, добре засвоюється та узагальнюється раніше вивчений матеріал, відбувається засвоєння певних понять і уявлень, повніше й глибше осмислення фактів, формування історичних умінь та навичок, розвиваються основні прийоми мислення, розширюється світогляд. А результат гри завжди буде позитивним не зважаючи на те, на якому етапі уроку використовувалася гра: чи то на початку (вивчаючи новий матеріал), чи в середині ( на стадії осмислення), чи в кінці (на стадії закріплення). Слід лише вдало підібрати гру, яка відповідатиме тому чи іншому етапу уроку, а арсенал ігор що передбачені для різних типів уроків і різних етапів уроку надзвичайно великий [7, с. 96-97].