2. Розширення Європейського Союзу: виклики і проблеми.

В ХХІ ст. Європейський союз вступив в новий, безпрецедентний етап свого розширення. Число його членів за рахунок держав Центральної та Східної Європи збільшилось до 27.

Крокуючи на Схід, ЄС помітно нарощує свій ресурсний потенціал (територію на 23%, а населення - на 20%), перетворюється на найбільший в світі ринок з більш ніж 450 млн. споживачів, зберігає просторову динаміку інтеграції.

Розширення ЄС - це політичне рішення, яке викликає безліч суперечок. Оцінки інтеграції країн Центральної та Східної Європи в європейську структуру носять неоднозначний характер. Оптимісти-космополіти вважають, що розширення здійснюється в інтересах всієї Європи, на основі рівності і не повинне розглядатися як акт милості. Неоліберали-космополіти побоюються, що західноєвропейський соціалізм знову проникне із «заднього крильця» в Брюсселі.

Прихильник захисту соціального завоювання побоюються, що в політичному і економічному плані держави Східної Європи ще не готові до суворих реалій, повязаних із повноправним членством в європейських структурах. Націоналістичні групи - скептики-неокосмополіти - оспорюють розумність входження, наполягаючи на тому, що нові демократії не для того домагалися відновлення незалежності, щоб скласти її до ніг ЄС.

Прийняття нових членів з абсолютно іншими соціально-економічними і екологічними характеристиками, з глибокими міждержавними та міжнаціональними протиріччями не є безболісним як для Європейського Союзу, так і для «новачків». Претенденти розглядають свій вступ в ЄС як золотий ключик в царство процвітаючого Заходу. Їх економіка отримає фінансові вливання, сучасні технології і нові професії, вигоди від встановлення єдиної валютної системи, допомогу відсталим районам, доступ на ринки ЄС і в перспективі єдину зовнішньо-торгівельну політику, а також зменшить небезпеку військових конфліктів в регіоні.

На Заході відношення до прийому нових членів суперечливе. Багаті країни, особливо Німеччина, розраховують на безмитний доступ до нових ринків, а їх підприємства в країнах ЦСЄ - більш дешеву робочу силу і вигоди географічного положення. Менш багаті країни не безпідставно побоюються, урізання фінансів із загального бюджету ЄС, що направляються нині на підйом їх господарств.

Позитивні результати розширення ЄС очевидні - зростання місткості його внутрішнього ринку приведе до того, що, за оцінками західноєвропейських економістів, в перші ж три роки після прийняття нових членів, корпорації членів ЄС зароблять завдяки цьому додатково понад 10 млрд. євро, а компанії країн, що вступили - цілих 50 млрд. євро. Співвідношення цих показників наочно показує взаємовигідність процесу інтеграції та прискорений прогрес нових членів ЄС,пов'язаний, насамперед, із виходом на найбільш ємний і привабливий в короткостроковій перспективі світу ринок - ринок обєднаної Європи.

У доповнення до очевидних переваг, які більшість країн Центральної та Східної Європи мали ще за довго до вступу як асоційовані члени, вже саме членство в ЄС стало важливим позитивним психологічним чинником як для країн Сходу, так і Заходу. Це виявилось в основному в чотирьох основних сферах:

підвищення інтересу інвесторів;

транснаціональних партнерських звязках компаній;

стимулювання експорту фірм з країн Центральної і Східної Європи;

збільшеному туристичному обміні.

Насправді, певною мірою обмежені з моменту формального членства нових держав, західні фірми відчули себе набагато більш вільно на фоні розуміння, що країни Центральної і Східної Європи тепер є повноцінними членами ЄС, з усіма відповідними правами та обовязками, особливо це відчутне на прикладі роботи засобів масової інформації, які перебудувалися набагато швидше за інші структури бізнесу і сьогодні вже практично повністю забезпечують інформацією весь новий європейський простір.

Розкріпачені психологічно, ділові структури як на Заході, так і на Сході стали активніше будувати транснаціональні відносини, які, в свою чергу, допомагають східним фірмам і компаніям підвищувати свою конкурентоспроможність на загальноєвропейському ринку. У цьому значенні психологічний чинник є важливим, оскільки довіра до східноєвропейських товарів на Заході зростає.

Позитивна тенденція спостерігається і у сфері туризму. Хоч в західних джерелах поки складно знайти точну статистику, загальна експертна оцінка свідчить, що кількість західних туристів завдяки введенню безвізового режиму в Центральній і Східній Європі зросла.

Очевидно, що зростання довіри важко виміряти одночасно, але також очевидно, що в довгостроковій перспективі даний чинник матиме позитивний ефект.

Невеликий за часом період функціонування розширеного ЄС продемонстрував досить вражаючі темпи зростання потоків фінансування в нові країни європейської сімї, які були передбачені фондами Західної Європи спеціально для стимулювання економічного розвитку нових членів.

Але разом з очевидними перевагами розширення не менш очевидні і різноманітні ризики. Входження новачків із нижчим рівнем економічного розвитку це величезний тягар, що на деякий час загальмує економічне зростання Європи. Так, за попередніми підрахунками, новим членам ЄС знадобиться в середньому 20 років, щоб досягнути рівня економічного благополуччя розвинених країн Європи, і тільки в тому випадку, якщо середньорічні темпи зростання їх економіки складуть не менше 5%-10%.

Процес розширення ЄС розмиває кордони Європи. Подальше розширення ЄС веде до того, що відмінності в середині ЄС експонентно зростають. Вирішальним наслідком цього є той факти, що динаміка зростання проекту «Європа» викликає все більші витрати на інтеграцію. Тим самим розширення і інтеграція ЄС приходять у все більшу суперечність між собою.

Незважаючи на загальне прискорення розвитку при вступі до ЄС, його нові члени стикаються з істотними структурними проблемами. При цьому розвинені члени ЄС (ядро) неминуче захищатимуть себе від самої можливості конкуренції з боку нових членів, передусім на ринку робочої сили. Так, при вступі Словенії особливо обговорювалось, що обмеження на пересування словенської робочої сили зберігатимуться протягом як мінімум двох років.