3. Карти розширення для пк

Оскільки персональний комп'ютер по суті своєї є набором з окремих самостійних пристроїв, а не «єдиним і неподільним цілим», кожний користувач може самостійно розширити функціональні можливості свого ПК.

«Проапгрейдить» з відомими обмеженнями в комп'ютері можна практично все - корпус, материнську плату, процесор, пам'ять, всі дискові пристрої. Але є ряд пристроїв, споконвічно пристосованих для швидкої й частої заміни - такі пристрої встановлюються в спеціальні рознімання називані «слотами» (slots), а самі змінні пристрої називаються платами (картами) розширення.

Карти розширення конструюються за різними стандартами й відрізняються типом рознімання (типом слота), у які вони повинні бути встановлені. Сам тип рознімання визначається застосовуваної на даній материнській платі шиною уведення - виводу. Тому всі карти розширення класифікують по типі застосовуваної шини.

На сьогоднішній день у ПК використаються три різних шини:

ISA – з'явилася на найпершому персональному комп'ютері IBM PC в 1981, у цей час уважається застарілої й рідко зустрічається на нових платах. Плати розширення для шини ISA повсюдно зняті з виробництва, але ще зустрічаються в старих комп'ютерах.

PCI – з'явилася в червні 1992 року, на сьогоднішній день це стандартна шина для карт розширення (за винятком більшості відео карт).

AGP – відносно нова шина. Ця шина використається тільки відео картами.

Раніше в ПК використалися й інші типи шин - MCA, EISA, VL- bus. Такі шини ще можна зустріти в старі (до 1996 року випуску) комп'ютерах.

Варто помітити, що такі пристрої, як відео карти, звукові карти й мережні карти досить часто встановлюють безпосередньо на саму материнську плату, скорочуючи тим самим виробничі витрати. Такі материнські плати, називані «інтегрованими», призначені для роботи в недорогих комп'ютерах, що виконують винятково «офісні» завдання.

Звичайно на платах розширення розміщаються наступні пристрої:

• Відеокарти;

• Звукові карти;

• Мережні карти ;

• Внутрішні модеми;

• TV і FM - тюнери;

• Додаткові контролери жорстких дисків або контролери SCSI;

• Контролери, керуючими зовнішніми пристроями або приймаючі сигнали із зовнішніх датчиків.

Відеокарта – пристрій, що обов'язково повинне бути присутнім у кожному комп'ютері – без відео карти комп'ютер просто не запуститься (мал. 3.1.25).

Останнім часом, у зв'язку з появою цифрових моніторів найбільш зроблені відеокарти забезпечуються двома виходами - для підключення цифрового й звичайного моніторів.

Крім того - багато відео карт мають можливість виводу зображення на телевізор або відеомагнітофон, а деякі з них - ще й можливістю «відео захвата» (capture) зображення з телевізора, з відеомагнітофона або відеокамери, що дозволяє перетворити ПК у цифровий відеомагнітофон і використати його для відео монтажу зображення, що дає можливість «знімати кіно» у домашніх умовах. (На малюнку 3.1.25 - центральний круглий отвір призначений для підключення відео кабелів)

Межі досконалості ні, тому діапазон моделей відеокарт дуже широкий - у продажі є відео карти вартістю від 20 до 500 амер. доларів, з відповідною різницею в якості одержуваного на моніторі зображення.

Конструктивно сучасна відео карта, по суті, є комп'ютерам усередині комп'ютера - на платі кожної відео карти є власний процесор, БИОС і оперативна пам'ять (до 128 Мб).

Найбільш популярні відеокарти постачені відеопроцесорами зробленими такими фірмами як NVIDIA, ATI, MATROX і забезпечують прекрасне як двомірне (2D) так і тривимірне (3D) зображення.

Найбільш дорогі відео карти продаються в спеціальній «подарунковій» упакуванні й виглядають як дійсні твори мистецтва, що зайвий раз підкреслює той факт, що процедура заміни карт розширення повинна виконаються самим користувачем, а не спеціалізованої майстерні.

Звукова карта – пристрій, призначено для перетворення цифрової інформації в аналоговий сигнал звукового діапазону (мал. 3.1.26). Звукову карту часто йменують «саундбластером» (soundblaster) - за назвою ніколи дуже популярної моделі, що випускалася фірмою Creative.

Більшість звукових карт здатні не тільки відтворювати звуки, музику й мову - але й записувати все це на жорсткий диск комп'ютера, перетворюючи його в цифровий магнітофон. Крім того, при підключенні до звукової карти MIDI – клавіатури користувач одержує можливість виконувати й складати музику на комп'ютері, використовуючи тембри практично всіх відомих на Землі інструментів.

Сучасні звукові карти дозволяють виводити звук у цифрових форматах Dolby Digital і DVD- Audio. До таких карт можна підключати багатоколоночні звукові системи для створення звукових систем домашніх кінотеатрів.

Звукові карти мають менш різноманітні асортименти моделей, що випускають, чим відео карти, але проте в користувача є гарний вибір (ціни на звукові карти перебувають у діапазоні від 10 до 250 доларів)

Мережна карта – пристрій, призначений для передачі інформації між комп'ютерами усередині локальної мережі ( що розташовується звичайно цілком у межах одного будинку). Існує велика кількість типів локальних мереж, але найбільше поширення одержали мережі виконані за технологією Ethernet.

Мережні карти Ethernet розділяються по використовуваних протоколах передачі даних, які дозволяють передавати дані зі швидкістю в 10 Мбит (10 млн. біт/сек), 100 Мбит (100 млн. біт/сек) і 1000 Мбит («гигабайтный Ethernet»).

Карти на 100 Мбит працюють і в мережах на 10 Мбит, а от карти на 10 Мбит у мережі 100 Мбит – на жаль, немає.

Мережні карти ПК працюють із двома видами кабелів - з коаксіальним кабелем і «кручений парою» (див. попередню тему).

Внутрішні модеми – пристрою, що функціонально не відрізняються від модемів зовнішніх, але виконані у вигляді плати розширення (мал. 3.1.27). Проте - внутрішні модеми сьогодні зустрічаються набагато рідше чим зовнішні й, в основному, у вигляді так званих «софт -модемів», що працюють тільки під операційними системами Windows і Linux

Варто пам'ятати, що існує неписане правило: «Для якісних телефонних ліній варто застосовувати недорогі модеми - для поганих телефонних ліній потрібно брати більше складні й дорогі модеми».

TV і FM – тюнери – пристрою, що доповнюють стандартні функції комп'ютера функціями телевізійного приймача й радіоприймача в діапазоні УКВ (FM). Фактично вони перетворюють комп'ютер у цифровий телевізор (мал. 3.1.28).

Добавок вони мають масу додаткових функцій, доступних лише в дуже дорогих моделях телевізорів.

Всі плати розширення уставляються у відповідні рознімання на материнській платі (слоти) і закріплюються гвинтами на корпусі системного блоку. Заміна плати розширення - операція, доступна будь-якій людині, що вміє користуватися викруткою.

Для установки плат розширення в ноутбук навіть викрутки не потрібно - такі карти виготовляються у форматі PC-card і для установки внутрішнього модему або мережної карти досить просто вставити таку картку у відповідне гніздо.

Крім карт розширення існують різноманітні панелі, що розширюють функціональні можливості комп'ютера - з додатковими вентиляторами, індикаторами, регуляторами й іншими необхідними для нормальної роботи функціями).

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ № 3